Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

«Вітовтів» літопис

Микола Жарких

«Вітовтів» літопис починається словами: «У князя Гедиміна було 7 синів». Він зберігся в 13 списках. В наступних розділах розглядаються структурні частини літопису та співвідношення списків. Цей матеріал може бути не всім цікавий, і можна одразу перейти до висновків дослідження.

Висновки

«Вітовтів» літопис формувався в три етапи.

На першому етапі було написано «Повість про Вітовта» та «Діяння Вітовта», виклад доведено до 1397 р. Цей етап представлено списками Віт1Л та Віт2Л.

На другому етапі було написано «Повість про Подільську землю», оповідання про з’їзд правителів 1430 р., «Похвалу Вітовту» (2-ї редакції) та «Повість про Свитригайла». В такому складі літопис зберігся лише частково (Віт3Л).

На третьому етапі 33-літня лакуна між творами першого і другого етапів була частково заповнена запозиченнями з «білоруського» літопису; з нього ж додано в кінці скорочений Смоленський літопис, доведений до 1445 р. В такому складі до нас дійшов список Віт4Л.

Далі «Вітовтів» літопис уже не поповнювався, а тільки перероблявся. Десь наприкінці 15 чи на початку 16 ст. було складено Віт6Л із 3-ю редакцією «Похвали Вітовту». Цей список ліг в основу «литовських» літописів 1 пол. – сер. 16 ст.

Джерельна вартість більшої частини оповідань ВітЛ досить висока; ці повісті близькі в часі до описуваних подій і показують безсумнівну компетентність автора. Середню вартість мають оповідання про з’їзд правителів та «Похвала Вітовту», низьку – початок «Повісті про Подільську землю», написаний за пригадками.

Хоча повісті першого і другого етапів писались різними людьми, ВітЛ зберігає єдність стилю: він складається з окремих повістей, кожна з яких зосереджена на певній темі і не відволікається на інші події, що відбувались одночасно; в ньому геть немає абсолютних дат; автори байдуже або дуже стримано ставляться до питань релігії; майже нема слідів використання письмових джерел.

«Вітовтів» літопис виділено нами уперше в цій роботі. Попередні дослідники весь час змішували його з «Білоруським» літописом і тому не змогли прийти до переконливих висновків.