11. Царі та великі князі

Микола Жарких

Хуже, брат, как минометный

Вдруг начнется сабантуй.

А. Твардовский

Читання усіх попередніх переліків – це не що більше, як малий сабантуй, за виразом Василя Тьоркіна. Всі вони упорядковані хронологічно (дрібні промахи не рахуємо) і всі показують більш-менш виразну залежність від давніших переліків, які виступають для нас джерелами. Перелік

пресвітлих златоточних православних і благовірних російських царів та великих князів від великого Володимира, у святому хрещенні нареченого Василем, який від ідолів до бога привів землю Руську і просвітив святим хрещенням

– оцей перелік [ВС, с. 16 – 17] випадає назвати середнім сабантуєм. Чому – скоро самі побачите.

Перелік чітко ділиться на три блоки:

(1) кн. Володимир та його сини (11-1 – 11-12);

(2) – область хаоса (11-13 – 11-22);

(3) – правляча династія владимирських та московських князів (11-23 – 11-39).

У першому блоці сяє своєю відсутністю Святополк, натомість стоїть невідомий з інших списків синів Володимира Болеслав (11-10). Чернече ім’я Судислава – Сава – належить до числа пізніх вигадок, авторитетні літописи його не знають. Звідки запозичена ця вигадка – я поки що не вмію сказати, тому наразі можна вважати її власною вигадкою автора ВС.

Другий блок – невідомого походження. Він містить деякі імена і деякі подробиці, відомі нам з літописів, але в цілому не показує залежності від літописів. Я буду називати його «Переліком князя Георгія». Цей блок використано при укладанні «Переліку князя Костянтина», котрий іде наступною статтею у ВС.

Присутність такого блоку є тим більшою загадкою, що одночасно із Введенським синодиком у тому ж Печерському монастирі архімандрит Йосип Тризна писав свій «Патерик», у якому перелік князів давньоруського часу, явно похідний від літописів [Кучкин В.А. Княжеский помянник в составе Киево-Печерского патерика Иосифа Тризны. – «Древнейшие государства восточной Европы. 1995 г.», М., 1997 г., с. 166 – 233]. Літописні записи скорочено і перегруповано, але вони містять масу річних дат і точно вказують на ті імена, які стояли в літописі. Ніяких невідомих князів у Тризни немає, і чому його перелік (невдало названий у Кучкіна «синодиком» – він явно не був призначений для церковного поминання) не було використано у ВС – неясно.

У третьому блоці маємо відносно ясний перелік правителів від Володимира Мономаха до великого князя Московського Василя 3-го († 1533; для нього чернече ім’я – Варлаам – зафіксовано авторитетними джерелами, рідкісний випадок). Тут, звичайно, бракує кн. Юрія Володимировича між 11-23 та 11-24, Ярослава Всеволодовича та Олександра Ярославича між 11-25 та 11-26, але в цілому принцип ясний – нисхідна генеалогія, з відкиданням всіх родичів, котрі не правили.

Певну загадку тут становить «царевич Василь» (11-38). Я думаю, тут записано маловідомого сина Івана 4-го , котрий помер немовлям 3.05.1563 р. У тому ж році помер брат царя Івана 4-й – Юрій Васильович (11-39). Наступний представник правлячого роду – Іван 4-й – помер 1584 р., в цьому переліку його нема.

Тому я думаю, що цей блок переліку складено в 2-й половині 1563 р. під свіжим враженням смерті Василя (смерть старшого царевича Дмитра в 1553 р. мабуть уже зм’якшилась, в нашому переліку не відзначена; але ми ще побачимо його в іншому місці ВС). Джерела для цієї частини я поки що не вмію вказати, але ясно, що його треба шукати в Москві.

Зокрема, ця частина має багато спільних імен із синодиком Московського Успенського собору рубежа 16 – 17 ст. (УС-1) [Древняя российская вивлиофика, 1788 г., т. 6, с. 438 – 441], але УС-1 містить більше імен і записи його значно докладніші, ніж у ВС. Проте УС-1 в цій частині за складом осіб незаперечно пізніший за розглядуваний фрагмент ВС.

А де ж обіцяні в заголовку переліку царі? Нижче по тексту ВС є ще одна стаття – «Царі та великі князі московські», там ми побачимо інший варіант цієї ж генеалогії, уже з царями.

Но имей в виду, голубчик,

Это – средний сабантуй.