Нові імена – підсумки
Микола Жарких
Що ж цікавого дають нам нові спостереження над іменам ПКК?
Перше, що треба відзначити – ПКК у Введенському синодику записаний значно краще ніж у Любецькому, де він сильно зіпсований помилковими прочитаннями імен і титулів, довільним об’єднанням сусідніх записів, новими вигадками та іншими недоліками. Тому надалі ми дамо спокій ЛС і будемо займатись виключно текстом ВС.
Друге – треба відзначити, що запроваджених нами 4 класів записів не достатньо для класифікації: треба додати ще дуже виразні класи дублікатів та літературних князів.
Поясню докладніше: дублікатами я називаю тільки такі записи, кожен з яких, розглядуваний окремо, дозволяє однозначно встановити особу. І ця особа – та сама, що й встановлена на підставі іншого запису. Тому двох «великих князів Василів» (№ 12-9, 12-10) я дублікатами не вважаю, оскільки не ясно, про кого конкретно йдеться.
«Знавці» синодиків переконують нас:
Синодик не повторяет одного и того же имени два раза или более; нередко встречающиеся одинаковые имена относятся к различным князьям, а не к одним и тем же. Повторений в синодике не должно быть по существу, характеру и цели этой церковной книги [Зотов Р. В. О черниговских князьях по Любецкому синодику и о Черниговском княжестве в татарское время. – Спб.: 1892 г., с. 179 – 180].
Насправді подвоєння записів про одну особу в синодиках – звичайнісінька річ (наприклад, Семен Олелькович згаданий у Печерському синодику п’ять разів), і в нашому випадку таке подвоєння свідчить про можливо об’єднання в одному переліку двох різних джерел. Задача дослідника – не відмахуватись від цих фактів, а використати їх для встановлення швів між різними джерелами.
Літературними ми називаємо князів, які безспірно запозичені із письмових джерел, але реальне існування яких не доведене. Для нашої мети – джерелознавчого дослідження – це просто золото, а не народ! Оці мертві душі незаперечно засвідчують використання певних письмових джерел.
| Група князів | №№ списку | Число |
| (1) безсумнівні | 1. 12. 15. 20. 25. 26. 27. 34. 35. 41. 58. 61. 72. 84. 92. 93. 95. 101. 105. 111. 112. 117. 119. 124. 125. 129. 130. 135. 148. 152. 167. 173. | 32 |
| (2) допустимі | 2. 3. 51. 59. 73. 76. 87. 106. 168. | 9 |
| (3) невідомі та вигадані | 4 – 10. 13. 14. 16. 17. 19. 22. 24. 28. 37. 40. 49. 55 – 57. 60. 63. 65. 67. 68. 82. 97 – 99. 102. 103. 107. 109. 110. 114. 115. 118. 121. 122. 123. 131. 132. 144. 153. 154. 156. 159. 160. 163 – 166. 176. | 54 |
| (4) відомі тільки з ПКК | 18. 21. 23. 29 – 32. 36. 38. 39. 42 – 48. 50. 52 – 54. 62. 66. 69 – 71. 74. 78 – 81. 83. 85. 86. 88 – 91. 96. 104. 113. 126. 133. 134. 136. 138. 139. 141 – 143. 145. 146. 151. 155. 157. 158. 161. 162. 169. 170. 172. 174. 175. 177 – 184. | 71 |
| (5) дублікати | 33. 75. 120. 140. 147. 150. 171. | 7 |
| (6) літературні | 11. 64. 77. 94. 100. 108. 116. 127. 128. 137. 149. | 11 |
А тепер з цієї таблиці змалюємо діаграму:
Розподіл князів ПКК за класами достовірності
У порівнянні з аналогічною діаграмою для Любецького синодика ми бачимо, що частина безспірних і допустимих князів скоротилось, а частина невідомих та вигаданих – відповідно зросла.