Звістки про «київського князя Федора»
Микола Жарких
Тепер, визначивши усі джерела Густинського літопису за 14 ст. і знаючи прийоми, ужиті автором для їх обробки, ми можемо дуже легко пояснити походження звісток про «київського князя Федора».
Нагадаю їх текст, щоб не треба було дивитись його деінде:
(ГЛ-48) В літо 6869. 1361. В Києві на княжінні Федір. […]
(ГЛ-51) В літо 6870. 1362. Цього року Ольгерд переміг трьох цариків татарських і з ордами їх, тобто Котлубаха, Качзея, Дмитра; і відтоді з Поділля вигнав владу татарську.
(ГЛ-52) Цей Ольгерд й інші руські держави прийняв під свою владу, і Київ у Федора відібрав і посадив у ньому свого сина Володимира. І почав володіти тими, кому його предки давали данину.
Як же утворився цей текст? Хід міркувань автора я уявляю собі наступним чином.
1, автор ГЛ знав з НикЛ про київського князя Федора в 1331 р. і про київського князя Володимира Ольгердовича в 1384 р.
2, автор ГЛ в силу інтересу до історії Києва та Київщини (києво-центризму) не міг пройти мимо цих звісток. Йому (так само як і нам) були цікаві зміни в політичному становищі Києва.
3, з іменування князя Володимира Ольгердовичем автор ГЛ вивів, що він належав до династії литовських князів, за яких перед тим у Києві не було чути. Таким чином, мала місце зміна династії (незалежно від того, хто був попередником).
4, зміна династії, як підказував автору ГЛ досвід писання літопису, мала би бути наслідком війни.
5, але про війни Володимира Ольгердовича автор ГЛ нічого не знав (так само як і ми не знаємо).
6, тому він припустив, що війну вів Ольгерд, а Володимир отримав Київ у пожалування від батька.
7, тепер залишалось знайти згадки про якусь війну Ольгерда, яку можна було би приточити до Києва.
8, автор ГЛ знав звістку НикЛ про похід Ольгерда на Синю Воду (під 1362 р., але без битви і без татар).
9, автор ГЛ знав звістку «Повісті про Подільську землю» про похід Ольгерда на Синю Воду (з битвою і татарами, але без дати).
10, автор ГЛ поєднав ці записи і так отримав дату «походу на Синю Воду» – 1362 р. При цьому була відкинута дата Стрийковського для цієї події – 1331 р., яку автор ГЛ також знав. На підставі запису про Євнута (ГЛ-33), правильно датованого ним 1345-м роком, автор Гл відкинув помилкову хронологію правління Ольгерда, подану у Стрийковського.
11, автор ГЛ побачив навіть «підтвердження» цієї події у Гваньїні (де є Ольгерд і татари, але немає битви і дати).
12, на цій підставі він зробив виписку з Гваньїні і поставив її під 1362 роком. «Повість про Подільську землю» відіграла, як сказав би хімік, роль каталізатора. Каталізатор не входить у кінцевий продукт хімічної реакції, але робить цю реакцію можливою, полегшує її. От і в нашому випадку прямого сліду «Повісті про Подільську землю» в ГЛ не лишилось, ел без неї було неможливо поєднати звістку Гваньїні із датою НикЛ.
На цьому місці я мушу зробити маленьку поправку до своєї статті про «Сині Води». Там я був написав, що звістка ГЛ походить від Стрийковського. Але повний текстуальний збіг ГЛ має саме з Гваньїні, не зі Стрийковським, чого я був не помітив.
І ніхто інший – теж не помітив. Я. В. Пилипчук опублікував велику безграмотну і безпорадну рецензію на мою статтю [Пилипчук Я.В. . Рецензия на: Жарких М. Міфічна «битва на Синій Воді». – Золотоордынская цивилизация, 2017 г., № 10, с. 445 – 454] і мав повну змогу мене поправити, та де там! На тлі «деконструкцій» та «фричества» такі дрібниці, як тексти історичних джерел просто зникають. Тому доводиться мені самому виправляти свої огріхи (помилка, виправлена до того, як її хтось зауважив, не вважається допущеною).
13, тепер на попереднє повернімось. Автор ГЛ знав, де живуть татари – на південь від Києва, і де знаходиться Поділля – недалеко від Києва. Тому похід Ольгерда проти татар і вигнання татар з Поділля якраз і були тим потрібним для нього походом Ольгерда у південному напрямку, який був йому потрібен на етапі 7.
14, автор ГЛ припустив, що під час цього походу Ольгерд зайняв також Київ і віддав його сину Володимиру. Так ця подія не тільки вписалась в контекст політики, але й отримала дату.
15, автор ГЛ знав, що існувала «традиція» виганяти київських князів. Гедимін вигнав Станіслава (ГЛ-5), Вітовт вигнав Володимира (ГЛ-77), а Ольгерд? Ну, Ольгерд вигнав Федора, котрого автор ГЛ на підставі НикЛ згадав під попереднім, 1361-м роком. Велике хронологічне зміщення не повинно нас дивувати – розглянувши помилки автора ГЛ, ми бачили серед них ще гірші хронологічні зсуви, яким однак ніхто не переймається, й Івана Калиту за київського князя не вважає.
Таким чином, можна не мати сумніву, що розглядувані записи Густинського літопису за 1361 – 1362 роки є черговою (9-ю за моїм підрахунком) невдалою спробою комбінації джерел, відомих автору ГЛ і нам – Никонівського літопису, «Литовського» літопису (здогадно, Лит5Л) та твору О. Гваньїні. Джерельного значення вони не мають.
Попри простоту такого висновку, комбінація автора ГЛ мала величезний успіх в історіографії, підтримана – усупереч очевидності! – усіма наступними істориками аж до нашого часу, тобто до 23 липня 2018 року включно. А між тим:
1, ніякої «битви на Синій Воді» Ольгерд із татарами не мав.
2, конкретні час та обставини переходу Поділля й києва під влади Литви лишаються невідомими.
3, конкретні час та обставини відходу «київського князя» Федора від влади лишаються невідомими.
4, конкретні час та обставини вокняжіння Володимира Ольгердовича в Києві лишаються невідомими.