56. Рід княгині Юр’євої

Микола Жарких

56. Рід княгині Юр’євої упи[сал?] Толка[ч?] (с. 23)

Цей розділ дуже подібний до розглянутого вище розділу 10, на який я даватиму посилання. Перелік виглядає так:

Розділ складається з двох блоків – роду княгині Юр’євої (56-1 – 56-15, 56-21 – 56-23) і поточних записів нетитулованих імен (56-16 – 56-20, 56-24 – 56-40). З погляду логіки записи 56-21 – 56-23 належать до першого блоку, але у виданні ці записи на полі вклинюються в другий блок, то я так це і залишив.

Із 18 імен першого блоку 8 імен незаперечно співпадають з іменами 10-го розділу, а ще 7 можуть з ними співпадати. Отже, цей перелік на 83 % повторює перший блок розділу 10, хоча скомпонований він інакше. Тут княгині записані одразу після чоловіків.

Найбільш істотним для нас є запис 56-4: якщо це справді дружина Семена Олельковича, то для неї ми маємо певну дату смерті [весна 1501 р. – Вольф, 329], а тим самим і весь розділ датується часом не раніше 1501 р.

56-6 – князь Семен Михайлович Слуцький, про якого думала Є. Вітте, помер в 1505 р. [Вольф, 330]. Ця дата здається мені занадто пізньою для даного розділу, тому я волію тут бачити якогось іншого Семена, хоча б і Семена Івановича Гольшанського († 1435 р.).

56-8 – припущення Є. Вітте дотепне, і тепер ми маємо безспірне джерело (див. пояснення до запису 10-16).

56-9 – остання пряма згадка про князя Михайла Борисовича Тверського належить до 1494 р., в 1505 р. король роздавав маєтки, котрі тримав Михайло у Литві [Вольф, 547 – 548]. Отже, точної дати смерті Михайла Борисовича ми не маємо, тому можемо окреслити її більш конкретно – перед 1501 роком – якщо підтвердиться дата запису цього блоку.

56-10 – дочка Семена Олельковича, дружина кн. Михайла Борисовича Тверського померла 7.02.1483 р. [Вольф, 330].

56-12 – дружину кн. Семена Івановича Гольшанського справді звали Марія [Вольф, 97], можна погодитись із припущенням Є. Вітте. Але погоджуючись на це, ми повинні пам’ятати: серед родичів Ульяни Гольшанської було дві пари Семен + Марія, і конкретний розподіл місць в ПС між цими особами залишається непевним (хоча і не має принципового значення).

56-14 – думаю, тут титул князь пропущено випадково.

Запис 56-21 – 56-23 повторюють такі самі записи в розділі 10, і так само додані на полі пізніше, не раніше 1516 року.

Як же стоїть справа із хронологією блоку? Запис до ПС зробив Толкач, мабуть, слуга княгині Ульяни, і мабуть після її смерті, тобто після 1484 р. В такому разі не ясно, чому в записі немає самої Ульяни.

З іншого боку, припустити, що запис було зроблено ще на її життя, за її дорученням – вимагає відмовитися від запропонованого пояснення записів 56-4 та 56-7, а тоді розпадається вся відносно струнка схема блоку. Я схильний думати, що запис було зроблено після 1501 р.

57. Рід пана Семена Сколкова (с. 24)

(1) Іоана, Ірину, Феодосію, Василя, Іоана, Артемія, Анну, Єфрема, Сильвестра, Олександра, Бориса, Феодосію, Євпраксію, Іоана.

Цей блок має надзвичайно важливе значення для розуміння способів наповнення ПС. В архіві Печерського монастиря зберігалась грамота Семена з Колків, написана 21 листопада 6906 (1398) року [Грамоти 14 ст. / Пещак М. М. – К.: Наукова думка, 1974 р., ]. Цією грамотою до пом’яника було внесено рід Семена (перелічено ті самі імена, що і в ПС), а Семен зобов’язувався давати щороку копу (60) грошей на день Введення (21 листопада).

Цей запис був забезпечений на Мойсиковичах у Лісниках. Назва Мойсиковичі більше ніде не зустрічається, тому я й думаю, що це якийсь мікротопонім, дворище, чи що [зауважу, що село Мойсейківщина згадано в акті 1618 р. – Новицкий И. П. Настоящее имя первой фундаторки киевских братских школ. – Киевская старина, 1885 г., № 8, с. 734 – нині с. Іванківського району]. Лісники, на мою думку – село біля Києва, у 15 км на південь від Печерського монастиря. Прізвище Сколков існує й понині, але мені сумнівно, щоб воно існувало саме як прізвище уже в кінці 14 ст. Думаю, тут маємо читати с Колков; Колки – містечко на Волині біля Луцька, хоча є й інші села такої назви (в Україні в Рівненській та Хмельницькій областях, в Білорусії в Мінській обл.). Слід також знати, що у передмові С. Голубева [с. 11] через друкарську помилку дата грамоти зазначена як 1498 рік.

Отже, справу можна собі уявити так, що писар ПС, відшукавши вкладну грамоту Семена, переписав згадані в ній імена до свого синодика. Так – цілком природно – пояснюється поява старих записів у тексті, написаному (орієнтовно) на початку 16 ст.

Можна навіть припустити, що ім’я архімандрита Феодосія, за якого було зроблено запис Семена, було на підставі цієї грамоти додано до переліку архімандритів (як запис 4-15). Голубев мав рацію, побачивши в ньому невідомого архімандрита, але може бути, що цей архімандрит жив не в кінці 15, а в кінці 14 ст. Повторюся, на внутрішню хронологію імен всередині розділів не можна покладатись, бо такого упорядкування ніде не видно.

(2) Тимофія, Іоана, Семена, Василя, Михайла, Федота, Василя, Антонія, Куріана (!), Захарію, Меланію, Ісидора, Іоана, Ірину, Анну, Авдотью, Никона, Карпа, Фетінію, Якова, Власія, Василису, Дементія, Меланію, Григорія, Никиту, Варвару, Бориса, Климентія, Ксенію, Варсонофія, Улиту, Анусію (!), Ульяну, Ксенію, Іоакима, Патрикія, Михайла, Данила, Марію, Ольгу, Павла, Мойсея, Меланію, Олену, Федора, Євгенію, Діомида, Фалелея, Олексія, Ірину, Семена, Григорія, Григорія, Іоана, Якова, Ксенію, Фому, Ксенію, Кирила, Ульяну, Семена, Іоана, Марію, Іоана, Христину, Саву, Олександру, Григорія, Якова, Іоана, Євфимія, Мануїла, Лукерію, Ігнатія, Стефаниду, Васіана, Іллю, Зиновія, Анусію (!), Карпа, Конона, Стефана, Дмитра, Євдокію, Нестора, Ульяну, Стефана, Євстафія, Самуїла, Марію, Олену, Захарію, Сілівана, Мавру, Дорофея, Семена, Василя, Олександра, Агафію, Олексія, Федору, Мартина, Варвару, Іоана, Іоана, Мартина, Федору, Кирила, Мелентія, Варвару, Филимона, Єрмолу, Устинію, Стефана, Анастасію, Голендуху (!), Марію, Авдотью, Домну, Йосифа, Єрмолу, Феодосію, Євфимію, Ірину, Никифора, Якова, Анну, Федора, Федора, Кузьму, Пелагею, Семена, Агрипину, Андрія.

Цей блок містить поточні записи.