Нові імена (№ 152 – 176)
Микола Жарких
152. Інока кн. Дмитра Волконського, і княгиню його Настасію,
і сина їх князя Василя
В ЛС Волконського зіпсовано до Болховського, що збаламутило дослідників. З Дмитрами Волконськими, відомими до середини 17 ст., ситуація така:
– князь Дмитро 1-й Васильович Волконський, відомий у 1515 – 1519 рр., мав тільки одного сина Івана (згад. 1541) [Власьев Г. А. Потомство Рюрика. – Спб., 1906 г., т. 1, ч. 3, с. 328, 329];
– князь Дмитро 2-й Іпатійович Волконський [там само, с. 330] (орієнтовно 3-я чв. 16 ст.) – мав сина Андрія (згадки 1582, 1617 рр.) [там само, с. 333];
– князь Дмитро 3-й Булгакович Волконський (згаданий 1571 р.) [там само, с. 330] – синів, здається, не мав;
– князь Дмитро 4-й Андрійович Волконський (згадки 1635 – 1649 рр.) [там само, с. 342] – мав сина Василя († 1659) [там само, с. 357];
– князь Дмитро 5-й Іванович Волконський (згадки 1626 – † 1659 рр.) [там само, с. 355] – мав синів Юрія († 1659), Якова († 1659), Федора (згад. 1660 – 1690) [там само, с. 371]
– князь Дмитро 6-й Андрійович Волконський (згадки 1650 – 1671 рр.), мав жінку Анну Михайлівну Карамишеву [там само, с. 361] та сина Петра (згад. 1686 – 1692) [там само, с. 380].
Із них найкраще відповідає умовам нашої задачі Дмитро 4-й, котрий мав сина Василя. Обидва імені згадані в нашому записі. Ми не знаємо, як звали жінку Дмитра 4-го і не маємо звісток про його постриження у ченці – як не маємо незалежного підтвердження таких подробиць для переважної більшості записів.
Отже, запис згадує сучасників укладання історичної частини ВС. Ми пам’ятаємо, що в 1654 – 1656 рр. московським воєводою в Києві був князь , рід якого записаний у ВС далі окремо [с. 31]. Можливо, цей запис походить від нього.
Висновок: безсумнівний Дмитро 4-й Андрійович Волконський (1).
153. Кн. Федора Дмитровича
Ми вже шукали такого князя (див. вище № 12-57) і не знайшли.
Висновок: можливо, дублікат запису № 12-57 (5).
154. Кн. Івана Мстислава Свяцслава
Запис подає три власних імені, і нема по-батькові. Мабуть, зіпсований або згрупований з кількох записів. Тому попередній висновок про літературного князя треба скасувати.
Висновок: запис не вдається пояснити (3).
155. Кн. Володимира Олексійовича, і княгиню його Агафію
Перші князі Володимири Олексійовичі, яких наука знає, з’являються допіру в 19 ст.
Висновок: відомий тільки з ПКК (4).
159. Кн. Василя Дмитровича
Ми вже вже шукали князя Василя Дмитровича (див. вище № 12-79) і не бачимо підстав відносити цей запис ПКК до котрогось із виявлених кандидатів.
Висновок: запис не вдається пояснити (3).
162. Княгиню Євпраксію князь Іванови Ситславича
Цей запис ВС під пером писаря ЛС перетворився на Князя Иоанна Станіславича. Ми звертаємо увагу на це «виправлення» через те, що деякі «історики» вказують на запис ЛС як на доказ історичності київського князя Станіслава (про це ми вже писали). Насправді цей князь виник в середині 18 (вісімнадцятого!) століття на сторінках Любецького синодика і має такі ж права на історичність, як пушкінський Руслан або франків Тугар Вовк.
При певній фантазії можна побачити в цьому Ситславичі – Святославича і згадати про розглянутого вище князя Івана Святославича (№ 12-106).
Висновок: відомі тільки з ПКК (4).
163. Кн. Симеона Івановича Вяземського…
В нашій попередній статті ми нарахували 11 (одинадцять) князів Семенів Вяземських. Уточнення ВС – Івановича – скорочує перелік претендентів до трьох осіб.
Висновок: запис не вдається пояснити (3).
167. Кн. Федора Любортовича
Цей князь у 1383 – 1431 (†) роках, на відміну від згаданого вище Івана Любартовича (№ 12-164).
Висновок: безсумнівний Федір Любартович († 1431) (1).
168. Кн. Василя Соломирицького і сина його князя Семена
Князь Василь Соломирицький, знайдений нами у попередньому повідомленні, мав синів Федора, Андрія, Івана, Юрія та Богдана [Вольф, с. 503], але не Семена. Хіба би припустити, що цей Семен помер малим.
Зауважу при цій нагоді, що Ю. Вольф допустив помилку, приписавши в діти Василю князя Володимира (№ 12-169) та княгиню Олену (№ 12-170) [с. 494] – на підставі тексту, опублікованого Філаретом. Я вважаю ці записи незалежними і такими, що не стосуються Соломирицьких.
Висновок: можливо, Василь Соломирицький (2).
171. Кн. Романа Новосильського
і братанича його князя Михаїла Васильовича
Князя Романа Новосильського ми вже розглядали вище (№ 12-119) і не заперечували його історичності. Але цей запис приписує йому в брати баснословного князя Василя, а в сини цьому Василеві – рівно ж баснословного князя Михайла. Все це – вигадки автора ПКК, нічого більше.
Висновок: дублікат іншого запису + вигадки (5).
173. Кн. Ярослава, іменем Онисима, Гуєвиниєвича,
убитого від Литви
Гуєвиниєвича – це злегка зіпсоване Лінгвеновича. Запис про його загибель в 1435 р. у битві з литовцями під Вількоміром ми розглядали в попередньому повідомленні, і можна не мати жодного сумніву, що йдеться саме про нього.
Нам цікавіше інше – його ім’я Онисим. Ми маємо рідкісний випадок, коли християнське ім’я князя вписано до літопису: «В літо 6919 [1411]. Народився князю Лугвеню на Копор’ї син Ярослав, а у хрещенні наречений Феодор» [Софійський 1-й літопис старшого ізводу – ПСРЛ, 2000 г., т. 6, вып. 1, стб. 533].
Автор ПКК цього літопису, ясна річ, не знав, і тому сміливо вигадав нове християнське ім’я Онисим. На підставі цього запису і розглянутого раніше напису про Володимира Ігоревича, для якого вигадано ім’я Антоній – ми можемо упевнено твердити: всі християнські імена князів у ПКК є вигадками (за дуже нечисленними винятками, коли такі імена відомі з незалежних джерел).
Висновок: безсумнівний Ярослав Лінгвенович († 1435) (1).
176. Кн. Дмитра Всеволодича
Князів Дмитрів Всеволодовичів наука знає небагато:
– князя († 1227) – в Лаврентіївському літописі у записі про його смерть він чітко названий Дмитром;
– чисто родовідного князя Дмитра Всеволодовича Мезецького ().
Висновок: запис не вдається пояснити (3).