Співставлення джерел
Микола Жарких
З наведеної хрестоматії бачимо, що для битви під Вишнівцем ми маємо три оповідних джерела – всі написані поляками, і природно, що вони приділяють основну увагу діям польського війська, а менше знають і менше пишуть про дії литовського війська.
Співставлення фактичних даних з цих основних джерел виглядає так:
| Епізод | Крицький (1512 р.) | Децій (1521 р.) | Ваповський (1530-і рр.) |
| Збір найманого війська | до Львова на 2 травня | ||
| Вожді татар | три онуки імператора; старший онук імператора | ||
| Число татар | 20 тисяч | війська кримського хана і перекопські татари, разом понад 25 тисяч | 24 тисячі |
| Проміжна зупинка татар | Чорний ліс | перейшли Борисфен | |
| Татари дійшли до Руського воєводства | близько 13 квітня | ||
| Головний табір татар | між Львовом і Буськом | між Буськом і Олеськом | |
| Татари розіслали загони | + | напали на Белзьку, Львівську й Буську землі, Красностав у Люблінській землі | по Руському воєводству; по Львівській, Белзькій та Люблінській землях |
| Поляки розбивають татарські загони | і приводять полонених до Львова | у 12 менших битвах | у 6 менших битвах |
| М. Кам’янецький прибув до Львова | + | ||
| Татарські загони зібрались у таборі | і табір почав відступати | Табір почав відступати | |
| Поляки вирушили зі Львова | 24 квітня | ||
| Розбито ворожий загін | числом 200 татар – Ян з Пільчи | Станіслав Лянцкоронський 23 квітня на р. Білка | |
| Місце татарського табору | у 5 милях (35 км) | ||
| Лист від князя Острозького | з обіцянкою спільних дій проти татар | ||
| Поляки переслідували татар | ледве 2 милі (14 км) між таборами | ||
| Поляки з’єднались з литовцями | у Вишнівці 27 квітня | біля Вишнівця близько 23 квітня | |
| Число литовців | 1500 | близько 2 тисяч | |
| Нарада полководців | вирішено атакувати татар | докладно про суперечку за першість | |
| Ніч перед боєм | вислано розвідників, вояки відпочивали | С. Лянцкоронський повернувся близько першої нічної варти; вояки відпочивали | |
| Розвідники | повернулися близько першої нічної варти | С. Лянцкоронський повернувся близько третьої нічної варти | |
| Нічний похід війська | на віддаль 4 милі (28 км) | вирушили в похід під час останньої нічної варти | |
| Число «нашого» війська | 5 тисяч [здається, разом з литовцями] | ледве 6 тисяч (з’єднане з литовцями) | 4 тисячі поляків |
| Шикування війська | подано детальний опис, литовці – на правому крилі | литовці – на правому крилі | |
| Дві гармати | стояли попереду піхоти | ||
| Татари атакували | чотирма загонами | ||
| Найбільший натиск татар | на литовське військо | на литовське військо | |
| Литовці потрапили в небезпечне становище | і почали хитатись | і почали втікати | почали поступово відступати |
| Контратака поляків на допомогу литовцям | Альберт Самполінський | Войцех Шамполенський і Бернард Потоцький | [згадано саму атаку, без імен командирів] |
| Атака 4 польських відділів | їх оточили татари | ||
| Загальна атака «наших» | татари кинулися тікати | татари кинулися тікати | татари кинулися тікати |
| Один польський відділ | почав звільняти полонених, і ті вступили в бій | ||
| Звільнено полонених | понад 10 тисяч | понад 16 тисяч | всі полонені звільнені |
| Захоплено здобич | понад 10 тисяч татарських коней | ||
| Втрати татар | загинуло близько 5 тисяч | із 25 тисяч втекла значно менша частина | більша частина ворожого війська |
| Втрати «наших» | менше 50, багато поранених | близько 100, багато поранених | не більше 100, багато поранених |
| Місце битви | під Лопушною | Наздогнали татар біля Вишнівця; ріка Горинь, яка там протікає, мала значення в ході битви | |
| Повернення до Вишнівця | у кінці дня 28 квітня | ||
| Бенкет у Вишнівці | 29 квітня | ||
| До короля у Краків дійшла вість про перемогу | 1 травня зранку [віддаль – 420 км] | ||
| Полонених татар | спровадили до Кракова | ||
Учасники битви |
|||
| Миколай Кам’янецький | + | + | + |
| Ян Одровонж | + | + | + |
| Отто з Ходеча | [згаданий як Оттон Пілецький] | + | + |
| Станіслав з Ходеча | [згаданий як Станіслав Пілецький і далі як Станіслав з Ходеча] | + | + |
| Миколай з Пільчі | [згаданий як брат Оттона, мабуть, теж Ходецький] | ||
| Мартин Кам’янецький | + | + | + |
| Ян Амор з Тарнова | + | + | + |
| Станіслав Лянцкоронський | + | + | + |
| Ян Свірчевський | + | + | + |
| Ян Пілецький | + | + | + |
| Міхал Пілецький | + | Миколай Пілецький | |
| Петро Кміта | [згаданий як Петро з Вишниці] | + | + |
| Станіслав Кміта | [згаданий неявно як «двоє з Вишниці»] | + | + |
| Войцех Шамполенський | + | + | |
| Бернард Потоцький | + | ||
| Яків Сецигневський | + | + | |
| Ян Гжимолтовський | + | ||
| Станіслав Лущевський | + | ||
| Андрій Боратинський | + | ||
| Станіслав Мелецький | + | ||
| Ян Суч | + | ||
| Костянтин Острозький | + | + | + |
| Андрій Збаразький | + | + | |
| Михайло Вишневецький | + | + | |
Із співставлення видно, що Ваповський скористався з твору Деція, уже надрукованого на час роботи Ваповського, але не повторював Деція в усьому, а мав, мабуть, деякі власні джерела.
Пізніші автори, такі як Мартин Бельський (його «Хроніка всього світу» надрукована в 1551 р.) чи Мацей Стрийковський (його «Хроніка Польщі…» надрукована в 1582 р., обидва твори – польською мовою) не були сучасниками битви, не бачили нікого з її ветеранів і не мали ніяких додаткових джерел. Вони були істориками, тобто читали письмові джерела (в даному конкретному випадку – Деція) і переповідали їх так, як вважали за краще.
Наступні автори, зокрема українські, краще читали польською мовою ніж латинською і природно, що для них «джерелом» став Стрийковський. Він і залишається таким аж до сучасних авторів (хто дочитає до розділу «Історіографія» – побачить). Ясно, що всі ці пізніші відлуння не можуть мати ніякого джерельного значення, і я ними не користуюсь.