Розділи 101 – 120

Микола Жарких

101. Кня[гиню] і князя Корецьких (с. 33)

Княгиню іноку Антоніду, сина її князя Євфимія, князя Гліба, княгиню Анну.

Є. Вітте упевнено писала, що Антоніда – це чернече ім’я княгині Анни Михайлівни Корецької (з роду Жижемських), дружини кн. Федора Івановича Корецького (вона померла в 1532 р.). Євфимій, на її думку – це друге ім’я Богуша Федоровича Корецького (відомого з 1528 р., помер у 1576 р.). Таким чином, ПС був складений не раніше 1576 р. [Є. В., 2, 44].

Чи справді так? Богуш Корецький – особа відома, і жоден довідник не називає його Євфимієм, а тільки Богушем [Вольф, 174; Бонецький-1, ; Бонецький-2, ; Яковенко Н.М. Українська шляхта з кін.14 до сер.17 ст. – К. : Наукова думка, 1993 р., іменний покажчик].

Син Богуша звався Йоахім відомий з 1590 р., помер в 1612 р. [ті самі довідники]. При певній толерантності можна вважати, що католицький Йоахім відповідає грецькому і православному Євфимію, так біда в тому, що цей Йоахім був католиком. Його діти мали імена: Самуїл, Кароль, Лавінія, Марцібела, Ізабела, котрі досить виразно показують релігійні уподобання батька.

Таким чином, пояснення Є. Вітте треба відхилити, а інших пояснень нема, бо з числа князів Корецьких, котрі померли до початку 16 ст., ми маємо ледве 4 – 5 осіб, імена яких зовсім не пасують до ПС.

102. Пан Борис Курський (с. 33)

Февронію, інока Єлисея, Фотія, Авдотью, Аввакума, Ульяну. Кінець.

Роду Курських у Бонецького немає. Чи прізвище вказує на сучасний Курськ – неясно. Можливо, воно пов’язано із назвами сіл (нині – Радивилівського району Рівненської області) або Курчиця (Новоград-Волинського району Житомирської обл.).

103. Бориса… (с. 33)

39 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо схимницю Акулину (в позиції 13), ієрея Власія (19).

104. Рід пана Матфеєв Вільневцев (с. 33)

7 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо іноку Феодосію (7).

Прізвище, мабуть, вказує на Вільно.

105. Рід Івана Купалчича, смольнянина (с. 33)

6 імен, тільки одне жіноче. Такого роду в довіднику Бонецького немає.

106. Рід князя Івана Жеславського (с. 33)

(1) Княгиню Фетінію.

(2) Іллю, Євлада, Стефана, Дмитра, Іоана, Февронію, Ананію.

З князів Жеславських наприкінці 15 ст. відомий князь Іван Юрійович (у 1468 – 1499 рр.) [Вольф, 587 – 588], тому Є. Вітте думала, що княгиня Фетінія – його дружина, невідома з документів [Є. В., 93 – 94]. Я такі безпідставні здогади скрізь відкидаю.

107. Рід пана Семена Полозовича (с. 33)

Василя, Єлтуфія, Федора, іноку Анну, Ірину, Єлеазара, Дмитра, іноку Євпраксію, Агафію, Михайла. Кінець.

Семен Федорович Полозович – особа досить відома від 1494 р., помер перед 1532 р. [Бонецький-1, ], в 1494 р. отримав у власність село Хабне (нині – Київської обл.). Служив намісником овруцьким, а потім – річицьким. Ще одна згадка про нього – в розділі 278.

В імені Федора можна бачити Семенового батька, інші імена в документах не згадані.

108. Павла… (с. 34)

23 імені чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо інока Онуфрія (9), інока Олександра (18), схимника Костянтина (22).

109. Рід князя Василя Мамая Львовича (с. 34)

(1) Князя Льва.

(2) Іноку Агафію, Федора, Андрія. Кінець.

Дослідники [Є. В., 92 – 93; Л. В., 204] згідні в тому, що Лев – батько князя Василя. Він жив орієнтовно в 2 пол. 15 ст., прямих згадок про нього немає [Вольф, 80].

Мамаєм звали старшого брата Василя – Івана Львовича, а самого Василя звали Сліпим. Василь відомий з 1482 р., в 1508 р. разом з братами емігрував до Москви, помер перед 1522 р. [Вольф, 80, 85 – 86]. Таким чином, з прізвищами маємо плутанину; можна думати, що запис зробив князь Василь ще до еміграції, тобто до 1508 р.

На роль черниці Агафії Є. Вітте пропонувала княжну Агафію Семенівну, котра була дружиною Івана Каленицького, а потім постриглась у черниці під іменем Гафтелини [Акты западной России, Спб., 1846 г., т. 1, № 178, с. 202]. Л Войтович вважав [Л. В., 205], що це – чернече ім’я княжни Федьки Борисівни Глинської, одруженої з Олександром Дрожджою, а Федір та Андрій – її діти.

З гіпотезою Вітте та біда, що ми знаємо чернече ім’я Агафії, і воно – не Агафія (випадків співпадіння мирського і чернечого імен я собі не пригадую). Про Дрожджу і Федьку маємо звістки 1470 – 1475 рр. [Бонецький-2, ]. На біду, нам відомий (від 1497 р.) тільки один син Олександра на ім’я Андрій – в 1508 р. він емігрував до Москви разом із князями Глинськими. Про чернецтво Федьки нічого не відомо.

Таким чином, обидві гіпотези мусимо відхилити.

110. Тарасія… (с. 34)

146 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо схимницю Катерину (2), інока Єрмолу (3), іноку Олену (32), іноку Марію (61), інока Іоана (63), схимника Варсонофія (64), Петра інока (126), Іону схимника (127), Агафію схимницю (128), священноінока Варсонофія (131), Єпіфанія диякона (132), Євпраксію іноку (135), Федору іноку (136), священноінока Андроніка (137), іноку Ульяну (139), іноку Фетінію (140), Устинію іноку (142), Анурія (! 143 – не Андрія!).

111. Златоверхого (с. 34 – 35)

(1) Тита, Стефена (!), Євсевія, Ірину, Матфея інока, Феодору іноку, священноінока Симона, Никиту, Михайла, Семена, Софію, Матрону, Федора.

(2) Князя Василя, княгиню Марину.

(3) Прова, священноінока Семена, Ірину, Євфимію.

Назва Златоверхого майже без сумніву відноситься до київського Михайлівського монастиря, але що вона має означати тут – я не можу здогадатись. Можливо, перші імена позначають дворян цього монастиря (його слуг з числа мирян) – для Печерського монастиря ми їх бачили в розділі 11.

112. Ігнатій рід свій уписав, Созонов (с. 35)

Гаврила, інока Созона, Феодосію іноку, Іоана, іноку Ксенію, іноку Феодосію, Василя. Кінець.

113. Інока Іону… (с. 35)

Інока Іону, Агафію, Стефана, Марію, Андрія, Якова, Григорія, Марфу, Романа, інока Пахомія, іноку Улиту, Євфимію, Іоана, Аграфену.

114. Рід княгині Ульяни,
князя Івана Юрійовича Лугвеновича (с. 35)

(1) Рід Ульяни складає перший блок цього розділу:

Ми бачимо, що Войтович двічі помилився у прочитанні цього блоку ПС – спочатку в заголовку, де він слово Іω під титлом прийняв за слово її (Іω – постійне написання імені Іоан в ПС); далі, слід знати, що в ПС імена розділяються крапками, а між титулом та іменем ставиться кома. В записі 114-5 ми маємо кому між словами княгиню та Ульяну, далі йде крапка, і після неї – схимника-кома-Митрофана.

Не можна погодитись із Л. Войтовичем у тому, що княгиня Ульяна (114-0) – це дочка Івана Юрійовича. Заміжня жінка скрізь в ПС (як і раніше, і як ще довго пізніше) титулується за титулом її чоловіка. Тому княгиня Ульяна (114-5, 114-0) – це дружина Івана Юрійовича Лугвеновича (114-0а, 114-3). Обидва вони записані як в заголовку розділу, так і в його поминальній частині.

Мстиславський князь Іван Юрійович відомий з 1458 р., помер бл. 1486 р. Його дружина Юліана (невідомого роду) відома з 1463 р., померла перед 1499 р. Вони мали двох дочок – Юліану (за князем Михайлом Жеславським, померла бл. 1507 р.) та Анастасію (за кн. Семеном Слуцьким, померла бл. 1522 р.) [Вольф, 264 – 265].

Можна думати, що запис до ПС був зроблений кимось із дочок князя Івана. Як не дивно, але доводиться визнати, що в блоці є записи діда й прадіда Івана, а нема запису його батька (князь Юрій Семенович відомий з 1422 р., помер бл. 1457 р. [Вольф, 263 – 264]).

Отже, можна думати, що запис було зроблено не раніше 1499 р.

(2) Схимника Митрофана, інока Тарасія, Патрикія, Мисаїла, схимницю Варвару, інока Стефана, інока Онуфрія, інока Сергія, інока Пантелея, Никиту, Арефу, Марію, Никифора, інока Федора, Авдотью, Семена, Анну, Анну, Кіпріана, Авдотью, Антонія, Агафію, Олексія, Антонія, Тимофія, Павла, інока Германа, Кіпріана, Зиновія, Михайла, Власія, Авдотью, Семена, інока Филипа, іноку Федору, Анну, Іоана, Анну, Семена, Анастасію, Андрія, Діонісія схимника, Єфросинію схимницю, Мартина, Зиновію, інока Симона, Ірину, Іоана, Парасковію, Василису, інока Макарія, Ксенію, Феодосію, Леонтія, Михайла, Ісайю, Ареву (! Арефу), Марфу, Семена, Ірину, Данила, Іону, інока Парфенія, Іоана, Агафона, Тимофія, Євдокію, ієрея Авраамія, Марію, Зиновію.

115. Рід пана Семена Григорьевича (с. 35)

38 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо інока Никифора (в 6-й позиції), ієрея Міхея (27), іноку Євфимію (28), ієрея Євстафія (32), завершено словом кінець.

Ім’я Григорович одразу викликає думку про власників села Григорівка на Київщині – Івана і Петра [ – у статті М. С. Грушевського «Кілька київських документів XV-XVI в.», ЗНТШ, 1896 р., т. 11]. В пізніших підтвердженнях цієї грамоти ім’я потрібного нам Семена не зустрічається.

Нещодавно до цього питання звернувся О. Ліцкевич [Ліцкевіч А.У. ў Кіеве (1395 год). – Arche, 2012, № 3, с. 27 – 34], намагаючись з’ясувати біографію Якова Григоровича – писаря митрополита Герасима. Але зібрані ним матеріали теж нам не допомагають.

116. Євфимія… (с. 35)

40 імен чоловіків і жінок впереміш.

117. З Костроми Аверкій 5 душ вписав (с. 35)

8 імен чоловіків і жінок впереміш. (Можливо, два блоки?)

118. Волчков Калавурович род
з Пінська уписав (с. 35)

Федора, Марію.

Мабуть, ці імена позначають батьків Волчка. Представники роду Волчковичів добре відомі в 1523 – 1569 рр. [Бонецький-1, ], але зв’язок їх з Пінськом не простежується. Пошуки роду Калавуровичів були безуспішними.

119. Пряжовський [рід] (с. 35)

9 імен, з них тільки 2 жіночих.

Можливо, рід пов’язаний із селом (нині Житомирського району).

120. Син Якимов Федко отца свого Якима
і рід свій [уписав] (с. 36)

Якима, Іону, Анастасію, Никиту.