Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Статті / Список князів із Любецького синодика / Текст списку / № 32 – 50

Список князів із Любецького синодика

Текст списку

№ 32 – 50

Микола Жарких

32. Инока князя Феодосия

Філарет: такого в його тексті нема.

Р. Зотов: невідомий князь, мабуть із чернігівських.

Л. Войтович: невідомий князь із Ольговичів.

Мої міркування: один невідомий науці Феодосій у нас уже був (№ 13). «Що їх більше, то серцю спокійніше» – казав Вінні-Пух.

Висновок: відомий тільки з СКЛС (4).

33. Князя Бориса

Р. Зотов: Борис Володимирович

Висновок: відомий тільки з СКЛС (4).

34. Князя Давида

Р. Зотов: Давид Володимирович

Висновок: відомий тільки з СКЛС (4).

35. Князя Андрея

Р. Зотов: Андрій Володимирович

Висновок: відомий тільки з СКЛС (4).

36. Князя Димитрия Святослава

Філарет: у Єлецькому та Сіверському синодиках до цього імені додано «Володимерича». Тому князі № 33 – 36 – сини Володимира Давидовича, онуки № 9

Квашнін-Самарін: князі № 33 – 36 – болохівські князі, молодші брати Ізяслава та Всеволода Володимировичів.

Р. Зотов: вказівка Єлецького та Сіверського синодиків важлива – окремого князя Володимира (№ 37) не було, а замість «князя Владимира» слід читати «Володимерича». Князі № 33 – 36 – сини не Володимира Давидовича, а Володимира-Бориса Святославича (№ 20).

Л. Войтович: князі № 33 – 36 – сини Володимира Святославича, як і у Зотова. Напевно ці князі після снему 1206 р. утримали Вщиж і загинули при його обороні від монголів у 1239 р.

Мої міркування:

Проти побудови Філарета можна сказати таке: 1, Святослав Володимирович Давидовича уже згаданий вище (№ 11, згідно Філарета); 2, навіть якщо в цих невідомих науці синодиках і стояло «Володимерича», то це стосується тільки одного Дмитра-Святослава (для 4 князів треба множину – Володимировичів); 3, хіба мало було Володимирів, щоб можна було отак, заплющивши очі, тицьнути пальцем?

Те саме стосується і побудови Зотова: 1, для неї потрібна поправка в тексті; 2, ця поправка стосується тільки одного з 4 князів; 3, вона нічого не допомагає і не пояснює, бо потрібні ще нові припущення – що то був за Володимир.

Висновок: відомий тільки з СКЛС (4).

37. Князя Владимира

Філарет: такого в його тексті нема.

Р. Зотов: помилка, див. № 36.

Л. Войтович: Зотов вважав його сином Давида Ольговича, і це можна прийняти; але може бути, що він – син Володимира Святославича.

Мої міркування: Зотов даремно припускав тут помилку, бо перед іменем поставлено «князя». Тобто це окрема особа. А Войтович даремно приписав Зотову те, чого той не писав.

Висновок: відомий тільки з СКЛС (4).

38. Князя Антония Глебовича

Філарет: син № 16.

Р. Зотов: Антоній Глібович, син № 16.

Л. Войтович: Антоній – християнське ім’я молодшого сина Гліба Святославича.

Мої міркування: Гліб Святославич, якого уподобали собі дослідники – не єдиний можливий Гліб.

Висновок: відомий тільки з СКЛС (4).

39. Князя Михаила

Філарет: такого в його тексті нема, є «Константий Михайлович».

Квашнін-Самарін: Константій – мабуть син Михайла Святого.

Р. Зотов: прийняв варіант Філарета, і припускав, що цей невідомий Костянтин Михайлович був сином Михайла Борисовича Святославича Всеволодича. Оцей Борис згаданий у статті № 20, а син його Михайло невідомий.

Л. Войтович: ніякого Бориса Святославича не існувало. Князів № 39 – 42 слід вважати синами Гліба Святославича. З певністю можна сказати, що вони – онуки Святослава Всеволодовича.

Мої міркування: нічого певного сказати не можна.

Висновок: відомий тільки з СКЛС (4).

40. Князя Акинфа

Р. Зотов: Акинф Борисович Святославича Всеволодича (див. № 39).

Л. Войтович: див. № 39. Цей князь двічі названий «Анікемом».

Мої міркування: нічого певного сказати не можна.

Висновок: відомий тільки з СКЛС (4).

41. Князя Романа

Р. Зотов: Роман Борисович Святославича Всеволодича (див. № 39).

Л. Войтович: див. № 39.

Мої міркування: нічого певного сказати не можна.

Висновок: відомий тільки з СКЛС (4).

42. Князя Иоанна

Філарет: князі № 40 – 42 невідомі, але згадані у Київському синодику.

Р. Зотов: Іван Борисович Святославича Всеволодича (див. № 39).

Л. Войтович: див. № 39.

Мої міркування: нічого певного сказати не можна, окрім того, що маємо в СКЛС ще одного «безгосподарного» князя Івана (№ 80).

Висновок: відомий тільки з СКЛС (4).

43. Князя Димитрия Черниговского, убиенного от татар за православную веру, и княгиню его Мамелфу

Філарет: Дмитро Мстиславич.

Р. Зотов: Святославича (1223), загинув на Калці.

Л. Войтович: ім’я сина Мстислава Святославича, загиблого на Калці – невідоме. Татищев писав, що його звали Васильком. Мабуть, Дмитро – його християнське ім’я.

Мої міркування: в ІпатЛ про загиблих князів не сказано нічого. В ЛЛ: «Мстислав старый добрый князь ту оубьєн бысть и другый Мстислав и иных князий 6». В Н1Л: «А иных князь до Днепра гоняче, убиша 6: Святослава Яневьскаго, Изяслава Ингворовиця, Святослава Шюмьскаго, Мстислава Церниговьскаго с сыном, Гюргя Невежьскаго.»

Таким чином, ім’я загиблого Мстиславового сина авторитетні джерела не подають. А Татищев, мабуть переплутав Василька Ростовського, який не встиг на Калку (ЛЛ), з оцим сином Мстислава. Як на мене, ніж посилатись на Татищева, краще вже посилатись прямо на роман Володимира Чівіліхіна «Пам’ять»…

Натомість дослідники чомусь забули про існування іншого князя Дмитра, загиблого від татар – про Дмитра Ольгердовича Брянського (№ 86), загиблого в 1399 р. у битві на Ворсклі. Він – кращий кандидат на це місце в СКЛС, ніж сконструйований ad hoc Дмитро Мстиславич.

Висновок: запис не вдається пояснити (3).

44. Великого князя Михаила Дмитриевича Черниговского
и княгиню его Марфу

Філарет: невідомий з джерел, син № 43. Князював у Чернігові після Михайла Всеволодовича.

Р. Зотов: Михайло Дмитрович Мстиславича Святославича, невідомий з літописів. Князював у Чернігові, мабуть, після Олега Романовича, десь в кінці 13 – на початку 14 ст.

Л. Войтович: це старший син Василька-Дмитра Мстиславича (№ 43). Жив він, напевно, в 1 пол. 13 ст.

«Козельське князівство, яке, вірогідно, отримав Василько-Дмитро Мстиславич після того як його батько перейшов до Чернігова, по загибелі князя Василька-Дмитра перейшло до молодшого брата. У 1238 р. Козельськ захищав племінник князя Михайла Дмитровича. Це могло означати, що самого князя вже не було в живих.»

Мої міркування: добре відомий у логіці закон: «З одного помилкового твердження можна вивести будь-яке інше (теж помилкове) твердження» – проявився тут в усій красі. Вигадавши Дмитра Мстиславича, дослідники пішли розвивати цю фантазію. Щодо думок Войтовича про Козельське князівство – тут я уже не жартуючи раджу всім читати роман Володимира Чівіліхіна «Пам’ять». Там про Козельськ ще більше написано (звичайно, в плані художнього вимислу)…

До того ж не можна скидати з рахуби й зазначену вище можливість, що Дмитро № 43 – це подвоєння Дмитра Ольгердовича (№ 86), а Михайло Дмитрович № 44 – подвоєння Михайла Дмитровича Ольгердовича, згаданого в записі № 86.

Висновок: відомий тільки з СКЛС (4).

45. Князя Феодора Дмитриевича

Філарет: невідомий з джерел, син № 43.

Р. Зотов: Федір Дмитрович Мстиславича Святославича, невідомий з літописів брат № 44.

Л. Войтович: «Федір Дмитрович — молодший брат Михайла Дмитровича, який теж вірогідно помер до 1238 р.»

Мої міркування: ну що тут міркувати… Невідомий – і крапка.

Висновок: відомий тільки з СКЛС (4).

46. Князя Василия Козельского,
убиенного от татар за православную веру

Джерельні згадки:

У рік 6745 [1237]. Коли Батий вибив город Володимир і пограбував [інші] городи суздальські, то прийшов до города Козельська. [А] був у ньому князь молодий, на ім’я Василій […] Про князя Василія [нічого] невідомо, але деякі говорили, що він у крові утонув,— і він же молодий був. (; також С1ЛСІ, Н4Л)

Філарет: Василь (+1238), онук Мстислава Святославича (№ 19). За родословними книгами – син Івана Титовича Козельського (через невідомого сина – від Михайла Всеволодовича Святого), але це невірно.

Р. Зотов: цей Василь мав би бути сином Андрія, або Івана, або Гаврила Мстиславичів Святославичів. Родословні книги звуть його Василем Івановичем і вважають сином Івана Титовича Козельського, але це невірно. Тим не менше Зотов приймав його сином саме Івана Мстиславича.

Л. Войтович: Василь Іванович Мстиславича, князь козельський, загинув від монголів у 1238 р. [Тут міркування про 4 синів Мстислава.]

Мої міркування: рід цього Василя Козельського не можна встановити, бо наші джерела не містять такої інформації. Не можна виключати, що цей Василь ще раз згаданий як № 102.

Висновок: можна прийняти ототожнення з Василем 1238 р. (1), але походження його невідоме (3).

47. Князя Андрея Рыльского и княгиню его Елену

Філарет: в його тексті «Волинського», не «Рильського». Тому він думав на Андрія Всеволодовича (ІпатЛ, 1261 р.), котрого, в свою чергу, вважав братом Михайла Всеволодовича Святого.

Квашнін-Самарін: імовірно, Андрій Всеволодович, зять кн. Василька. Він, мабуть, переїхав на Волинь, від того «Волинський».

Р. Зотов: нема ніяких даних на існування брата Михайла Святого на ім’я Андрій. Це мабуть Андрій Мстиславич, якого убив Батий у 1245 р. (Карамзін, 4, прим. 62: «В лето 6753 царь Батый уби князя Андрея Мстиславича»; Супрасльський літопис (1836) під 1245 р.: «Царь Батый уби князя Андрея Мстиславича и Михаила Киевского»; Плано Карпіні [розд. ]). Філарет вважав цього Андрія сином Мстислава Святославича [як ми бачили, це не так]. Сам же Зотов вважав його сином князя Мстислава Рильського, вбитого татарами в 1241 р. (ЛЛ, НикЛ). Цей Мстислав – мабуть син Святослава-Бориса Рильського (№ 21).

Л. Войтович: це син Мстислава Святославича Рильського (+1241). Мабуть, Андрій Мстиславич почав князювати у Рильську в 1241 р., а його молодший брат Олег (+1285) спочатку був князем воргольським.

Мої міркування: загибель Мстислава Рильського засвідчена Лаврентіївським літописом, і в цьому не слід сумніватися (але якого роду був цей Мстислав – достеменно невідомо). Тому можна допустити, що розглядуваний Андрій Рильський був його братом або сином. У Плано Карпіні (1246 р.) записано так:

Случилось также в недавнюю бытность нашу в их земле, что Андрей, князь Чернигова (Cherneglove), который находится в Руссии, был обвинен пред Бату в том, что уводил лошадей Татар из земли и продавал их в другое место; и хотя этого не было доказано, он все-таки был убит.

Зважаючи на мовний бар’єр між Плано Карпіні та його інформаторами, не слід розуміти його слова так, що Андрій княжив у Чернігові. Я думаю, це означає «з роду чернігівських князів» або «удільний князь на Чернігівщині». Тому не можна виключити, що це – «наш» Андрій Рильський.

Звістка Карамзіна виглядає як цитата із Супрасльського літопису Оболенського [Супрасльская рукопись, содержащая Новгородскую и Киевскую сокращённые летописи. – М. : ОИДР, 1836 г., с. 34 – я зву його Біл6Л; цей літопис не слід плутати з іншим «Супрасльським літописом» (ПСРЛ, т. 35, с. с. 36 – 67, Біл3Л)!]. М. Оболенський вказав ряд випадків, коли Карамзін давав прямі посилання на цей рукопис (с. 158). Звичаєм фізика-теоретика задаю питання: коли ж виник цей рукопис? Останні записи в ньому датовані 1 пол. 16 ст., і так само слід датувати і першу частину (Біл6Л).

Знайшлася пропажа! «Убьен бысть от Батыя князь Андрей Мстиславич» [РогЛ, 6754 – 1246 р.]. Мабуть, варто звірити Біл6Л з РогЛ у пошуку інших запозичень.

Висновок: припущення можна прийняти із застереженнями (2).

48. Великого князя Михаила Александровича Черниговского

Філарет: онук Костянтина Ольговича (№ 15).

Квашнін-Самарін: Михайло Олександрович Константиновича Олега-Леонтія Романовича.

Р. Зотов: цей Михайло Олександрович княжив у Чернігові в 1 пол. 14 ст., після Михайла Дмитровича (№ 44). Він належить до 13 коліна, але конкретної вказівки на його рід Зотов не дав.

Л. Войтович: Зотов вважав Михайла Олександровича сином Олександра Костянтиновича, згаданого під № 15. Інша можливість – син Олександра Липицького (+1285).

«Найбільш вірогідно, що у Романа [Старого] був ще один син – Олександр, який успадкував у 1288 р. чернігівський престол і залишив його своєму синові Михайлові».

Мої міркування: Але ми бачили, що Зотов не думав того, що Войтович йому приписує.

Висновок: відомий тільки з СКЛС (4).

49. Великого князя Романа Михайловича Черниговского, убиенного от князя Юрия Смоленского, и сына его князя Симеона Романовича, и княгиню его Марию Корчевскую

Філарет: Роман Михайлович Романовича Михайловича, онук Романа Старого (№ 30)

Квашнін-Самарін: Роман Михайлович Олександровича (син № 48). У листі Вітовта до московського кн. Василя 2-го він названий великим князем Чернігівським.

Р. Зотов: Олександровича (син № 48) (1375 – 1401)

Л. Войтович:

«У своєму листі великий князь литовський Вітовт титулував Романа Михайловича великим князем чернігівським [ПСРЛ, 1922 г., т. 15-1, стб. 471]. Використовуючи суперництво Чернігова і Смоленська за Брянське князівство, Вітовт поставив його намісником у Смоленськ», і т. д.

Мої міркування: в окремому екскурсі.

Висновок: можна прийняти ототожнення з Романом Михайловичем Брянським (1), але походження його невідоме (3).

50. Князя Георгия Курского и сына его князя Георгия

Філарет: Георгій Курський – Олег-Георгій Святославич, володів Черніговом у 1226 р.

Квашнін-Самарін: Георгій 1-й – мабуть син Олега Ігоревича Курського, онук Ігоря Святославича.

Р. Зотов: Ігоревича (1223 – 1226). Але може бути, що Георгій – син цього Олега Святославича.

Л. Войтович: невідомий з джерел «князь Юрій Ольгович тримав Курське князівство у середині XIII ст.»

Мої міркування: невідомий князь.

Висновок: відомий тільки з СКЛС (4).

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 602

Модифіковано : 7.01.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.