Декоративні і фактичні посилання
Микола Жарких
Проведене співставлення текстів показує, що 32 бібліографічних посилання автора ГЛ підтверджуються (у зазначених творах справді є процитовані сюжети), а в 16 випадках ці посилання не підтверджуються, виступають помилковими або декоративними. ⅓ помилкових посилань – це не так мало, хоча до рівня сучасних «академічних істориків» дуже далеко. (Втім, автор ГЛ старався: він наробив також хронологічних і фактичних помилок.)
З числа помилкових посилань найбільш виразні – ГЛ-24 (попри посилання одразу на три хроніки, в жодній з них такої звістки немає). Також в ГЛ-35 маємо помилкове посилання Стрийк., кн. 12, = М. С., т. 2, с. 14. Про Любарта тут нічого немає, тільки про Ульяну Вітебську, дружину Ольгерда. Про одруження Любарта з дочкою ростовського князя поляки нічого не знали, аж поки в Росії не почали друкуватись томи «Полного собрания русских летописей».
Що ж можна сказати безспірного про фактично використані в ГЛ джерела? Почнемо з найпростішого.
Було використано Галицько-Волинський літопис (ГЛ-4), що не є ніякою новиною, бо записи ГЛ за 13 ст. дуже виразно показують їх залежність від Галицько-Волинського літопису. І це природно, бо Хлебниківський список Іпатіївського літопису у 16 – 17 ст. зберігався у Києво-Печерській лаврі, де працював автор ГЛ.
Було використано якийсь літопис, котрий містив «Діяння Вітовта». Це видно з епізодів ГЛ-81, 82, котрих немає в жодному іншому із залучених джерел. В Києво-Печерській лаврі зберігався список Лит5Л (сам список Рачинського чи дуже близький до нього), використаний в 1654 р. при укладенні Введенського синодика [Кузьмук О. Передмова до видання Введенського синодика. – Лаврський альманах, 2007 р., , с. 7; також мій аналіз тексту синодика (2018 р.)]. На цій підставі я припустив, що автор ГЛ використав Лит5Л, і проставив посилання на усі місця з Лит5Л, котрі мають відповідність у ГЛ.
Але слід відзначити, що смерть Скиргайла в усіх наявних списках «Діянь Вітовта» подана дуже подібно, без істотних різночитань, а два самостійних написання ГЛ (виділених півжирним в ГЛ-81, 82) не мають ніяких відповідників в інших списках. Тому безспірним є тільки використання «Діянь Вітовта», а з якого саме списку – залишається непевним.
Безспірно використано Никонівський літопис, з якого залучено багато епізодів. Звідки видно, що це був саме Никонівський, а не якийсь інший московський літопис?
По-перше, з характерного імені Михайла Явнутовича. Як показав, проведений мною аналіз, з усіх редакцій літописної «Повісті про битву на Ворсклі» це ім’я маємо тільки у Скороченій, Новгородській редакціях та у НикЛ.
По-друге, з усіх означених в попередньому пункті літописів тільки в НикЛ маємо звістку про Іоана Стародубського (ГЛ-50). По-третє, з тих же літописів тільки в НикЛ маємо прізвисько князя Івана Даниловича – Калита (ГЛ-11), якого немає в інших літописах (здається, так).
З числа польських джерел безспірно використано Стрийковського (ГЛ-31, 62, цих епізодів немає в інших творах). Попри посилання на Кромера, мабуть, зі Стрийковського узято також епізод ГЛ-28.
Так само впевнено можна говорити про використання хроніки Й. Бельського (ГЛ-91 – і цього епізоду немає в інших творах, можливо, також ГЛ-37, 38, 85, 89).
Що ж стосується Кромера та Гваньїні, то їх використання безсумнівне, але розібрати, з якого саме твору узято той чи інший епізод, не можна: по-перше, в ГЛ вони подані у сильному скороченні, часто без характерних деталей; по-друге, Гваньїні сам був компілятором і багато чого запозичив з книги Кромера, надрукованої раніше.
Так само не видно нічого характерного, що можна було б вважати впливом Гваньїні-Пашковського: ті епізоди ГЛ, котрі є у виданні Г-П 1611 р., здебільшого є й у виданні О. Г. 1578 р., а нечисленні випадки, котрі є в Г-П, а яких немає в О. Г., мають паралелі в інших творах (звідки вони й переїхали до Г-П). Тому мій попередній висновок про використання Г-П як джерела ГЛ потребує корекції. Що і звідки запозичено у ланцюжку О. Г. – Стрийковський – Г-П – ГЛ – потребує додаткового вивчення.