Рекомендації
Микола Жарких
Оскільки дослідження має джерелознавчий характер, треба весь час пам’ятати, що джерелознавство – то допоміжна історична дисципліна. І тепер, коли зроблено остаточні висновки, саме час запитати – кому й яка допомога може бути від цієї роботи.
1. Найбільшу користь можуть мати історики, які займаються реконструкцією історичних подій. Для цього варто керуватись наступною таблицею найбільш авторитетних текстів:
| Період | Стаття | Найкращий текст | Ступінь вірогідності, інформативності |
| 1340 – 1392 | Повість про Вітовта | Віт1Л | Висока |
| 1392 – 1397 | Діяння Вітовта | Віт1Л + Віт3Л | Висока |
| 4 чв. 14 ст. – 1430 р. | Повість про Подільську землю | Віт3Л + Віт4Л + Віт6Л | Вигадки й перекази в початковій частині, значна цінність від часу Вітовта |
| 1430 р. | Оповідання про з’їзд правителів | Віт4Л | Низька |
| Похвала Вітовту (2 ред.) | Віт4Л | Низька | |
| 1432 – 1436 рр. | Повість про Свитригайла | Віт4Л | Висока |
| 1410 – 1427 рр. | Літопис митрополита Фотія | Біл1Л + Біл2Л + Біл3Л + Біл4Л | Висока |
| 1432 – 1446 рр. | Смоленський літопис | Біл2Л + Біл4Л | Висока |
| Похвала Вітовту (3 ред.) | Віт6Л | Ніяка | |
| Баснословний початок Литви | Лит2Л, Лит4Л | Ніяка | |
| Повість про похід Ольгерда на Москву | Лит6Л | Ніяка | |
| Переробка «литовського» літопису | Лит1Л | Ніяка | |
| 1514 р. | Літопис короля Сигізмунда (1 ред.) | Лит7Л | Висока |
| 1482 – 1548 рр. | Літопис короля Сигізмунда (2 ред.) | Лит5Л + Лит6Л | Ніяка до поч. 16 ст., значна для 1 пол. 16 ст. |
| 1307 – 1536 рр. | Короткий літопис Литви | Лит4Л + Лит7Л | Ніяка до поч. 16 ст., значна для 1 пол. 16 ст. |
Користаючись зазначеними текстами, слід пам’ятати, що ми в жодному випадку не маємо автографів, а тільки пізні списки, і ці списки, як показує наш досвід, дуже швидко псуються по мірі руху від вершини стемми до її кінцевих списків. Тому ми можемо бути певними, що і тексти, які знаходяться на вершині, мають пропуски, описки та інші дефекти, тільки нам це важко помітити.
Ні одного разу нам не трапився випадок, щоб пізніший список був систематично кращим за раніший; тому користуватись пізнішими списками не слід, щоб не прийняти їх індивідуальні помилки за історичні факти.
2. Для історика літератури, історика суспільної думки та історіографа (історика історичної думки) допомога від даної праці полягає у встановленні стемм розвитку кожної статті. Повторю ще раз – жоден з розглянутих списків літописів не походить від іншого, кожен має індивідуальну компоновку, зберігаючи тільки загальну схему. Тому не можна скласти загальної стемми збережених списків, а тільки стемми окремих статей.
3. Значна допомога для всіх, хто цікавиться цими літописами, полягає у встановленні походження кожного їх епізоду, і навіть кожного їх слова (там, де є індивідуальні похибки списків). Це дозволяє відділити оригінальні записи літописів від запозичень з інших джерел, яких тут міститься чимало. Ці запозичення не мають джерельного значення для історика (йому треба звертатись до першоджерел), але вони становлять інтерес для з’ясування круга знань літописців.
4. Загальна рекомендація для істориків – не використовувати такі наповнені фантазіями твори, як «Баснословний початок Литви», Лит1Л («Хроніка Биховця») та хроніка М. Стрийковського.
5. Завданням історичної науки є написання відповідної частини історії Литви, Білорусії та України з нуля, на підставі джерел, сучасних подіям, і без використання вигадок 16 ст.
…И пыль веков от файлов отряхнув,
Все лживые сказанья он отбросит.