Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Розділи 501 – 550

Микола Жарких

501. Рід пані Соломіївої Султанівни (с. 61 – 62)

12 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо Полонію (в 11-й позиції).

502. Григорія Олексича (с. 62)

Розділ містить тільки одне ім’я. Вище, у розділі 242, ми вже бачили запис роду Олексичів, і в ньому – ім’я Григорія (242-1). Чи не він знову вписаний тут?

503. Костянтина з Києва (с. 62)

Ще один розділ з одним тільки іменем.

504. З Сенчі (с. 62)

5 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо младенця Андрія (5).

505. Рід пані Мокієвської (с. 62)

Василя, Павла, Ісидора, Анну.

Родом Мокієвських цікавився Володимир Кривошея, досліджуючи родинні зв’язки гетьмана Івана Мазепи.

Для уявлення про загальну ситуацію відзначимо, що роду Мокієвських немає в довіднику Несецького (так само, як і Мазеп); також немає ні того, ані другого роду в реєстрі Білоцерківського полка 1649 року.

Першу звістку про синів Якова Мокієвського – Михайла, Івана, Антона, Степана – маємо у 1654 р., коли вони присягнули московському царю як білоцерківські шляхтичі [Кривошея В.В. Генеалогія українського козацтва : Білоцерківський полк. – К. : Стилос, 2002 р., с. 96 – 97]. З тієї ж присяги ми довідуємось і про Степана Мазепу (батька гетьмана), рід якого записаний до ВС трохи нижче (розділ 543).

Але цих Мокієвських ми не бачимо у ВС. Цікавіше для нашої теми виглядає запис Констанції-Євдокії Бобривикович Василевої Мокієвської, черниці Печерського монастиря, від 26 травня 1666 р., яким вона передала І. С. Мазепі свій маєток Вільшанка-Шавулина [Кривошея В.В. Генеалогія… с. 98, на жаль, без посилання на першоджерело].

Цілком може бути, що вона була дружиною «нашого» Василя (505-1) і зробила свій запис з нагоди його смерті. За моїми міркуваннями, цей запис внесено до ВС у тому ж 1666 р. Чисто гіпотетично можна думати, що й її постриження у черниці, і передача маєтку також зумовлені смертю чоловіка.

В цілому можна сказати, що інтерпретація даного розділу ВС потребує додаткових зусиль.

Пізніше, в 1690 р., до ВС було записано рід Єфросинії Мокієвської з Переяслава (розділ 1346); але як переяславські Мокієвські пов’язані (чи не пов’язані?) з білоцерківськими – поки що невідомо.

506. З Бершаді (с. 62)

Ієрея Григорія, Агафію убиту, Іоана.

507. З монастиря Ладинського (с. 62)

Схимницю Анну, Єрмолая, Марію, інокиню Мамелфу.

Ладанський монастир відомий у Прилуцькому районі Чернігівської області.

508. Рід отця Якова, священика Іваницького,
і сина його Нестора (с. 62)

9 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо младенця Афанасія (8), мл Меланію (9). , я думаю – село в сучасному Ічнянському районі Чернігівської області.

509. З Острога Андрія Савича –
дзвін дав на Печ[ерський монастир] (с. 62)

7 імен чоловіків і жінок впереміш.

510. Рід пані Котковської (с. 62)

10 імен чоловіків і жінок впереміш. Католицький шляхетський рід Котковських – досить численний і відомий з 15 ст. [Бонецький-2, 11, 379 – 384]. Особливих зв’язків його з Україною не видно; мабуть у ВС записані якісь інші Котковські.

511. Рід інока Герасима,
підеконома Печерського (с. 62)

20 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо інокиню Агрипину (4), інокиню Єлизавету (5).

512. Рід Іоана Афанасовича з Копиля (с. 62)

10 імен чоловіків і жінок впереміш. – місто у сучасній Мінській області Білорусії.

513. З Горошків (с. 62)

Катерину, Максима.

Горошки – нині містечко у Житомирській області.

514. З Бобрувська (с. 62)

(1) Мартина, Харитона.

(2) Інока Пахомія, на ветхому домі преставившогося.

Географічна назва в заголовку – думаю, Бобруйськ в Білорусії. Думаю також, що інок Пахомій – не з Бобруйська, а з Печерського монастиря.

515. Рід з Дону козака Михайла Чеглікова (с. 62)

10 імен чоловіків і жінок впереміш. На тлі повної відсутності записів запорозьких козаків рід донського козака досить помітний!

516. Сербинової (с. 62)

Інокиню Єлизавету, інока Петра.

517. Рід Йосифа Никитина сина
з Єльця з Москви (с. 62)

23 імені чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо ієрея Афанасія (17). Єлець – місто в сучасній Липецькій області Росії. Назва Москва в даному випадку позначає Російську державу.

518. Рід Самуїла Зротовського (с. 62)

6 імен чоловіків і жінок впереміш. Прізвище Зротовський відоме в Україні й нині.

519. Посол московський дворянин царський –
рід Іларіона Дмитровича Лопухина (с. 62)

Олену, Луппа (!), Григорія, Іларіона, Анну, Іоана.

(кін. 16 ст. – 1671) був царським послом в Україні в 1651, 1653, 1657, 1659 роках. Як то постійно буває у ВС із записами відомих людей – ми не бачимо в тексті ВС відомих з історії імен їх родичів, а бачимо тільки такі імена, котрих не знає історія.

520. Року АХНА [1651] (с. 62)

Інока Пафнутія, ієродиякона Варлаама, інока Пимена, Тетяну, Андрія, Тетяну.

521. Рід Олексія Мелетієва Козлищева
з Ярославля Поволзького (с. 62)

Никифора.

Єдине ім’я, котре Олексій вписав – не є іменем його батька, як то ми не раз бачили вище. Уточнення Поволзький при назві Ярославля показує нам, що Ярослав без визначень у ВС – це місто в Галичині.

522. Рід ієродиякона Йосифа Кониського
з Густині (с. 62)

Тихона, Євдокію.

В заголовку маємо вказівку на біля Прилук.

523. Рід пана Андрія Ходики, війта Київського (с. 62)

Федора, Йосифа, Андрія, Лук’яна.

(† після 1651) відомий з 1630 р., був київським війтом у 1644 – 1649 р., його батько Федір – у 1613 – 1625 рр. (з перервою).

був сином Федора, братом Андрія, відомий від 1620-х років, помер у 1641 р.

Імені Лук’яна не видно ані серед братів Федора (їх звали Василь та Йов), ані серед його дітей (окрім названих у ВС Йосифа та Андрія були ще Іван, Марія, Анна). Федором звали також сина Василя Ходики, отже, брата у других «нашого» Андрія [Білоус Н. киянам Ходикам-Кобизевичам 1589 р. – Сфрагістичний щорічник (К.), 2012 р., вип. 2, с. 93 – 98].

Зовсім інакше подані родинні зв’язки Ходик у Бонецького [Бонецький-2, 3, 36].

524. Обивательки тутешньої Гловацької (с. 63)

Василя, Анну, Марію.

525. Рід пана Кирила Мефедовича,
війта Київського (с. 63)

Самуїла, Кирила, Данила, Іоана, Євдокію, Ірину.

був київським війтом у 1570 – 1584 рр. Знову не бачимо в записі імені Мефодія – Кирилового батька.

526. Рід бурмистрової з Києва (с. 63)

19 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо мл Марію (6), мл Євгенію (7), младенця Андрія (8), младенця Михайла (9), інокиню Варвару (19).

527. З Глухова (с. 63)

Федора, Євдокію, Євдокію, Мартина.

528. Рід монаха Арсенія Крулецького (с. 63)

(1) 22 імені чоловіків і жінок впереміш.

(2) Схимницю Марію, схимницю Анастасію, ієромонаха Антонія, монаха Антонія, монаха Ігнатія, інокиню Євпраксію, інокиню Таїсію, інокиню Євпраксію, Марію.

529. Рід пана Афендика (с. 63)

9 імен чоловіків і жінок впереміш. Маємо деякі історичні відомості про рід , котрі в середині 17 ст. були львівськими міщанами. Цих даних недостатньо для прочитання поминального запису ВС.

530. Рід монаха Ієрофея,
послушника Печерського (с. 63)

14 імен чоловіків і жінок впереміш.

531. Рід пана Івана Демковича Креховецького,
писаря Сіверського (с. 63)

19 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо ієрея Федора (1), ієрея Іоана (2), ієрея Тимофія (3). Останні 4 імені дописані пізніше. Про цього маємо відомості з 1648 – 1668 рр., він був старшиною у Війську Запорізькому, виконував дипломатичні доручення. Іменування його «писарем сіверським», я думаю, стосується перебування його на посаді полкового писаря у , котрий існував недовгий час у 1653 – 1654 рр. з центром у Новгороді-Сіверському. Цей епізод його біографії, здається, не відбитий в інших джерелах.

532. Рід монаха Мартініана,
паламаря Печерського (с. 63)

10 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо ієромонаха Кіпріана (1), інокиню Тавифу (3), інокиню Софронію (4), младенця Стефана (6), мл Анну (7).

533. З Переяслава (с. 63)

Ієрея Кирила, Федора.

534. З Києва (с. 63)

11 імен чоловіків і жінок впереміш.

535. Року АХНВ [1652] (с. 63)

місяця августа божим попущенням гріх наших ради інших бысть мор в обителі Свято-Печерській і преставившихся братій святих імена зде во воспоминание вечное вписахом:

(1) Ієромонахів: Парфенія, Олександра, Нафана, Валеріана, Ієзекиїла, Антонія.

(2) Ієродиякони: Венедикта, Серафіона (!), Ієроніма, Макарія, Сильвестра.

(3) Схимонахи: Іларіона, Омеляна.

(4) Монахи: Ясона, Єфимія, Мефодія, Терентія, Антонія, Митрофана, Йосифа, Спиридона, Ієремію, Кіпріана, Мартініана, Нифонта, Климентія, Анастасія, Кирила, Іоїля, Тивуртина (!), Данила, Варлаама, Вавилу, Симеона, Олексія, Григорія, Лазаря, Ісакія, Досифея, Алімпія, Геронтія, Максима, Мелетія, Варлаама, Ананію.

(5) Рясофорники: Григорія, Ананію, Макарія, Йосифа, Порфирія, Федора, Варфоломея, Василя.

(6) Священики світські: ієрея Федора, Стефана, Андрія, Михайла, Йосифа.

(7) Послушники світські: Якова, Самуїла, Кирила, Петра, Іллю, Олексія, Іоана, Павла, Андрія, Михайла, Іоана, Станіслава, Іоана, Романа, мл Василя (!), Севастьяна, Ісакія, Григорія, Афанасія, Самуїла, Филипа, Лук’яна, Саву, Якова, Михайла, Максима, Афанасія, Самуїла, Григорія, Іоана, Герасима, Марка, Федора, Лаврентія, Климентія, Іоана, Федора, Стефана, Федора, Омеляна, Федора, Костантія (!), Петра, Афанасія, Петра, Олексія, Романа, (Андрія, Іоана – дописані пізніше).

Даний розділ чітко структуровано за чинами духовної ієрархії – від вищих до нижчих. можна думати, що під час епідемії у лаврі записували імена померлих, а пізніше упорядкували ці записи і внесли до синодика. Про цю епідемію згадав Павло Халебський:

Два года тому назад в этом монастыре было около пятисот монахов, но в упомянутую моровую язву из них умерло до трехсот а осталось теперь двести. [ антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сыном, архидиаконом Павлом Алеппским. Выпуск 2 (От Днестра до Москвы) // Чтения в обществе истории и древностей российских, 1897 г., кн. 4, с. 44.]

Павло Халебський відвідав Києво-Печерську лавру наприкінці червня – на початку липня 1654 р., і його запис зроблено по свіжих слідах події. Всього до ВС записано 107 імен, так що оцінка Павла (померло до 300 ченців) не здається надто перебільшеною.

536. Монахів (с. 63)

Давида, Доментіана.

537. З Переяслава Анни Юсчихи (с. 63)

Софронія, Пелагею, Анну.

538. У той же мор преставившихся інокинь
в монастирі Печерському дівочому (с. 63 – 64)

(1) Схимниці: Макарію, Анну, Макарію, Анастасію.

(2) Інокині: Олімпіаду, Анну, василису, Єфросинію, Магдалину, Ангелину, Олександру, Магдалину, Феклу, Євпраксію, Анастасію, Феоктисту, Магдалину, Софронію, Паїсію, Варвару, Анфію, Мартіану, Єфросинію, Софію, Февронію, Єлевферію, Мелетію, Феодосію, Марфу, Євгенію, Олександру, Минодору, Меланію, Пахомію, Катерину, Олімпіаду, Геласію, Митродору, (Анну, Мамврикію – вписані пізніше), Єфросинію, Ангелину, Феофану, Митродору, Єлизавету, Єлевферію, Феодотію (!), Патрикію, Анфію, Матрону, Євпраксію, Марфу, Марфу, Магдалину, Меланію, Матрону, Євагрію, Єфросинію, Анфинодору, Євфимію, Євксентію, Мелетію, Ангелину.

(3) Послушниці мирські: Меланію, Анну, Матрону, Анну, Анастасію, Олену, Параскевію, Євфимію, Марію, Марію, Василису, Агафію, Агафію, Феодосію, Олену, Євфимію, Марію, Євфимію, Феодотію (!), Олену, Євфимію, Марію, Євфимію, Феодотію (!), Анну,, Олену, Марію, Анну, Марину, Анастасію, Анну, Меланію, Марію, Парасковію, Катерину, Анну, Пелагею, Марію, Анастасію, Софію, Анну, Христину.

(4) (Ієромонаха Варнаву – вписано пізніше).

Виділено імена, які ми звикли бачити чоловічими, не жіночими. Вище я висловлював припущення, що розділи 379 та 489 містять записи жертв епідемії 1652 року. Разом в усіх цих розділах маємо імена 160 черниць, що може дати нам поняття про загальну чисельність черниць печерського жіночого монастиря.

539. Рід пана Йосифа Глуха, полковника Війська його царської величності запорозького Уманського (с. 64)

16 імен чоловіків і жінок впереміш. був уманським полковником від 1648 року до самої смерті в 1655 р. Згадка про царя в заголовку показує, що запис зроблено не раніше січня 1654 р. Серед імен для поминання немає самого Йосипа, тому можна думати, що запис зроблено ще за його життя.

540. Рід Андрія […]новича з Кремеч[…] (с. 64)

18 імен чоловіків і жінок впереміш, з них останні три вписані пізніше.

541. Рід панів Літинських (с. 64)

Схимонаха Мефодія, інокиню Єлизавету, інокиню Петронію, інокиню Митродору.

Про панів Літинських з Волині маємо деякі відомості від 2 пол. 16 ст. [Бонецький-2, – 391], ченців серед них не видно.

542. Зі столиці Колчицьких (с. 64)

Стефана, Федора, Стефана, Іоана.

Замість Колчицьких Бонецький пропонував дивитись Кульчицьких (з-під Самбора) [Бонецький-2, 13, 135 і далі], але потрібних нам імен там не видно.

543. Рід пана Стефана Мазепи,
підстарости Білоцерківського (с. 64)

Михайла, Василя, Віктора, Анну.

Думаю, що маємо запис батька гетьмана Івана Степановича Мазепи – , відомого у 1639 – 1663 роках. Серед його предків був і Михайло, згаданий у 1572 р. – його вважають батьком або дідом Степана (останнє з огляду на хронологію правдоподібніше). Про те, що він був білоцерківським підстаростою (отже, службовцем польської адміністрації), дослідники не згадують, натомість вказують, що принаймні від січня 1654 р. він був білоцерківським отаманом (чиновником козацької адміністрації). Можливо, для писаря ВС це було те ж саме.

Київського міщанина Васька Мазупина, згаданого в 1552 р., вважають братом Михайла Мазепи [Павленко С. . – Сіверянський літопис, 2007 р., № 5, с. 57 – 70]. Інших імен з ВС у зв’язку з родоводом Мазеп не згадують.

Маємо також згадку про Мирона Мазепу – козака Білоцерківського полка в 1649 р. [Реєстр Війська Запорозького 1649 року. – К. : Наукова думка, 1995 р., с. 177].

544. З Обояня города (с. 64)

Якова.

– місто в сучасній Курській області Росії.

545. Рід Григоріїв з Корсина (с. 64)

64 імені чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо Воцу (4), Сахна (8). Корсин, згаданий в заголовку – думаю, село на Волині, в сучасному Рожищенському районі.

546. Рід Богдана Мискевича з Глуська (с. 64)

24 імені чоловіків і жінок впереміш. – містечко в сучасній Могилівській області Білорусії.

547. Рід ієрея Василя верхо-київського (с. 64)

Ієрея Симеона, Анастасію, Макарія, Одарію.

Київським без додаткових визначень тоді називали жителя Подолу, уточнення «з верхнього Києва» – істотне.

548. Рід Іоана Устимовича зі Смоленська (с. 64)

Устина, Сергія, Ірину.

549. Рід Тимофія Івановича (с. 64)

5 імен чоловіків і жінок впереміш.

550. Рід ієромонаха Кирила, блюстителя святої печери, а родом з Немирова, року АХНS [1656] (с. 64)

22 імені чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо ієромонаха Кирила (3), ієрея Василя (4). З якого Немирова – львівського чи вінницького – був родом Кирил, вирішити не можна.