Географія

Микола Жарких

Випишемо із ПКК всі географічні назви, нанесемо їх на карту і подивимось, що буде. Тут ми використовуємо всі записи, в тому числі невідомих і вигаданих князів, оскільки нам треба з’ясувати географічний кругозір автора ПКК.

Жовтим тлом у таблиці виділено записи, які не можна впевнено локалізувати:

8. Новгород – Великий? Нижній? Сіверський? і т. д.

13. Чи московський рід Всеволожів / Всеволожських отримав прізвище від якогось міста Всеволож – невідомо. Чи княгиня Севоложська (№ 12-80) належить до цього роду – невідомо. Чи пов’язано її прізвище із давньоруським містом Всеволож (1, городище біля с. Сиволож, Борзнянський р-н; 2, городище біля с. Старгород, Сокальський р-н) – також неясно. Спокусливо пов’язати її із Сиволожем Борзенським, відомим з 17 ст., але треба більше підстав.

22. Устя – дуже поширена назва сіл.

23. На мою думку, сучасні села Глинськ (1, с. Глинське, Зіньківський р-н; 2, с. Глинськ, Роменський р-н) самі походять від князів Глинських, не навпаки. Може, колись напишу докладніше.

26. Звенигород – досить поширена назва, з яких жодна, на мою думку, не має відношення до князів Звенигородських.

28. Давид-Городок ми «присудили» князю Давиду Городецькому тільки умовно.

29. Я припускав, що Орлський походить від назви міста Орел, але це дуже непевно.

30. Невідомо, чи прізвище Сенський походить від географічної назви. Хіба від Сенно (містечко у Вітебській області) .

33. Село Крошин – нині в Барановицькому районі (Білорусія), але Ю. Вольф мав сумнів, чи князі Крошинські пов’язані з цим селом.

34. Неясно, про який із Перемишлів (Галицький чи Калузький) ідеться.

35. Князі Соломирицькі набули прізвище від села Соломирце (нині – Соломоречье, на північ від Мінська, Білорусія).

Фіолетовим тлом у таблиці виділено записи про «столиці» міфічних синів князя Михайла Всеволодовича. Вони названі в будь-які родословній книзі, наприклад, у книзі 1581 р.:

А у князя Михайла Черниговского были 4 сыны: большой князь Роман, 2-й князь Мстислав Корачевский, 3-й князь Семен Глуховский Новосильський, 4-й князь Юрий Черниговский и Оторужский, а от того пошли Оболенские князи [ВОИДР, 1851 г., т. 10, с. 240].

Генеральна карта князівств ПКК

Цифрами позначено: 24 – Глинськ (Роменський); 33 – Перемишль (Калузький); решта цифрових позначень відповідає таблиці. Жовта лінія з’єднує три Новгороди. Затінено область найбільшої концентрації пунктів з ПКК.

Затінена область на нашій карті об’єднує 63 топонімічні згадки ПКК – 2/3 загального числа згадок. Князів з цієї території ми будемо умовно називати «внутрішніми» князями, а всіх інших – відповідно «зовнішніми» князями. Цілком очевидно, що це – територія давнього Чернігівського князівства. Можемо порівняти її із картою зразка 2013 р., котра відбиває найновіші результати історико-географічних досліджень:

Чернігівська земля бл. 1200 р.

Карта нарисована Д. В. Вортманом в 2013 р. на основі карти Ю. Зайцева та В. Темушева. Опублікована в «Енциклопедії історії України» [К.: 2013 р., т. 10, с. 516]. Контур з жовтим тлом перенесено з попередньої карти – він позначає область найбільшої концентрації пунктів з ПКК.

Друга особливість географії ПКК – невидима границя, котра пролягає з півночі на південь по Дніпру. На захід від Дніпра потрапляють тільки 5 згадок (5 %), решта відноситься до східної частини, котра на той час належала Московській державі. Гетьманщина середини 17 ст. не цікавила автора ПКК, з неї є назви тільки з північно-східної частини. В цілому ця лівобережна територія відповідає кордону Росії та Речі Посполитої, котрий існував до початку 17 ст. (до Смутного часу і переділу за Деулінським перемир’ям 1618 р.).

Така географія наводить на думку, що ПКК в основному склався в середині або 3-й чверті 16 ст. і ми маємо пильніше придивитися до невеликої, але виразної групи князів кінця 15 – 1 пол. 16 ст. Це князі Іван Одоєвський (здогадно; 1485 – 1508), В. Л. Глинський (1488 – 1522), Василь Шемячич († 1529), М. А. Трубецький († 1556).

Примітною особливістю географії ПКК є повне ігнорування Брянського князівства і «переселення» всіх історичних брянських князів до Чернігова.

Подивимось тепер, як співвідноситься географія ПКК з його структурними частинами:

Географія князів на тлі структурних частин ПКК

На вертикальній осі: 1 – Чернігів; 2 – Новосиль; 3 – інші чернігівські міста; 4 – інші міста.

Ми бачимо, що всі чернігівські князі (як справжні, так і міфічні) сконцентровані у першій частині ПКК. «Внутрішні» князі, в тому числі найбільш представницька група князів Новосильських, зосереджена у 2 – 4-й частинах, і лише невелика їх кількість міститься у 5-й та в кінці 1-ї частини. Але якщо ми пересунемо границю 1-ї частини ліворуч і проведемо її між записами № 12-56 та 12-58 – то «внутрішні» князі з 1-ї частини потраплять в 2-у частину, і в ній будуть лише три чернігівських князя (№ 12-60, 12-61, 12-75), з яких один – дублікат Михайла Всеволодовича (№ 12-20 <=> 12-75). Привертає увагу також значне скупчення внутрішніх князів (15 із 36) в 4-й частині. Ця ж 4-а частина майже не містить «зовнішніх» князів, котрі досить рівномірно розподілені по інших частинах.

Тому ми можемо зробити попередній висновок, що поділ на структурні частини, первісно запроваджений на основі дублікатів записів, отримує додаткові опори в хронології та географії ПКК.