Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Монографії / Печерський синодик / Текст / Розділи 261 – 280

Печерський синодик

Текст

Розділи 261 – 280

Микола Жарких

261. Рід Горяїнов Гриднова (с. 60)

17 імен чоловіків і жінок впереміш.

У згадках, зібраних Бонецьким, слово Горяїн частіше виступає як власне ім’я і тільки один раз – як прізвище [Бонецький-1, ]. Однак може бути, що згадка про Горяїна Григоровича з 1516 р. має якийсь стосунок до цього запису.

262. Ігнатія… (с. 60)

Ігнатія, Варвари (!), Дмитра, Лазаря, Ховри (! Хавронії?).

263. Рід Олехнов Васильовича Резанцова
дяка королева (с. 60)

Василя, Олени (!), Андрія, Аграфену. Кінець.

Такого роду у Бонецького немає.

264. На пам’ять за неделю для святого Дмитра
Мачасе полата дана – Петра… (с. 61)

12 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо іноки Ульяни (! в 10-й позиції).

Мачаха – це вже шосте ім’я писаря ПС, навряд чи воно чернече. День св. Дмитра – 26 жовтня; дата, мабуть, позначає 19 жовтня 1523 р.

265. Андрій пономар із Стародуба
4 душі уписав (с. 61)

Тимофія, Феодосію, Никити (!), Іоана.

266. Івана… (с. 61)

34 імені чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо священноінока Мисаїла (10), інока Мантурія (11), іноку Марфу (15), схимницю Марію (18), схимника Костянтина (19), іноки Марем’яни (! 26), священноієрея Олексія (27), інока схимника Васіана (29), іноку Анну (34). Розділ завершено словами кінець Москві.

Проти першого імені розділу – Іоана – на полі приписано: київський дяк.

267. Остап палатник – Степана… (с. 61)

Степана, Авдотьї, Никити (!), Романа, схимника Герасима.

Остап – сьоме ім’я писаря ПС.

268. Рід Михайла Андрійовича Плещеєва з Москви уставник уписав (с. 61)

(1) Інока Мисаїла (1), інока Кирила (2), Іоана (3), Федора (4), інока Антонія (5), Тимофія (6), інока Веніаміна (7), Григорія (8), Федора (9), Іоана (10), іноки Соломониди, іноки Марії, іноки Олександри (!), Марії.

(2) Іоана, Анастасії (!), Данила, Якова, Ірину, Анну, Оліфера, Левона, Василису, Матвія, Хими, Агафії (!), Мартина, Івана, Феодосію, Василя, інока Никифора, Олени (!), Парасковію, Семена (Биковського – приписка на полі), Аксинію, Ірину, Єремія, інока Іону, Івана, Фетінію, Одарію, Логина, Ульяну, Нестора, Ігнатія, Агафію, Василя, Ірину, Євгенії, Тетяни (!), Федора, Матрони (!).

Думаю, що рід Плещеєва займає тільки перший блок, упорядкований за принципом – спочатку чоловіки, потім жінки. відомий з 1490 р., в часи правління великого князя Василя 3-го – досить помітна особа серед московських урядовців. Помер він після 1532 р.

Деякі імена з цього блоку містяться в родоводах Плещеєвих. Так, у родовідній книзі 1581 р. записаний Михайло Борисович Плещеєв та його сини: Андрій, Тимофій Юрло, Петро, Григорій Сухота, Іван Сухона, Вельямін, що був у Трійці у черцях, Федір Менший [Временник общества истории и древностей российских, 1851 г., т. 10, с. 260; те саме записано і в книзі 1610 р. – с. 98 – 99].

Із них чернець Троїце-Сергієвого монастиря Вельямін – це безсумнівний «наш» Веніамін (268-1-7), стрий М. А. Плещеєва. Тому можна думати, що імена Тимофій (268-1-6) та Григорій (268-1-8) також позначають інших стриїв М. А. Плещеєва. В ПС ми маємо двох Іоанів і двох Федорів, і серед стриїв М. А. Плещеєва маємо також Іоана і Федора. Також М. А. Плещеєв мав братів Іоана Суботу, котрого вбили під Виборгом, та Федора Чешиху [Румянцевская редакция родословной книги, 1540-е гг. – Редкие источники по истории России, М., 1977 г., т. 2, с. 125].

Російське військо у 1495 р., і дослідники думають, що саме тоді загинув Іван Сухона. Але запис у родоводі, зроблений у відносно близькому до події часу, дозволяє думати, що йдеться не про Івана Сухону, а про його небожа Івана Суботу.

Таким чином, можна думати, що в даному блоці записані представники двох поколінь роду Плещеєвих. На жаль, це нам мало допомагає з хронологією.

269. Сасинов і Олехнов рід (с. 61)

16 імен чоловіків і жінок впереміш.

Маємо історичні звістки про шляхтича Сасина Федоровича – від початку 16 ст. до 1524 р. [Бонецький-1, ]. Цілком може бути, що Федір, згаданий на першому місці в цьому розділі ПС, якраз і був батьком Сасина.

Рід Олехновичів також відомий у 4 чв. 15 – 1 пол. 16 ст. [Бонецький-1, ], але там ми не бачимо імен з ПС.

270. Рід Кузьмин війта Туровського (с. 62)

13 імен чоловіків і жінок впереміш.

Про те, що Турів управлявся за магдебурзьким правом (війт – голова міської громади), довідники не повідомляють. Маємо досить раннє свідоцтво про таке право в Турові.

271. Рід Волинця (с. 62)

75 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо священноієрея Хрисанфа (1), інока Сергія (20), інока Філофея (24), схимника Силуяна (25), священноієрея Сергія (32), інока Феогноста (33), священноієрея Тимофія (34), священноієрея Іоана (35), священноінока Йова (53), іноку Анастасію (55), іноку Феодосію (71), схимника Андріана (73).

272. По Рождестве Христове – Домникію… (с. 62)

21 ім’я чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо схимника Іону (9), Іоана (16; Ульянович Сивцевич – приписка на полі), схимника Діонісія (17).

Роду Сивцевичів у Бонецького немає. Дата, на мою думку, позначає 25 грудня 1524 р.

273. Рід пана Юхна Іванова сина Іванкевича із Слуцька (с. 62)

Іоана, Увара, Пелагеї (!).

Роду Іванкевичів у Бонецького немає.

274. Рід Лецка Єсмановича із Слуцька (с. 62)

Іоана, Феодосії, Феодосії (!), Георгія, Євдокії (!), Якова, Григорія.

Про рід Єсмановичів маємо деякі звістки. На початку 16 ст., до 1532 р. діяв Івашко / Іван Єсманович [Бонецький-1, ], але не видно зв’язку його зі Слуцьком. Хоча в 1432 р. згаданий Грицько Єсманович, цього дуже мало, щоб думати, що саме він записаний до ПС.

275. Схимника Йосифа… (с. 62)

Схимника Йосифа, Афанасія, Семена, Михайла, Феодосію, Василя, Олени (!).

276. По личбе великоденной от суботи Лазаревої – Івана… (с. 62)

Івана, Зиновії (!), Семена, Івана, Аграфену, Петра, Іоана.

Думаю, що дата позначає Лазареву суботу 1525 р. – 8 квітня.

277. Рід пана Ворана (с. 62 – 63)

48 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо іноки Наталю (! 10), Полагію (12), ієрея Григорія (13), Неонілу (14), священноінока Ігнатія (20), інока схимника Онуфрія (32), Григорія (36 Кудинова Черкаського – приписано на полі), інока Філофея (37), інока Геронтія (42).

Про рід Ворона / Воронич ми маємо деякі звістки з 1 чв. 16 ст. [Бонецький-1, ], але історичні імена, здається, не мають відповідників у цьому розділі ПС (до того ж назва розділу приписана на полі, без точного означення, до якого місця вона відноситься).

Родів Кудинів чи Черкаський у Бонецького немає.

278. Рід пані Настасьї Поповкиної (с. 63)

42 імені чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо священноінока Філофея (7), Василя (13 Жеребятича – приписано на полі), Олексія (29 Морозов – приписано на полі).

Родів Поповкиних та Морозових у Бонецького немає.

Київський зем’янин Васько Жеребятич вписав до ПС свій рід раніше (розділ 245), а тепер записано і його самого.

Проти останніх імен розділу на полі приписано: пана… Полозовича старости Овруцького. Слід зауважити, що серед цих останніх імен маємо Єлтуха та Агафію, котрі співпадають з іменами попереднього запису Семена Полозовича (розділ 107), – він-то і був овруцьким старостою (в 1510 – 1522 рр.).

279. Рід пана Яцка Романовича з Вінниці (с. 63)

Романа, Фетінії (!), Іоана, Антонія, Якова, Семена, Анну, Агафію.

Родів Романовичів у Бонецького немає.

280. Рід пана Михайла Полукнязевича (с. 63)

19 імен чоловіків і жінок впереміш.

Родів Полукнязевичів у Бонецького немає.

Слід знати, що в 1522 році ігумен київського Миколаївського Пустинного монастиря Антоній купив у толмача Солтана Албеєвича землю Полукнязевськую, що лежала за Дніпром [Акты, относящикся к истории южной и западной России, Спб., 1863 г., т. 1, № 71, с. 60 – 61].

Даний розділ, за моєю інтерполяцією, був записаний до ПС у 1525 році, тотбо приблизно тоді, коли ця земля перейшла уже в треті руки (Полукнязев ⇒ Солтан ⇒ монастир). Тому слід думати, що «наш» Михайло Полукнязевич цією землею вже не володів, скоріше володів його батько десь наприкінці 15 ст.

Цей же толмач Солтан Албеєв у 7016 [1508] році продав село Бортничі (нині у складі Києва) за 400 кіп грошів тому ж Миколаївському Пустинному монастирю [Генеральное следствие о маетностях Переяславского полка: 1729 – 1731 гг. – Харьков: 1896 г., с. 14]. Конкретність подробиць дозволяє думати, що під час слідства був пред’явлений цей письмовий акт.

Тому можна думати, що й акт 1522 р. відбивав розширення Бортницького маєтку монастиря.

Доповнено 11 лютого 2018 р.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 57

Модифіковано : 23.06.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.