Висновки
Микола Жарких
1. Процес розвитку літописання Великого князівства Литовського можна представити у вигляді наступної хронологічної таблиці (жовтим тлом виділено переписування збережених текстів):
| № | Дата | Подія |
| 1 | 2 пол. 1389 р. | Написано «Меморіал Вітовта», мабуть у Марієнбурзі, поданий магістру Тевтонського ордена. Його автора умовно називаємо «першим литовським писарем» |
| 2 | 2 пол. 1392 р. | Написано «Повість про Вітовта», мабуть у Вільно, автор – «перший литовський писар» |
| 3 | 1393 – 1397 рр. | Написано «Діяння Вітовта», мабуть у Вільно, автор – «перший литовський писар» |
| 4 | 1410 р. | До Москви приїхав митрополит Фотій, і «писар митрополита Фотія» почав записувати його діяння |
| 5 | 1425 – 1427 рр. | «Писар митрополита Фотія» у Москві склав скорочений літопис – «Епітому митрополита Фотія» |
| 6 | 1428 р. | Написано першу редакцію «Похвали Вітовту», автор – «другий литовський писар» |
| 7 | кінець 1430 – 1431 рр. | Написано «Оповідання про з’їзд правителів», другу редакцію «Похвали Вітовту», «Повість про Подільську землю», мабуть у Вільно, автор – «другий литовський писар». Він же зробив вставку про смерть Скиргайла в «Діяннях Вітовта» |
| 8 | 1436 р. | Написано «Повість про Свитригайла», автор – «другий литовський писар» |
| 9 | 1438 – 1446 рр. | Написано «Смоленський літопис», мабуть у Смоленську, автор – «білоруський писар» |
| 10 | близько 1446 рр. | «Білоруський писар» об’єднав «Епітому митрополита Фотія», «Оповідання про з’їзд правителів», «Похвали Вітовту» (2 ред.), «Повість про Свитригайла» та свій «Смоленський літопис» у протограф «білоруського літопису» (Біл0Л) |
| 11 | після 1446 р., мабуть, до 1450 р. | «Другий литовський писар» об’єднав усі статті, написані ним і «першим литовським писарем», додав до них витяги з Біл0Л (вставка за 1395 – 1418 рр. та скорочений «Смоленський літопис») у найповнішу редакцію «Вітовтового літопису» (подібного до Віт4Л) |
| 12 | 1470-і роки | Виконано латинський переклад початкової частини «Повісті про Вітовта» (Віт2Л), використаний Я. Длугошем у своїй хроніці |
| 13 | кінець 15 ст. | Копія Віт2Л вписана до Коронної метрики, в складі якої збереглась до нашого часу |
| 14 | орієнтовно, кінець 15 ст. | Створено список Віт6Л, в якому «Оповідання про з’їзд правителів» та «Похвала Вітовту» (2 ред.) об’єднано в третю редакцію «Похвали Вітовту» |
| 15 | кінець 15 ст. | Переписано Віленський список (Віт1Л), який дійшов до нас |
| 16 | 15 ст. | Переписано Никифорівський список (Біл1Л), який дійшов до нас |
| 17 | між 1519 і 1539 рр. | «Третій литовський писар» написав «Баснословний початок Литви» («Ердівілову» редакцію) і відредагував Віт6Л. Так утворився протограф «литовських літописів» (Лит0Л) |
| 18 | 1520 р. | Переписано Супрасльський список (Біл2Л + Віт3Л), який дійшов до нас |
| 19 | 1520-30-і роки | Переписано Слуцький список (Віт4Л + Біл3Л), який дійшов до нас |
| 20 | 1526 – 30-і роки | У Москві складено скорочений список «Вітовтового літопису» (Віт7Л), який дійшов до нас |
| 21 | 1530-40-і роки | Переписано Академічний список (Біл4Л + Віт5Л), який дійшов до нас |
| 22 | 1540-і роки | Сформовано додаткові статті до Новгородського літопису Дубровського, серед яких – список «Повісті про Вітовта», який дійшов до нас |
| 23 | 1540-і роки | На основі «Ердівілової» редакції «Баснословного початку Литви» утворено її «Немоносову» редакцію |
| 24 | 1540-і роки | Написано «Короткий літопис Литви» |
| 25 | 1545 р. | Завершено першу редакцію «Літопису короля Сигізмунда» |
| 26 | 1550 р. | Перекладено польською мовою і переписано Ольшевський список (Лит4Л), який дійшов до нас |
| 27 | 1560-і роки | Написано Лит1Л (хроніку Биховця) |
| 28 | 16 ст. (орієнтовно, кінець) | Переписано список Археологічного товариства (Лит2Л), який дійшов до нас |
| 29 | 16 ст. (орієнтовно, кінець) | Переписано список Красінського (Лит3Л + Віт6Л), який дійшов до нас |
| 30 | 16 ст. (орієнтовно, кінець) | Переписано список Рачинського (Лит5Л), який дійшов до нас |
| 31 | після 1597 р., можливо на початку 17 ст. | Завершено другу редакцію «Літопису короля Сигізмунда» |
| 32 | 1690 р. | Переписано Євреїновський список (Лит6Л), який дійшов до нас |
| 33 | кінець 17 ст. | Переписано Румянцевський список (Лит7Л), який дійшов до нас |
| 34 | 17 ст. | Транслітеровано латинською абеткою і переписано список Лит1Л (хроніки Биховця), з якого текст надрукував Т. Нарбут |
Взаємодія двох традицій літописання Великого князівства Литовського
2. «Вітовтів» літопис пройшов три стадії формування: кінець 14 ст., 1430-і роки і середина 15 ст. Після середини 15 ст. він більше не поповнювався новими матеріалами, а тільки зазнавав деяких редакційних змін.
3. «Білоруський» літопис створено у Смоленську впродовж 1430-40-х років на основі «Епітоми митрополита Фотія», написаної у Москві і доведеної до 1427 р. Цю епітому часто, але цілком помилково називають «загальноруським» літописом, тоді як за своїм матеріалом він – чисто московський.
Надалі «білоруський» літопис тільки переписувався, але не поповнювався новими матеріалами. Упродовж 16 ст. ми маємо ряд випадків «вторгнення» великоруського літописання (зокрема, ми вже злегка торкнулись Біл5Л та Біл6Л) у літописання Великого князівства Литовського, але ці факти не утворюють самостійної лінії розвитку.
4. В 1430-40-х роках «Вітовтів» та «білоруський» літописи взаємно збагачувались за рахунок статей, написаних для одного літопису, а скопійованих до другого.
5. У 1520-30-х роках до списку Віт6Л спереду було додано статтю «Баснословний початок Литви»; рукопис такого складу (Лит0Л) став основою «литовських» літописів.
6. В 1560-х роках на основі Лит0Л з використанням списку Віт4Л створено останній твір «литовської» літописної традиції – Лит1Л (хроніку Биховця), яка відрізняється великою кількістю запозичень з інших джерел (включаючи друковані) та самостійних фантазій.
7. Стиль «білоруського» літописання – річні статті, в межах яких розповідається про не пов’язані між собою події – різко відрізняється від стилю «литовського» літописання, в якому немає ніяких річних статей і взагалі ніяких хронологічних позначень, а текст утворено з окремих оповідань, частина з яких навіть не призначалась для літопису.
8. Характерною особливістю розвитку текстів розглядуваних творів є незалежний розвиток більшості статей. Тому неможливо скласти загальну стемму для тих рукописів, які містять ці статті, оскільки рукописи формувалися зі статей різного походження. Це наводить на думку, що принаймні частина статей у свій час побутувала у вигляді окремих списків (зошитів).
9. В плані змісту «литовське» літописання пройшло шлях від власне літописного жанру (збірника достовірних відомостей про минуле) до жанру історичного (збірника цікавих, захоплюючих оповідань, можливо, з виховним значенням). Наростання художнього, белетристичного начала позбавляє джерельного значення все, написане у 16 ст. (з невеликим винятком записів про поточні події). Натомість твори, написані в кінці 14 – 1 пол. 15 ст., мають високу джерельну вартість.
10. В «литовському» літописанні не збереглось ніякої власної традиції про Гедиміна (окрім голого імені) та про Ольгерда (окрім епізоду змови проти Євнута). Всі оповідання про них – запозичення із польських хронік або чиста фантазія. Навіть про діяння Вітовта в 1397 – 1428 роках в Литві не було власних записів, і цю лакуну довелось заповнювати даними з великоруських та польських джерел.
11. Дві традиції літописання у найстислішому огляді:
| Показник | «Біло-руський» літопис | «Вітовтів» літопис | «Литов-ський» літопис (без ЛКС) | «Літопис короля Сигізмунда» | «Короткий літопис Литви» |
| Річні статті (літописний стиль) | + | – | – | + | + |
| Великі повісті (хронікальний стиль) | – | + | + | – | – |
| Історія почалася з | Рюрика | Гедиміна | Палемона | – | Ягайла |
| Залежність від великоруських літописів | + | – | – | – | – |
| Залежність від польських хронік | – | – | + | + | – |