Порівняння списків

Микола Жарких

Склад Біл1Л – Біл4Л становить значну подібність, яку ми покажемо у наступній таблиці. Оскільки початок Біл4Л аж до статті 6846 (1338) р. втрачено, ми починаємо нашу таблицю з трьох стовпчиків, а потім перейдем на чотири.

В таблиці знаки «+» позначають однакові статті, «–» повну відсутність статті.

Біл4Л має велику втрату тексту на початку і починається з півслова на статті 6846 р. Її вцілілий фрагмент не має відмінностей від Біл1Л та Біл2Л. Далі ведемо таблицю на чотири стовпчики:

Аркуші єдиного рукопису Біл1Л у збірнику, в якому він міститься, переплутані, хронологічний порядок викладу відновлено видавцем [ПСРЛ, 1980 г., т. 35, с. 4]. Ми бачимо, що літопис має втрати на початку та в кінці, а також лакуни всередині тексту (епізоди 13 – 15, 41 – 42, 64 – 66, 76 – 77). Ці лакуни можна відновити з тексту Біл2Л.

Біл2Л у порівнянні з Біл1Л має тільки один значний пропуск текста (облога Владимира татарами в 6745 / 1237 р., епізод 23). Якщо не рахувати лакун в Біл1Л, співвідношення цих текстів на підставі таблиці варіантів виглядає так:

Співвідношення текстів Біл1Л та Біл2Л

Висновок з цих підрахунків дуже простий: Біл1Л та Біл2Л безсумнівно переписані з одного протографа (хоч як я не люблю «відкривати протографи», але тут справа цілком очевидна, тому будемо позначати його Біл0Л). При цьому Біл1Л в цілому містить кращі, якісніші читання, в той час як Біл2Л переписаний недбало, часто без розуміння змісту тексту. Текст протографа в цих списках скорочувався незалежно, і Біл2Л подає нам більше його епізодів, особливо в другій половині. Даремно дослідники повторюють за Ігнатієм Даниловичем (1840), що Супрасльський список (наш Біл2Л) є найкращим – мої спостереження це цілком спростовують.

Від Біл3Л в складі Слуцького збірника уціліло три фрагменти. Перший охоплює епізоди 13 – 23, далі після лакуни другий фрагмент містить епізоди 26 – 27. Третій фрагмент у цьому збірнику переписано одразу після закінчення Віт4Л. Він містить епізоди 51, 55, 59, 78, 78, 79, 86, 88; порядок їх переплутано. Хоча цей фрагмент міститься перед вступною статтею до Біл3Л, він безсумнівно належить до її кінця, тому що виглядає скороченням Біл2Л. Тому я думаю, що М. М. Улащик [ПСРЛ, 1980 г., т. 35, с. 7] помилився, приєднуючи цей фрагмент до кінця Віт4Л.

Оскільки Слуцький збірник переписано одним писарем і за одним заходом, текст одного з виділених нами творів плавно перетікає у текст наступного на одній сторінці, то ми мусимо припустити, що писар мав дефектний список Біл3Л і спочатку переписав його кінцеві аркуші. Отже, маємо ще один протограф (Біл3Л-Дефект), який походить від Біл0Л.

Біл4Л має велику втрату на початку – аж до кінця епізоду 35, та дві лакуни – від епізоду 49 до 76 і на епізодах 78 – 82. В цілому її текст досить близький за складом до Біл2Л, не повторюючи однак багатьох її характерних описок.

Отже, можна стверджувати, що всі чотири списки – Біл1Л – Біл4Л – походять від одного протографа (Біл0Л), який можна умовно реконструювати, доповнюючи те, що пропущено в одному списку, з інших списків, та обираючи найкращі, найлогічніші варіанти написання.

Додатковими сильними аргументами на користь спільного протографа виступають, по-перше, уривок «Повісті времен і літ» (82), котрий читається у трьох з чотирьох списків однаково і на тому самому місці – між статтями 6935 і 6939 років. По-друге, склад статей у списках практично ідентичний – майже всі істотні статті присутні принаймні у двох списках, і лише незначна кількість дуже коротких записів наявна тільки в одному списку. Але навіть ці унікальні записи не містять нічого революційного, нічого такого, про що ми не знали б з інших літописів.