Вірогідність літописної повісті

Микола Жарких

Результати перегортання сторінок «Полного собрания русских летописей» можна подати у вигляді наступної стемми:

Стемма редакцій «Повісті про Василя Каліку»

Попри свою нелюбов до «протографів», тут я змушений показати гіпотетичний «звід 1418 р.», бо інакше годі пояснити всю сукупність розбіжностей тексту ПВК у С1ЛСІ та НКЛ-2. Зеленуватим тлом виділено варіанти, котрі мають джерельне значення для історії тексту ПВК, решта літописів подає переробки написаного раніше.

Отже, у повному вигляді ми маємо ПВК у відносно пізньому тексті «зводу 1418 р.», тому головне питання – чи можна вважати ПВК твором сучасника подій 1330 – 1331 рр. (отже, автентичним історичним джерелом), чи слід відносити його створення до початку 15 ст. (умовно – до 1418 р., через 87 років після подій) і вважати історичним романом, написаним з використанням відомих нам джерел.

А де ж історіографія? Її як такої наша вузька тема не має. В цьому легко переконатись, переглянувши праці, присвячені «походу Гедиміна на Київ». Майже кожен автор, котрий писав про цю «подію», на наступних сторінках торкався і «Повісті про Василя Каліку». Але переважна більшість обмежувалась тим, що переповідала її зміст і аналізувала політичний контекст події. Джерелознавчого аналізу повісті, здається, ніхто не робив.

Таким чином, попри відносно пізнє походження збережених списків, ми можемо вважати «Повість про Василя Каліку» вірогідним джерелом для описуваних подій. За широкою спиною архієпископа Василя в’їхав в історію і «князь Федір».