Ростовський текст
Микола Жарких
Читання текстів «Сказання про Михайла і Федора» (СМФ) показало, що вони дуже варіативні, і серед опублікованих текстів дуже рідко трапляються відносно точні списки раніших текстів. Тому порівняльну таблицю текстів довелося розбити на кілька частин, в кожній із яких згруповано відносно близькі тексти. Характерні різночитання в таблицях відзначено півжирним шрифтом.
Розглядаючі порівняльні таблиці, слід розуміти – в них відбито не всі наявні в текстах різночитання, а тільки різночитання у фрагментах, обраних для кожного епізоду. Суцільне порівняння всіх текстів – справа майбутньої цифрової текстології.
Читання показало також, що виразних редакцій (тобто систематичних змін, проведених по всьому тексту заради якоїсь ясно окресленої мети) у випадку СМФ майже не видно. Тому я волію вживати назву «група текстів», а не «редакція». Також не вживаю назв «скорочена / розширена» редакція, щоб не нав’язувати наперед думку про напрямок переробки, а говорю про «короткі / розлогі» тексти.
З огляду на важливість раннього Ростовського тексту (С-1) СМФ я порівнюю тут два найдавніших списки:
С-1-161 – Пролог РГАДА Тип. № 161 2 пол. 14 ст. [дата не обгрунтована і не підтверджена!], за виданням О. Лосевої [Лосева О. В. в составе древнерусских Прологов XII – первой трети XV веков. – М.: Рукописные памятники Древней Руси, 2009 г., с. 294 – 297; підведено варіанти С-1-153].
С-1-153 – Пролог РГАДА Тип. № 153 кін. 14 (?) – 1 пол. 15 ст. [дата не обгрунтована і не підтверджена!], за виданням М. Серебрянського [НИС-2, с. 50 – 51; підведено варіанти С-1-161].
| Епізод | С-1-161 | С-1-153 | |
| М-1 | Заголовок | В то ж день святого Михаила князя Черниговскаго и Феодора боярина его | Во той же день страсть святого мученика Михаила князя черниговского и Феодора боярина его |
| М-2 | Автор | – | – |
| М-3 | М. – християнин | Сии блаженый князь Михайло… богатство и славу временную, еже есть паучины хужьша. | Си блаженый князь М…. славу сию временную еже есть хуже паучины. |
| М-4 | Обов’язки християнина | – | – |
| М-5 | Походження М. | – | – |
| М-6 | М. почув про прихід варварів | – | – |
| М-7 | Як бог карає грішників | – | – |
| М-8 | Напад татар | Егда же бысть нахождение и [1] поганых инопленник [!] на землю крестьянскую гневом божиим… избиша многи князя сродника его. | Егда же бысть находжение иноплеменник на землю Русьскую гневом божиим… избиша многи князи сродники его. |
| М-9 | Біблійні порівняння | – | – |
| М-10 | Поразка Мстислава | – | – |
| М-11 | Люди ховались у містах | – | – |
| М-12 | М. в Києві наказав убити татарських послів | – | – |
| М-13 | М. утік до Угорщини | А Михайло беже во Угры, яко же пророк глаголет… [2] | А Михайло тогда отеха во Угры, яко же пророк глаголет… |
| М-14 | Інші люди тікали в далекі краї | – | – |
| М-15 | Падіння Києва | – | – |
| М-16 | Загибель і полон людей | – | – |
| М-17 | Мало людей залишилось, їх порахували | По сих осадив я [3] по городам, изочтоша и в число | По сих осадив я по городом, изочтоша я в число |
| М-18 | і почали брати данину | – | – |
| М-19 | Князі і люди повертались / М. повернувся до Києва | – | – |
| М-20 | Татари кликали їх [князів?] до Батия | и начаша звати я ко цесарю глаголемому Батыю | и начаша звати я ко цесарю своему глаголемому Батыю |
| М-21 | Слова наказу | – | – |
| М-22 | Князі поклоняються | – | – |
| М-23 | Звичай Батия | и начаша я льстити, веляще ити сквозе огни, кланятися солнцю и идолом… | и начаша я льстити, веляче ити сквозе огнь и кланятися солнцю и идолом… |
| М-24 | Татари приносять жертви | И еже приношаху цесарю дары, от всего вземлюще во огнь вметаху, якоже и персии творять. | А иже приношаху ко цесарю дары, от всего вземлюще в огнь метаху, яко же и перси творят. |
| М-25 | Багато князів з боярами підкорились і просили собі волості | – | – |
| М-26 | Татари давали їм [те що просили] і спокушали мирською славою | – | – |
| М-27 | М. перебував у Чернігові | – | – |
| М-28 | М. вирішив поїхати до Батия і викрити його спокусу | – | – |
| М-29 | М. приїхав до свого духовного отця | – | – |
| М-30 | Промова духовного отця | – | – |
| М-31 | Відповідь М. | – | – |
| М-32 | Відповідь Ф. | – | – |
| М-33 | Духовний отець пророкує мучеництво М. і Ф. | – | – |
| М-34 | Духовний отець благословляє М. і Ф. | – | – |
| М-35 | М. збирається в дорогу й їде | – | – |
| М-36 | М. і Ф. приїхали до Батия | – | – |
| М-37 | Наказ Батия волхвам | – | – |
| М-38 | Волхви хотять провести М. і Ф. крізь вогонь | – | – |
| М-39 | Приготування вогнів | – | – |
| М-40 | М. відмовляється пройти крізь вогонь і поклонитись ідолам | … «Не творю аз сего, не иду сквозе огнь и не кланяюся твари, но токмо отцю и сыну и святому духу. | … «Не створю аз, не иду сквозе огнь, не кланяюся твари, но кланяюся отцу и сыну и святому духу. |
| М-41 | Політична декларація М. (1) | А цесарю вашему кланяюся, понеже поручи ему бог власть света сего». | А цесарю вашему кланяюся, понеже поручи ему бог цр(с)тво света сего». |
| М-42 | Слова М. до Ф. | – | – |
| М-43 | Волхви доповідають Батию | – | – |
| М-44 | Єлдега (вельможа Батия) наказав мучити М. і потім наказав відрізати М. голову | Некто же от вельмож цесаря того, глаголемый Елдега, повеле мучити его [М.] различными муками и по сем повеле честную его главу отрезати. | Некто же от вельмож цесаря того, глаголемый Елдега, повеле мучити различными муками и по сем повеле честную его главу отрезати. |
| М-45 | Батий послав свого вельможу Єлдегу з наказом – поклонитися або померти (1) | – | – |
| М-46 | Слова наказу (1) | – | – |
| М-47 | Політична декларація М. (2) | – | – |
| М-48 | Діалог М. та Єлдеги (1) | – | – |
| М-49 | Діалог Бориса та М. (1) | – | – |
| М-50 | Думка Ф. | – | – |
| М-51 | Промова Ф. до М. | – | – |
| М-52 | М. відмовляється від мирської слави | – | – |
| М-53 | Батий послав свого вельможу Єлдегу з наказом – поклонитися або померти (2) | – | – |
| М-54 | Слова наказу (2) | – | – |
| М-55 | Політична декларація М. (3) | – | – |
| М-56 | Запитання Єлдеги і богословська декларація М. | – | – |
| М-57 | Діалог М. та Єлдеги (2) | – | – |
| М-58 | Єлдега доповідає Батию | – | – |
| М-59 | Наклеп Єлдеги на М. | – | – |
| М-60 | Гнів Батия | – | – |
| М-61 | М. і Ф. співають мученицький гімн | – | – |
| М-62 | Причастя М. і Ф. | – | – |
| М-63 | Остання відмова М. і Ф. | – | – |
| М-64 | Гімн мучеників | – | – |
| М-65 | Убивці б’ють М. | – | – |
| М-66 | М. терпить страждання | – | – |
| М-67 | Доман відрізав голову М. | – | – |
| М-68 | Ф. ганить татарську віру і славить християнську | Боярин же его Феодор, виде своего господина преобидевша славу суетную, и то такоже укори веру их и Христа с дерзновением проповеда и рече: «Михаиле, аще телом отиде, но молитвою помози ми с братома си Борисом и Глебом». | Боярин же его Феодор, виде господина своего преобидевша славу сию суетную, и то такоже укори веру их и Христа с дерзновением исповеда и рече: «Михаиле, аще телом отиде отселе, то молитвою пособита ми с братома си Борисом и Глебом». |
| М-69 | Татари пропонують Ф. поклонитися і прийняти князівство | – | – |
| М-70 | Відмова Ф. | – | – |
| М-71 | Федору відрізали голову | И того тако же мучив, честную главу его отрезаша. | И того тако же мучивше, честную его главу отрезаша. |
| М-72 | Кінець М. і Ф. | – | – |
| М-73 | Тіла М. та Ф. кинули псам, але пси багато днів їх не торкали | Телеса же ею повергоша, а душа их взидоша на небеса. | Телеси же ею повергоша, а душа их взидоша на небеса. |
| М-74 | Над тілами з’явився вогненний стовп | Показа же господь столп огнен над телом юю [!], и свеща многи, пенье ангельское [4]. | Показа же господь столп огнен над телесы ею от земля до небесе и свеща многи и пение ангельское. |
| М-75 | Їх тіла зберегли якісь християни | – | – |
| М-76 | Вшанування пам’яті М. і Ф. у Ростові | На неколико же лет не бысть памяти има… | На неколико же лет не бысть памяти има… |
| М-77 | Дата загибелі М. і Ф. | 20 вересня | 20 вересня |
| М-78 | М. і Ф. моляться за нас | Ты же Михаиле помолися за внука своя Бориса и Глеба с Феодором благочестивым, мирно державу цр(с)твия [5] их управити на многа лета и от нужа поганых избавита, верою празнующая память ваю, заступита от скорби и печали и [6] славящих ваю память. | Ты же Михаиле помолися за внука своя Бориса и Глеба с Феодором благочестивым, мирно державу црт(с)вия их управити на многа лета и от нужа сея поганых избавита и вся верою память ваю празднующа заступита от скорби и печали и всякия нужа славящих ваю память. |
Примітки
1. Оцей сполучник и – зайвий. Чи то писар помилився і не вишкрябав його, чи то пропущено якусь фразу.
2. Далі в цьому епізоді С-1 цитується не пророк, але Псалтир, 22, 4.
3. Тут який пропуск в тексті, бо неясно, кого я / и (тобто їх) осадили.
4. Тут текст, запозичений зі сказань про св. Бориса і Гліба, явно скорочено, вийшла якась скоромовка.
5. З (с) під титлом тут неясно, чи має бути «цесарствия», чи «царствия».
6. Тут знову сполучник и залишився, а наступна фраза пропущена, так що в С-1-153 написано краще.
Зауваження
Розглянемо перш за все формальні особливості С-1.
Перед нами – два списки одного тексту: 1, структурно (числом і послідовністю епізодів) вони повністю співпадають; 2, немає істотних переробок окремих епізодів.
Прецінь вони мають досить багато дрібних розходжень, з якими ми постійно будемо стикатись і в усіх наступних текстах СМФ:
– пропуски слів і цілих фраз (в епізодах М-1, 17, 40, 41, 78);
– зміну порядку слів (в епізодах М-2, 68, 78);
– синонімічні заміни слів (крестьянскую ⇒ Русскую, М-8; бежал ⇒ отъехал, М-13; власть ⇒ царство, М-41; проповедал ⇒ исповедал, помози ⇒ пособита, М-68; телом ⇒ телесы, М-74);
– зміну форм слів (в епізодах М-3, 8, 23, 24, 71);
– механічні описки (в епізоді М-8);
Порівняння показує, що список С-1-153, хоча трохи пізніший (якщо довіряти датам Турилова – Лосевої), є повнішим і кращим, а список С-1-161 переписаний недбало і з пропусками.
Якщо пропущене в заголовку (М-1) слово страсть пізніший писар міг додати і сам за аналогією з іншими мученицькими статтями Пролога, то в епізоді М-74 текст С-1-161 явно скорочений (теоретично кажучи, можна було би припустити, що писар С-1-153 повторно звернувся до оповідання про св. Бориса і Гліба і зробив доповнення, але це видається мені складнішим).
Вирішальним є пропуск фрази «и всякия нужа» в М-78: в С-1-161 від неї залишився тільки сполучник и, котрий став зовсім не потрібним. Припустити тут доповнення в С-1-153 неможливо.
Таким чином, обидва списки походять від одного невідомого нам протографа, в якому уже були свої пропуски.
Далі, за дотепним припущенням Вадима Стависького, кінець епізоду М-68 від слів «и рече» є пізньою редакторською вставкою, запозиченою зі Сказання про Бориса і Гліба (там Ярослав молиться: «О брата моя, аще и телом отсюду отшла еста, но благодатию жива еста… и молитвою помозита ми») [Ставиский В. прославления князя Михаила Черниговского (возникновение текстов). – Ruthenica, 2021 г., т. 16, с. 47; текст молитви Ярослава – Бугославський С. А. 11 – 18 ст. про Бориса і Гліба: розвідка і тексти. – К.: 1928 р., тексти, с. 150 та інші тексти там же].
Я думаю, що такими самими вставками слід визнати:
– фразу «яко же и перси творят» (М-24), котрої немає в жодному іншому тексті СМФ. І мені зовсім неясно, чому звичай палити жертви викликав здивування автора С-1, бо цей звичай був добре відомий усім християнським книжникам, хоча б з книги Буття: «І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?» (Буття, 22, 7);
– фразу «глаголемому Батыю» (М-20).
Чому ця остання фраза може бути вставкою? Треба звернути увагу, що в С-1 зовсім немає татар, є тільки іноплемінники (М-8) та погані (М-8, 78). Автор явно уникав виразної вказівки – хто ж вони такі. Далі, в епізоді М-44 накази мучити і стратити Михайла віддає Єлдега, а не цісар.
Розглядаючи зміст С-1, слід одразу зауважити, що автор хотів був написати повноцінне житіє святого князя, і почав з опису його християнських чеснот (М-3). Але одразу ж він зустрівся з нерозв’язною проблемою: він нічого не знав про попереднє життя Михайла, не знав, якого він роду, не знав навіть імені його батька. Тому він обмежився загальними словами, частково запозиченими зі сказання про св. Бориса і Гліба. В ньому Борис міркував щодо Святополка у такий спосіб:
… яко прогнати ми брата моего, яко же и отец мой преже святого крещения, славы ради и княжения мира сего, иже все мимоходит и хуже паучины – то камо имам приити по отшествии моем отсюду? [Бугославський С. А., op. cit., тексти, с. 5, 22, 59, 75, 98, 119; цитую за реконструкцією тексту на с. 141].
В. Стависький вважає, що в даному епізоді використано не безпосередньо Сказання про Бориса і Гліба, а Лаврентіївський літопис (ЛЛ; похвали ростовському єпископу Пахомію під і князю Костянтину Всеволодовичу під , котрі у свою чергу використали Сказання) [Ставиский В., op. cit., с. 47]. Розглядаючи цю паралель, я не бачу особливої близькості С-1 до літопису – спільним є одне тільки слово пустошная, котре мабуть не було приватною власністю ЛЛ, і писар С-1 міг знати його незалежно від будь-яких джерел чи запозичити з іншого християнського тексту.
Так чи інакше, Сказання про Бориса і Гліба було значно більше поширеним, ніж ЛЛ, і можна не мати сумніву, що автор С-1 даною цитатою нагадував читачу про це Сказання. (Зазначу одразу, що виявлення літературних зв’язків СМФ з іншими письмовими пам’ятками не входить у мою задачу, нотую лише те, що впадає у вічі.)
Через брак інформації замість повноструктурного житія вийшла повість про мученицьку смерть і посмертні чудеса святого, котра в агіографії зветься страсть або страждання.
Єдина біографічна подробиця, яку знав автор – це втеча Михайла до Угорщини (М-13), але й про неї він не вмів нічого розповісти, і змушений був вдатися до біблійної цитати. Ця утеча не була ніяким секретом для хроніста Романовичів (ІпатЛ, 6746 р.), але в літописання північно-східної Русі ця звістка проникла пізніше, допіру на поч. 15 ст. (С1ЛСІ, далі ЄЛ, МЗ1492, з останнього – СимЛ, НикЛ – всі під 6748 роком). Як скоро побачимо, весь цей епізод – пізніша вставка в текст «Слова про татарську неволю».
Через цю вставку звістка про проведений татарами перепис населення (М-17, орієнтовно 1257 р.) заскочила поперед звістки про загибель Михайла (1246 р.). Знову відзначу на цьому місці розрив логіки оповідання: «Після цього посадили їх по містах…» Якщо «після цього» може стосуватись утечі Михайла, то оце їх рішуче не зрозуміле. Мабуть, між М-13 та М-17 був ще якись текст, який випав у протографі С-1, і в такому дефектному вигляді закріпився у рукописній традиції. Текст РПТ тут виглядає логічнішим. Також слід відзначити, що в С-1 немає наступного епізоду (М-18) – про данину, яку збирали татари. Детальніше про походження цих епізодів я ще буду говорити в розділі «Прототипи розлогого проложного тексту».
Батий в С-1 уже названий цісарем (М-20), яким він насправді не був (тільки управителем частини імперії, щось як Щербицьким при маршалі Брежневі). Чи це вставка, чи ні – можна думати по-різному, але в тому вигляді, як ми цей фрагмент маємо – теж риса відносно пізнього походження тексту.
Заява Михайла в С-1 складається з двох частин, причому релігійна (М-40) поставлена перед політичною (М-41). Політична заява адресована не Батию, а якимось татарам («цесарю вашему кланяюся…»). Мабуть, перед заявою був ще якийсь текст, який був скорочений у протографі С-1, і в такому вигляді закріпився в рукописній традиції.
Важливою особливістю С-1 є епізод М-44, в якому відповідальність за катування й страту Михайла покладена на Єлдегу. В усіх інших текстах рішення приймає цар, а Єлдега – тільки носій царської волі. Мені здається, що автор С-1 відчував незручність прямого звинувачення царя, і це може говорити про відносно раннє походження такого погляду.
Також рідкістю на тлі інших текстів є епізод М-68, у якому Федір лаяв татарську віру і порівнював Михайла зі святими князями Борисом і Глібом. Всього цього немає в пізніших текстах СМФ.
Особливий вигляд має епізод М-73, де протиставлена доля тіл і душ святих. Тут немає псів, які не торкались їх тіл (першого посмертного чуда).
Друге чудо (М-74) – чергове запозичення із давнього Сказання св. Бориса і Гліба. В найдавнішому Успенському списку 12 ст. читаємо:
Овогда бо на месте идеже лежаста видяху столп огнен стоящ и овогда ангелы поюща слышаху [Бугославський С. А., op. cit., тексти, с. 157].
В тексті Торжественика, відомого у найдавніших списках 15 ст., маємо ще ближчу подібність:
Долго время овогда столп бе виден огнен, овогда свеща горяща и паки слышаху пенья ангельска [Бугославський С. А. op. cit., тексти, с. 13; цей текст С. Б. включив і до реконструкції первісного вигляду Сказання – с. 150].
Це запозичення відзначив (у загальній формі) сам С. Бугославський [Бугославський С. А., op. cit., розвідка, с. 33].
Також варто відзначити, що звістка про вшанування пам’яті святих у Ростові (М-76) наявна тільки в С-1 – її немає в жодному іншому тексті. За своїм характером вона краще надавалась би до літопису, але в літописах її якраз немає, попри те, що принаймні два з відомих нам літописів були створені у Ростові (Московський Академічний [ПСРЛ, 1928 г., т. 1, вып. 3] та Тверський [ПСРЛ, 1863 г., т. 15]).
Ще однією ознакою ростовського походження тексту С-1 є кінцева молитва (М-78), у якій Михайло молиться за внуків своїх Бориса та Гліба (отже, Васильковичів Ростовських), і ця молитва допомагає останнім правити князівством. Князь Борис помер 16 вересня 1277 р. (ТЛ під 6785 роком і пізніші літописи), а Гліб – 13 грудня 1278 р. (ТЛ під 6786 роком і пізніші літописи), молитва ж стилізована так, що Борис і Гліб потребують допомоги за життя. Епізоди М-76 – М-78 у складі С-1 слід вважати найдавнішим фрагментом, з якого виросло СМФ у версії С-1. Для подальших посилань я називатиму його «Записка про пам’ять Михайла» (ЗПМ).
В цілому С-1, попри всі зазначені неоковирності, слід визнати твором лаконічним і талановитим, зокрема, надзвичайної структурної краси. Центральна частина з розповіддю про долю Михайла вставлена в «борисоглібську» рамку зі вступу і фіналу.
Ідея твору зазначена цілком виразно: це прохання небесного заступництва для ростовських князів Бориса і Гліба Васильковичів, звернене до їх святого діда – князя Михайла. Слід підкреслити – фінальна молитва не називає Федора святим, вся молитва є справою чисто князівською і сімейною.
На мою думку, в цьому відбився початковий етап формування культу – Федора зарахували до святих пізніше (ну, як «примкнувшего к ним Шепилова»). Забігаючи наперед, скажу, що через усю подальшу історію СМФ проходить стремління авторів підвищити роль Федора. Зокрема, уже в заголовку С-1 святими (отже, рівноправними) названі Михайло та Федір. Думаю, що цей заголовок (в якому Михайло названий чернігівським князем) належать до пізнього шару тексту С-1.
У страсті св. Дмитра Солунського зазначено, що після Дмитра було замучено і його слугу Луппа [«Страдание и чудеса святого славного великомученика Димитрия» у викладі Димитрія Туптала, в ], але святим вважався тільки сам Дмитро. Я не маю сумніву, що автор С-1 знав про цього популярного святого, чи служила його страсть прототипом С-1 – можна тільки гадати.
Походження С-1 я уявляю собі так:
1. «Записка про пам’ять Михайла» виникла в Ростові 1270-х роках.
2. Протограф С-1, побудований на основі гіпотетичного протографа С-0 (про нього говоритиму далі), з використанням Біблії, Сказання про Бориса і Гліба та ЗПМ, також написано в Ростові, але час окреслити не вдається (кін. 13 – 1 пол. 14 ст.).
3. З протографа незалежно переписані найраніші списки С-1-161 (гірший) та С-1-153 (кращий).
Також залишається загадкою призначення цього тексту. Можна погодитись із О. Лосевою, що за розміром він добре пасував для Пролога, але наскільки доречною була в Пролозі молитва за конкретних осіб, якщо книга в цілому призначалась для публічного церковного вжитку?
Чому С-1 переписувався тільки в Прологах пространної редакції? Чому відомо тільки 8 його списків на тлі великої кількості списків Пролога? Чи не маємо ми якоїсь місцевої традиції переписування Пролога з С-1? Все це – предмет для подальших студій.
Панорама Ростовського кремля з озера Неро. Фото М.І.Жарких, 31.08.1976 р.
У Ростові, славному колись центрі всієї Заліської землі, а нині – районному містечку Ярославської області Росії, не збереглося ніяких пам’яток, давніших за 16 ст. Успенський собор (в центрі) збудовано на початку 16 ст., решта будівель Кремля належить до 4 чв. 17 ст. Але десь на цьому місці була резиденція ростовських князів і писались літературні твори…
Також слід зазначити одну загальну методичну рекомендацію. Досвід порівняння текстів С-1 показує, що при розгляді СМФ не можна надавати істотного значення таким особливостям, як зміна порядку слів, синонімічні заміни та зміни форм слів. Ці прийоми модифікації будуть постійно зустрічатись в подальших текстах, і спирати якісь висновки на таких особливостях тексту не слід.