Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Унікальні дані 1310 – 1410 рр.

Микола Жарких

Залишаючи до подальшого розгляду численні унікальні дані третьої частини, розглянемо унікальні дані Біл0Л, які містяться в першій та другій частинах (епізоди 1 – 190). Їх можна поділити на повністю унікальні звістки (таких є 7, із них 6 – в першій частині) та унікальні подробиці у звістках, відомих з інших літописів. Автора тексту Біл0Л, якого нам весь час доведеться згадувати, ми будемо позначати як ПМФ (писар митрополита Фотія).

Розглянемо спочатку повністю унікальні звістки.

Запис про похід Шевкала (18), на мою думку, є результатом подвоєння запису 20, який є в різних літописах. Можливо, це просто гаплографія – ПМФ почав запис про Шевкала, потім помітив, що щось пропустив, записав освячення Успенської церкви в Москві і далі продовжив: того ж дня

Цікавіше виглядає запис про другий шлюб кн. Івана Даниловича (29). Сам факт другого шлюбу – поза сумнівом (І. Д. згадував свою княгиню в заповіті, який дійшов до нас в оригіналах), але у великоруських літописах ця подія чомусь не відбита. Можна думати, що літопис, яким користувався ПМФ, був повнішим за той СимЛ, який дійшов до нас.

Складніше стоїть справа із заснуванням церкви св. Михаїла у Нижньому Новгороді (78). Такої звістки в жодному авторитетному для 14 ст. літописі нема, в Біл0Л вона поставлена під 6873 (1365) роком, а в Никонівському літописі – під 6867 (1359) роком [ПСРЛ, т. 10, с. 230]. Мабуть, і тут маємо слід більш повного літопису.

Епізод 106 – приїзд митрополита Кіпріана до Москви в 1376 році – залишився не відзначеним в інших літописах, і я думаю, що такого приїзду і не було, а тут маємо просто здогад ПМФ на пояснення ситуації – Кіпріана митрополитом призначено, а в Москві він не утримався. Пояснення цієї історії в С1ЛСІ виглядає значно більш переконливо.

Так само здогадом ПМФ я пояснюю і запис 121. Слова «князи вислав митрополита з Москви» правильно підсумовють ситуацію, але дослівно такого закиду на адресу князя інші літописи не висловлювали.

Звістка 124, поставлена не на своєму хронологічному місці, є подвоєнням запису 135, який поставлено правильно.

Нарешті, запис 153 подає характеристику Тімура як ворога християн, але не містить жодного конкретного факту. Його можна вважати риторичною вправою ПМФ або фрагментом якоїсь повісті про похід Тімура в 1395 році. Але у відомій «Повісті про Темір-Аксака» такого місця немає.

Таким чином, із семи унікальних записів Біл0Л тільки в двох випадкам можна припускати використання літопису, повнішого за ті, що дійшли до нас.

Унікальні подробиці у відомих записах виглядають так.

Епізод 1 (митрополит Петро в Брянську) – в ціломи викладено за СимЛ, але доповнено датою, запозиченою із С1ЛСІ.

Епізод 12 (суперечка князів Юрія Даниловича та Дмитра Михайловича) викладено не так, як в інших літописах, але досить подібно до того, як поясюють цю ситуацію сучасні історики. Запис має виразні сліди пізньої редакції – обидва суперники названі великими князями (тоді як весь сенс їх боротьби був саме у посіданні цього титула, який міг належати тільки одній особі). Тому можна вважати, що тут маємо справу з поясненням, складеним ПМФ, а не із окремими джерелом.

Епізод 13 (побудова церкви св. Федора в Твері) міститься тільки в РогЛ, а в Біл0Л тут додатковго згадано царгородського ігумена Івана. можливий слід літопису, повнішого за РогЛ.

Епізод 17 (смерть митрополита Петра) доповнено власним розрахунком автора Біл0Л: пас церкву 20 років. Фактично – 18 (1308 – 1326), але ми пам’ятаємо, що в Біл0Л призначення Петра датовано 6814 роком, а не 6816, як в інших джерелах. Отже, ця подробиця відповідає внутрішній хронології Біл0Л.

Епізод 19 (освячення Успенської церкви в Москві) в Біл0Л датовано 15 серпня (днем Успіння), тоді як в РогЛ – 14 серпня, кануном цього свята. Думаю, тут ПМФ міркував так само, як і багато хто з сучасних дослідників, котрі сміливо «вираховують» дати освячення храмів, прирівнюючи їх до дат відповідних свят. Даний епізод мусить бути застереженням проти таких «розрахунків».

Епізод 23 (похід татар на Твер) містить згадку, що з татарами йшов також кн. Олександр Васильович Суздальський – подробиця, якої нема в жодному іншому літописі. Можливо, це ім’я перенесено сюди з опису походу на Псков 6838 р.

Епізод 32 (загибель кн. Олександра Тверського) також містить слід пізньої редакції, як і 12 – Олександр названий великим князем. Твердження Біл0Л, що кн. Іван Данилович був на той час в Орді, суперечить всім іншим літописам, які однозгідно свідчать, що він вийшов з Орди до цього вбивства, залишивши тільки своїх синів. Я думаю, у такий спосіб ПМФ хотів стисло вказати на кн. Івана Даниловича як на організатора і натхненника цього вбивства – як це представляють і сучасні історики.

В епізоді 37 (війна за Торжок) Біл0Л зазначає, що кн. Семен стояв у Торжку два місяці – і тут можна припускати запозичення з якогось більш повного літопису.

В епізоді 38 ми бачимо непорозуміння: ПМФ переплутав Городець на Волзі в Нижегородському князівстві із Городищем (князівською резиденцією біля Великого Новгорода). Внаслідок цієї помилки кн. Костянтин Суздальський «вокняжився» у Великому Новгороді.

В епізоді 41 (1342 р.) Біл0Л подає унікальну подробицю: князі Семен Московський і Костянтин Суздальський сперечались в Орді за Нижегородське князівство, і в Орді присудили його Костянтину. Москва захопила Нижегородське князівство тільки через 50 років, в 1392 р., справді внаслідок ординського арбітражу, але коли в Москві виник такий загарбницький план – з джерел не видно. З певною обережністю і цю звістку можна вважати запозиченням з давнішого літопису.

Епізод 42 (поїздка Феогноста до Орди) виглядає ск скорочення тексту С1ЛСІ, але з доповненням про повернення Феогноста до Москви, котре читається в СимЛ та РогЛ. Можна вважати, що ПМФ об’єднав дані цих джерел.

Епізод 58 (Роман – литовський митрополит) у версії Біл0Л містить додаток, що не прийняли його кияни, якого нема в РогЛ (єдиному можливому джерелі цієї звістки). Це, на мою думку, власний здогад ПМФ.

Епізод 65 (поїздка Олексія до Орди) містить в Біл0Л доповнення, що проводив його великий князь Іван Іванович до Владимира. Жоден твір про митрополита Олексія, включаючи багаті на вигадкі повісті Никонівського літопису та Степенної книги, не містять цієї подробиці. Думаю, що це власна вигадка ПМФ, хоча уповні правдоподібна.

В епізоді 68 (царювання Кульпи) Біл0Л подає тривалість його правління – 6 місяців, замість 5 в МТГ. Думаю, погано збережене Є (5) прийнято писарем за S (6).

В епізоді 69 (князі в Орді), запозиченому з РогЛ, текст джерела сильно зіпсовано, і з’являється невідомий князь Іван Володимир . Думаю, що це початок серії непорозумінь, яка триває аж до епізоду 74.

В епізоді 70 (Дмитро Костянтинович – великим князем) непорозуміння продовжується, в Біл0Л цього Дмитра – великого князя названо Івановичем.

В епізоді 73 (Дмитро Іванович – великим князем) плутанина з Дмитрами тут продовжена – обидва названі великими князями (вище ми уже відзначали це як ознаку пізньої редакції тексту), і предметом суперечки названо Новгородське княжіння (і знову не ясно, про який Новгород думав автор Біл0Л). Думаю, ПМФ не розібрався в тексті СимЛ – РогЛ.

Розуміння епізоду 71 (боротьба за Переяславль і Галич) вимагає певних зусиль. Окрім добре відомих князів Дмитра Івановича Московського та Дмитра Костянтиновича Суздальського, в цей час був ще маловідомий князь Дмитро Борисович (мабуть з ростовського дому), який отримав ярлик на Галич (Мерянський, у Костромській області – РогЛ, 6868 р.). Після того, як Дмитро Московський вигнав Дмитра Суздальського і з Переяславля (6870 р.) та з Владимира (6871 р.) і примусив його до миру, оцього Дмитра Борисовича вигняли з Галича (РогЛ, 6871 р.). РогЛ не конкретизує, кому дістався Галич, але слід здогадуватись – Москві, по пізніше він усе належав до Московського князівства.

В Біл0Л (власне, Біл2Л та Біл4Л) кампанії 6870 і 6871 років об’єднано і їх подробиці перемішано. Я маю великий сумнів, чи справді на Галич вирушили усі три московські князі – скоріше, туди були послані воєводи. Але тільки в Біл0Л ми читаємо, що Дмитра вигнали з княгинею і схопили [кого?]. Скоріше за все, це сотосується Дмитра Борисовича, за якого більше не чути.

Загальна моя думка така, що всім екстраваганціям в епізодах 69 – 74 не слід надавати значення.

Епізод 76 (епідемія) містить в Біл0Л доповнення в переліку міст – названо Кострому та Ярославль, котрі ніде більше не згадані. З певною обережністю і це доповнення можна вважати запозиченням з давнішого літопису.

Знамення на небі, записане в МТГ під 6879 роком, в Біл0Л повторено двічі – під 6873 (79) та під 6879 (97) роками. Текст його настільки характерний, що в цьому не може бути найменшого сумніву – адже йдеться про чорні точки на Сонці, неначе цвяхи (мабуть, якісь надзвичайно великі плями, що їх можна було побачити без телескопа).

В епізоді 81 (спроба кн. Дмитра Костянтиновича зайняти Нижній Новгород) Біл0Л подає доповнення, що Дмитро приїхав із Суздаля. Вважаю це правдоподібним здогадом ПМФ.

В епізоді 94 (спроба кн. Михайла Тверського сісти на велике княжіння у Владимирі) Біл0Л подає звинувачення на адресу Михайла: Лжею взял єси княжіння. Цього нема в жодному іншому літописі, і знову ми мусимо припустити, ПМФ у такий спосіб поясненив ситуацію (знову близько до того, як пишуть сучасні історики).

Про весілля кн. Володимира Андрійовича літописи повідомляють двічі – під 6879 (95) та 6880 (100) роками. Думаю, ПМФ, побачивши дві однакові звістки про шлюб під сусідніми роками, зміркував собі так, що перша стосувалась заручин, а друга – весілля.

В епізоді 104 (похід кн. Дмитра Івановича на Твер) тривалість облоги Твері в Біл0Л подана як 5 тижнів замість точного значення – 4 тижні (СимЛ). 5 тижнів тривала уся кампанія (перший тиждень коаліційне військо витратило на підхід до Твері). Можливо, ПМФ, кардинально скорочуючи своє джерело, оце й хотів виразити.

Епізод 120 (напад Тохтамиша на Москву) в Біл0Л поділено між статтями 6890 і 6891 років, чого нема в жодному іншому літописі. Слід здогадуватись, що ПМФ намагався подавати події за вересневими роками, тоді вони справді діляться між серпнем 6890 і наступним вереснем 6891 років.

В епізоді 125 (кн. Дмитро Іванович послав до Орди свого сина Василя) Біл0Л подає більш конкретну дату – травень – замість загальнішої (навесні – у СимЛ, РогЛ). Можливо, це запозичення з повнішого літопису-джерела.

В епізоді 128 (похід кн. Дмитра Івановича на Новгород) ПМФ скорочує докладну повість С1ЛСІ і додає, що Дмитро узяв не тільки 8 000 рублів, але й чорний бір і всі старини княжі (цього, здається, нема ніде).

Умови миру викладені в С1ЛСІ дуже докладно, записано навіть, що 3 000 рублів новгородці виплатили готівкою, а на 5 000 дали «кредитну гарантію» (право москалям самим зібрати цю суму на двинянах, розбої яких були причиною війни). Мені важко повірити, щоби такі істотні умови, як чорний бір і традиційні збори (старини) були випадково пропущені – адже всі сторони розуміли, що цей запис стане прецедентом для подальших відносин. Отже, вважаю доповнення здогадом ПМФ або навіть вставкою в Біл2Л, зробленою в 16 ст. при переписуванні цього списку за прикладом московсько-новгородських стосунків 3 чв. 15 ст.

В епізоді 140 (смерть митрополита Пімена) Біл0Л правильно вказує місце – Царгород, в той час як раніші літописи помилково вказують Київ. Пізніші літописи (наприклад, Єрмолінський, 1481 р.) правильно вказують Царгород, але Біл0Л (принаймні в цій частині) написана бл. 1427 р., тобто є давнішим відбитком такого тексту, де містився правильний запис – давншіим за московські літописи 4 чв. 15 ст.

В епізоді 162 правильно названо ім’я нового тверського князя – Іван Михайлович, тоді як в С1ЛСІ (основному джерелі цієї частини) помилково стоїть Михайло Іванович. Можливо, ПМФ звірився із СимЛ – РогЛ, де князя названо правильно.

В епізоді 166 рязанський князь помилково названий Родиславом Ольгердовичем (замість Ольговичем). Це – механічна описка в Біл2Л або непорозуміння, допущене в Біл0Л.

В епізоді 183 ординський цар названий Булат-Берди (в обох списках, отже, і в Біл0Л), тоді як інші літописи звуть його Булат-Салтаном. Думаю, ПМФ переплутав татарські імена (наприклад, з Девлет-Берди).

В епізоді 185 (напад Едігея на Москву) привертає увагу наведена в Біл0Л сума викупу – 3 000 рублів. Історія з цим викупом така: найдавніший Троїцький літопис у збережених фрагментах не містить згадки про викуп. Так само нема цієї згадки і в повісті, вміщеній в РогЛ – СимЛ. В короткій довідці С1ЛСІ, котра послужила основою запису в Біл0Л, наведена сума в 300 (триста!) рублів. Вона повторена в НКЛ.

Натомість Н4Л і всі пізніші літописи подають суму в 3 000 (три тисячі) рублів. Але стилізація цього місця в Н4Л інакша, ніж в Біл0Л. Отже, комусь із пізніших літописців сума в триста рублів видалася до смішного малою, і він приписав справа ще один ноль. І знову в Біл0Л ми маємо найраніший відбиток такого варіанту, який набув поширення з сер. 15 ст.

Епізод 188 (приїзд митрополита Фотія) подано в основному за С1ЛСІ, причому в її імовірному первісному варіанті, написаному бл. 1418 року (в збережених списках С1ЛСІ з 1480-х років тут стоїть дописка, що Фотій був митрополитом 22 роки (1409 – 1431), якої не могло бути в протографі). Але тут знову бачимо доповнення, що Фотій прийшов на Великдень, запозичене із СимЛ – РогЛ.

В епізоді 189 (смерть кн. Володимира Андрійовича) Біл0Л подає точну дату – 14 травня 1410 р. Такої дати немав раніших літописах, є тільки в пізнішому Софійському 2-у (1518 р.). Натомість в СимЛ – РогЛ маємо заокруглену дату – на Трійцю (11 травня 1410 р.). Це вже третій випадок, коли Біл0Л подає найдавніший відбиток джерела, яким скористався і С2Л. Це, в свою чергу, підвищує довіру до інших екстраваганцій С2Л, яких в цьому літописі немало.

Епізод 193 (призначення тверського єпископа) в Біл0Л подано значно докладніше, ніж в СимЛ – РогЛ, і це перший випадок, коли текст Біл0Л обширніший за інші. Ця звістка безсумнівно належить до літопису митрополита Фотія.

Епізод 206 (напад татар на Єлецьку землю) подано за С1ЛСІ, але з додатком і від того запустіла. Мабуть, це здогад ПМФ, в інших літописах такої фрази нема.

В частині за 1410 – 1427 рр. Біл0Л має ше ряд звісток, котрих нема в давніших літописах, і які присутні в пізніших. В усіх цих випадках, як і в трьох зазначених вище, я бачу відбиток спільного джерела, котре було спочатку використано в Біл0Л, а потім відбилося в пізнішому московському літописанні.

В цілому наш розгляд унікальних звісток можна підсумувати так:

Характер звісток Епізоди Кількість
Використання нині невідомого докладнішого джерела 13 21 36 37 41? 76? 78 125 140 185 189 11
Комбінування даних з нині відомих джерел 1 42 162 188 4
Непорозуміння, подвоєння записів 20 38 68 69 70 73 74 79 124 166 183 11
Власні доповнення ПМФ 12 17 19 23 32 58 65 81 94 95 104 106 120 121 128 153 206 17

Найважливішою є перша група звісток, які можна вважати слідами нині невідомих докладніших джерел. Вона складає всього 4.5% від загального числа епізодів, але наші знання про цей час настільки обмежені, що кожна звістка, котра є не пізнішою вигадкою, має велику вагу. До цього варто додати відносно ранній час їх запису – бл. 1427 року.

Значення їх підвищується ще й тим, що загалом ПМФ не був схильний до фантазій – записів з його власними словами всього 7 %, і то частина з них виглядає правдоподібно. Принаймні, тут ми не бачимо жодного невідомого науці князя, жодного невідомого воєнного походу чи битви, жодного невідомого знамення. Час «збагачення» нашої історії таими масштабними фантазіями ще не наступив – 16-е століття було попереду.