Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Монографії / Введенський синодик / Текст / 12. Князі чернігівські / Нові імена (№ 29 – 60)

Введенський синодик

Текст

12. Князі чернігівські

Нові імена (№ 29 – 60)

Микола Жарких

29 – 32. Кн. Дмитра, Андрія, Івана, Гавриїла Мстиславичів

Не ясно, чи множина у слові Мстиславичів поширюється на всі 4 особи, чи на 3, чи на 2. Якщо їх усіх вважати Мстиславичами, то:

– достовірних князів на ім’я Дмитро Мстиславич наука не знає (гіпотезу Зотова ми розглянули і відкинули);

– єдиного відносно достовірного Андрія Мстиславича (+1246) згадано в Рогозькому літописці під 6754 р. На нього вперше вказав я. До цієї згадки (через 165 років після події) варто ставитись з обережністю. Рід його невідомий, і тому ми не знаємо, чи були в нього брати;

– ми маємо також літературно-міфічного князя Андрія Звенигородського – сина князя Мстислава Карачевського [родовідна книга 1581 р. – ВОИДР, 1851 г., т. 10, с. 244]. Там названо тільки одного його брата – Тита. Тому «наш» Андрій походить не з родоводів;

– чи не єдиний відомий з джерела Іван Мстиславич (, 6734 р.) був князем луцьким (бл. 1226 р.). Інших синів у його батька – Мстислава Ярославича Німого – не відомо.

– князів на ім’я Гавриїл наука не знає.

Висновок: вигадані автором ПКК (4).

33. Кн. Івана Ярославича і княгиню його Настасію

Єдиний відомий науці князь Іван Ярославич (+1327) княжив у Рязані. Ми вже розглядали його (ЛС № 69) і присудили йому № 12-92 у ПКК. З такими самими підставами можна вважати, що і цей запис вказує на нього. Ми не повинні журитись подвоєннями записів про одну й ту саму особу – кожен довгий перелік складався з кількох джерел, і подвоєння записів не тільки можливе, а навіть неодмінне.

Щоправда, тут йому надана княгиня Настасія, а в 12-92 – Василиса, але на це не треба звертати уваги – всі імена княгинь у ПКК слід a priori розглядати як вигадки.

Висновок: ще один запис про Івана Ярославича (+1327) (5).

36. Кн. Пантелея

Князя Пантелеймона Мстислава ми вже розглядали як № 19 в ЛС (№ 12-24 у ПКК) і знайшли, що він науці не відомий.

Висновок: відомий тільки з ПКК (4).

38. В. кн. Всеволода Ярополчича Чернігівського
іменем Лаврентія, і княгинь його Федору і Настасію

Цей рідкісний запис, коли одному князю надано одразу двох жінок, в ЛС передано спрощено: залишено тільки Настасію, а Федору відкинуто («Судья решил: чтоб не было разврата…»). Однак в Ростовському синодику 1643 р. ми бачимо не менше п’яти записів «один князь + дві княгині» [Конев С. В. Синодикология. Часть 2. Ростовский соборный синодик. – Историческая генеалогия, 1995 г., № 6, с. 95 – 107]. Залишаємо незмінним

Висновок: відомий тільки з ПКК (4).

39. Кн. Василя Чернігівського…

В чернігівському домі не було князів на ім’я Василь – хіба що думати про Василя Козельського (+1238), якого ми вже розглядали (ЛС № 46) і присудили йому № 12-58 у ПКК. Залишаємо незмінним

Висновок: відомий тільки з ПКК (4).

42. В. кн. Чернігівського, оставившему дванадесять тем людей и приемшему ангельский образ инока Леонтия

Тут між словами князя та Чернігівського явно бракує імені. Тому писар ЛС переставив чернече ім’я Леонтій на початок, зробивши його князівським, а в якості чернечого імені використав наступний запис ВС (№ 12-43) – «інока князя Василя». Внаслідок такої реформи окремий інок князь Василь зник, але логіка запису врятована.

Нова, явно давніша редакція цього запису у ВС все ж не дає мені підстав відносити цей запис до кн. Олега Романовича з попереднього запису. Залишаємо незмінним

Висновок: відомий тільки з ПКК (4).

48. Кн. Дмитра + 49. Кн. Святослава Володимировича

З цих двох князів писар ЛС утворив двох інших – Дмитра-Святослава та Володимира.

Князів на ім’я Святослав Володимирович ми маємо , померлих у 1015, 1115 та 1167 роках.

Висновок: запис не вдається пояснити (3).

51. Кн. Костянтина Михайловича

В ЛС цей князь перетворений на Михаїла, про якого не можна було нічого сказати. Єдиний відомий науці князь (+1345) княжив у Твері. Аби Борис Михайлович (№ 12-101) не залишався в ПКК єдиним представником тверського дому – варто прийняти

Висновок: припущення можна прийняти із застереженнями (2).

56. В. кн. Михаїла Дмитровича Чернігівського

Через надмірне читання книжок з історії я пішов помилковим шляхом, коли писав про цього князя. «Історики» ухопились за визначення Чернігівський, котре нічого не значить і часто є просто вигадкою автора ПКК.

Тепер я, керуючись заповітом тов. Леніна, «піду іншим шляхом» і пошукаю князя Михайла Дмитровича.

Не треба мати семи п’ядів у лобі (достатньо 6.5 або навіть 6), щоб відшукати князя († 1486) із тверського княжого дому. Звичайно, наполягати на тому, що в ПКК записано князя Холмського, злегка перефарбованого у Чернігівського, не випадає (до того ж не слід забувати чисто родовідного князя Михайла Дмитровича Ольгердовича, № 12-129), тому залишаємо незмінним

Висновок: запис не вдається пояснити (3).

57. Кн. Федора Дмитровича

Та сама помилка допущена мною і в оцінці цього запису. Рухаючись уже накресленим «ленінським курсом», знаходимо таких кандидатів на це місце в ПКК:

– маловідомий князь Федір Дмитрович Заозерський (з дому ярославських князів), згаданий у Єрмолінському літописі під 6943 (1435) роком [ПСРЛ, 1910, т. 23, с. 148];

– князь Федір – син чисто родовідного князя і сам, мабуть, також чисто родовідний (тобто кандидат у літературно-міфічні князі);

– князь , баснословний засновник роду князів Гвоздевих-Ростовських, жив орієнтовно в 2 пол. 15 ст., небіж попереднього;

– князь , баснословний (?) засновник роду Бахтеярових-Ростовських, помер (нібито) перед 1550 р. (але я не знаю, з яких джерел це узято). Наскільки всі ці Федори Дмитровичі історичні – я судити не берусь; ясно тільки, що імена Дмитро та Федір були дуже популярні в частині ростовського дому;

– князь († 1537);

– князь , жив за часів царя Івана 4-го, орієнтовно в сер. 16 ст. ( плутають його зі згаданим вище Федором Гвоздем);

– князь († 1596), про якого наука майже нічого не знає;

– князь (з дому ярославських князів, † 1600);

– Князь (з дому стародубських князів, † 1632).

Ось скільки в нас на лаві запасних Федорів Дмитровичів! Ми всіх їх любимо однаково і не можемо віддати комусь рішучу перевагу; тому -

Висновок: запис не вдається пояснити (3).

60. В. кн. Михаїла Олександровича Чернігівського,
що прийняв ангельський образ

Та сама помилка, що й в попередніх двох випадках, допущена мною і в оцінці цього запису. Насправді є тільки один реальний претендент на цей запис – князь (+1399), котрий прийняв перед смертю чернецтво. Історія з його постриженням прекрасно відома, про це складена велика повість, поширена у великоруському літописанні.

Автор ПКК узяв від нього ім’я, по-батькові та біографічний факт і сконструював із нього чернігівського князя.

Висновок: міфічний князь, сконструйований з уламків Михайла Тверського (+1399) (3).

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 42

Модифіковано : 27.09.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.