Розділи 181 – 200

Микола Жарких

181. Рід пана Олехнов Скарутин (с. 48)

41 ім’я чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо інока Василя (в 1-й позиції), схимницю Марію (2), інока Каленика (7), священно (!) Наума (8), інока Ігнатія (11), інока Іону (25).

Про цього Олехна Скоруту відомо, що він родом із с. (нині – Грубешівського повіту Люблінського воєводства, Польща), в 1501 р. він був любачівським войським, мав маєтки на Волині, помер у 1515 р. [Бонецький-1, ]. Дивно, як це православний міг бути коронним урядником; а якщо він був католиком – то як потрапив до ПС? Проте слід думати, що запис зроблено за його життя, тобто до 1515 р.

182. Рід пана Михайлів Гагинов (с. 48)

(1) 32 імені чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо схимницю Христину (6), схимника Іоана (8), схимницю Єфромею (11), схимника Авксентія (12), Анфала (22).

(2) Князя Дмитра, князя Іоана.

(3) Юрія.

(4) Князя Іоана, князя Михайла, князя Василя, князя Романа, княгиню Анастасію, княгиню Ульяну, княгиню Ірину, Олену, Анастасію.

(5) Якова, Іоана, Марію, Іоана, Олену, Ірину.

(6) Княгиню Анастасію, князя Іоана, князя Іоана, князя Іоана, Анастасію, Пелагею, Софію, Марію, Зиновію, Анну, Ульяну, Меланію.

(7) 16 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо інока Іону (8), священно (!) Йова (10), інока Олексія (11), інока Никиту (13), інока Омеляна (16).

(8) Князя Олексія, княгиню Феодосію.

(9) 13 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо інока Якима (10), інока Нектарія (13).

Думаю, що жіночі імена, котрі йдуть після групи князів, могли належати князівнам, котрі вийшли заміж за нетитулованих чоловіків (блоки 4, 6).

Михайло Гагин (Hahin) в 1504 р. був намісником мозирським, за участь у повстанні Глинського його маєтки були в 1508 р. передані Тишкевичу [Бонецький-1, ]. Згадка про перебування Гагина на уряді мозирського намісника міститься в грамоті короля Сигізмунда з 13 грудня 1509 р. [Любавский М.К. Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания 1-го Литовского статута. – М.: 1892 г., приложение № 17, с. 15].

Тому можна думати, що запис цього роду (який займає тільки частину першого блоку) був зроблений не пізніше 1508 р.

183. Рід пана Семена Внуков (с. 49)

207 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо іноку Ульяну (3), Полінарію (9), інока Никифора (15), схимника Леонтія (15), схимника Ігнатія (16), священно (!) Михайла (23), іноку Аглаю (54), інока схимника Авксентія (56), схимника Стефана (90), схимницю Антоніду (91), священноінока Анхима (! 113), священноієрея Єремея (115), ієрея Онуфрія (118), інока Іону (125), інока схимника Єлеазара (126), іноку Феодосію (127), Григорія схимника (166), Олену схимницю (167).

В середині 16 ст. нам відомі представник роду Унучко [Бонецький-1, ], неясно, чи вони мають стосунок до цього запису.

184. Стефан рід свій вписав (с. 49 – 50)

148 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо інока Онуфрія (1), інока Каліста (2), Гургея (15), Микулу (16), інока Пахомія (19), інока схимника Протасія (22), іноку Ірину (30), Акилилу (! 32), інока схимника Іоана (45), Віру (68), іноку Агафію (71), інока Іоана (80), Фауста (84), схимника Захарію (125), інока Васіана (126), інока Германа (129), схимника Семена (143), схимника Стефана (144).

Рід Стефана займає, на мою думку, тільки початок розділу (9 імен чоловіків, за якими ідуть 3 імені жінок).

185. Рід Олексія Зубаря (с. 50)

14 імен чоловіків і жінок впереміш.

Такого роду у Бонецького немає.

186. Рід Василя Дмитровича Єрмоліна (с. 50)

26 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо Івана (! 2 – не Іо, як типово скорочено пишеться Іоан в ПС), схимницю Анастасію (3), інока Васіана (5), інока Стефана (9), інока Нифонта (13), інока Пахомія (14), іноки Євпраксії (! 15), інока Васіана (16), священноінока Захарії (! 26).

– московський архітектор, відомий завдяки згадкам про його роботи у Єрмолінському літописі [ПСРЛ, т. 23]. Ці згадки відносяться до періоду від 1462 до 1471 років, пізніше ніяких відомостей про нього немає. Батько Василя – Дмитро – був купцем у Москві, постригся в ченці у Троїце-Сергієвій лаврі під іменем Діонісія.

В даному розділі ПС ми не бачимо ані Дмитра, ані інока Діонісія, ані Василя. Треба зробити висновок, що Василь, який зробив запис до ПС – це не архітектор Василь, а хіба його онук (або якийсь інший родич).

187. От Рождества Христова – Якова… (с. 50)

20 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо священноінока Матфея (3), іноку Ксенію (4), схимницю Марію (8), інока схимника Севастьяна (13), Віру (17), інока Іону (19).

188. Г[с]нь [р] КЄ [25]. Давид крилошанин
5 душ уписав (с. 51)

Священноінока Іону, священноінока Андрія, іноку Улиту, (інока Васіана схимника – приписка на полі), Марію, Агрипину, Авдотью, Артемія, Алферія схимника, Василиси (!), Анну, Андрія, Матрону, Тетяну, схимниці Єфросинії (!), Івана (!), схимника Філарета, Іоана, Авдотью, Костянтина, (Івана Ртищева, Фетінію, Анну – приписка на полі).

Напис Г[с]нь [р] КЄ я розумію як вказівку на 7025 рік від створення світу. Думаю, це позначає вересневий рік, від вересня 1516 до серпня 1517 р. Оскільки в цей час в Великому князівстві Литовському почала поширюватись європейська традиції рахувати новий рів від 1 січня, мабуть, цей запис зроблено з нагоди 1 січня 1517 р. (якщо не першого числа, то в найближчі дні), а попередній розділ треба датувати 25 грудня 1516 р.

Московський служилий рід набув слави у 17 ст., і розгалужений в багатьох великоруських губерніях. Згадка в ПС може стосуватись одного з ранніх представників цього роду. Ще одна приписка тих самих трьох імен міститься в розділі 304.

189. Отець і матір пана Гурка Федоровича (с. 51)

Схимника Феогноста, (Олександра – приписка на полі), Меланії, Акулини, Марії (!), Фрола, Карпа, Ульяну, Афанасія, Ігнатія, іноки схимниці Марем’яни (!), Фрола, Якова.

Маємо історичні звістки про князя (!) Гурка Федоровича з 1 чв. 15 ст. [Вольф, 150; Бонецький-2, ], але він, напевно, не має стосунку до цього розділу.

Маємо звістку про іншого Гурка – холмського стольника в 1485 р., але його батько звався Миколай [Бонецький-2, ], тобто він нам теж мало підходить.

190. От 40 мученик – Порфірія… (с. 51)

27 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо іноку схимницю Феодосію (4), іноку Олену (17), схимника Васіана (20), схимницю Василису (23).

Пам’ять 40 мучеників севастійських припадає на 9 березня, згідно наших міркувань – 1517 р.

191. От Велика дні. Полату. Федора… (с. 51)

(1) Федора, Дмитра, Аграфену, Федора, Домну, Іоана.

(2) Княгиню Євдокію.

(3) Василя, Мамелфу, Акулину.

Великдень у 1517 р. припадав на 12 квітня.

192. Рід Новицького (с. 51)

(1) Нестора, Євдокію, Михайла, Марфу, Пелагею, Пелагею.

(2) Князя Василя.

(3) Анастасію, Іоана, Іоана, Агафію, Матрону, Стефана, Федора, схимника Селівана, Федора, Андрія, Сисоя, Стефана, Агафії, Никитія (!), Марію, Анастасії, Євпраксії (!), Панкратія, Андрія, Глікерію, Тарасія, Федора, Марію, Афанасія, Федора, Авдотьї (!).

Остафій Васильович Новицький відомий від 1524 р. [Бонецький-1, ]. Тут ми маємо запис іншої гілки або іншого роду.

193. Рід пана Олехна Митьковича (с. 51)

Федора, Наталю, Георгія, Никандра, Федора, Федору, Агафію, Євстафія. Кінець.

Ми маємо відомості про рід Митковичів з 1 пол. 16 ст. [Бонецький-1, ], але серед них не видно Олехна. Маємо і рід Олехновичів [Бонецький-1, ], але серед них немає Митька / Митьковича.

194. Анцифора… (с. 52)

(1) Анцифора, Євфимії (!), Логина, Прокофія, Федора, Іоана, Меланію, Феодосію, Данила, Кузьму, Євстафія, Агафії (!).

(2) Княгиню Аграфену.

(3) Агафію, Григорія, Євфимію, Варвару, Дмитра, Лукерії (!), Іоана, Амелфу схимницю.

(4) Князя Іоана.

(5) Ієрея Іоана, Євдокію, Улиту, акулину, Кондрата, Василя, іноку схимницю Анну, Федора, Григорія, Матвія, Ірину, Андроніка, Олексія, інока Тимофія, іноку Олену.

(6) Князя Іоана.

(7) Домникію, Іоана, Василису, Василя, Фетінію, фому, Глікерію, Марію, Василя, Іоана, Аксинію, Саву, Мелентія, Матвія, Анастасію, Стефана, Зиновію, Євдокію, Артемія, Марію, Микиту (!), Федора, Акулину, Трофима, Матрону, Федора, Ульяну, Феодосію, Козьми (!), іноку схимницю Олександру, Аксинію, Юрія, михайла, Фрола, Пелагею.

195. От Преображенія Господа нашого Ісуса Христа – Євстафія… (с. 52)

18 імен чоловіків і жінок впереміш.

Свято Преображення відзначається 6 серпня, згідно наших міркувань – 1517 року.

196. От Успенія Пречистої – Івана… (с. 52)

39 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо Акили (! 3), інока Пахомія (4), іноку Василису (6), іноку Марем’яну (7), інока Йосифа (12), Андріана схимника (15), схимницю Фетімію (! 17), інока схимника Варсонофія (22), іноку схимницю Анну (31).

Свято Успіння відзначається 15 серпня, згідно наших міркувань – 1517 р. Отже, можна досить упевнено говорити, що 18 імен з розділу 195 вписані після 6 серпня, але перед 15 серпня 1517 р.

197. Рід пана Яцька Рато[м]ського (с. 52)

Луку, Михайла, Іоана, Софію, Іоана, Семена, Варвару, Якова, Федора, Матвія, Федору, Матвія, Григорія, Ульяну, Тетяну.

Про Яцька Івановича Ратомського знаємо, що в 1505 р. він отримав маєток у Дорогичинському повіті, в 1516 – 1522 роках був намісником аінським (! десь у корінній Литві, не дошукався точно), помер перед 1528 р. [Бонецький-1, ]. Мабуть, це його рід, але інших відомих з історії імен ми тут не бачимо, хіба на 3-у місці вписано ім’я його батька.

198. Пані Дідова [рід свій вписала] (с. 52)

15 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо Янка (2), схимника Зиновія (8), схимницю Марем’яну (9), інока схимника Генадія (11), інока схимника Нифонта (12), схимницю Євфимію (15).

199. От Рождества Христова – Василя… (с. 52 – 53)

(1) 28 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо іноку схимницю Матрону (21).

(2) Княгиню Федору.

(3) 41 ім’я чоловіків і жінок впереміш.

Оце Різдво Христове, на мою думку, стосується 25 грудня 1517 р. Від першого подібного запису (розділ 187) минув повний рік.

200. От Велика дни – Євдокію… (с. 53)

39 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо інока Сильвестра схимника (7), схимника Пантелеймона (13), священноінока Мисаїла (15), схимницю Аграфену (27), інока Германа (28), інока схимника Єремія (36).

На мою думку, це наступний (після розділу 191) Великдень – отже, 4 квітня 1518 р.