Листування січня – березня 1512 р.
Микола Жарких
Листи короля Сигізмунда (надруковані в AT 2) уже від кінця 1511 року показують його занепокоєння у зв’язку із заколотом Селіма (сина турецького султана) і союзом Селіма з татарами.
Але скоро в листах з’являється інша татарська тема – загрози нападу татар на землі короля, який таки стався.
(Л-1) Чи не першу таку згадку маємо у недатованому листі із запрошенням на весілля короля із Барбарою Запольї [AT 2, № 14, p. 11]:
Qua nuptiarum solennitate absoluta, decrevit Mtas sua ad terras Russie se conferre, propter Tartaros, qui cis Boristhenem hibernant, et ad invadenda dominia Mtis. sue imminent.
Його величність вирішив: закінчивши весільні урочистості, він вирушить до земель Русі через татар, які зимують по цей бік Борисфена і загрожують вторгненням у володіння його величності.
Гостей запрошували на день (6 лютого), весілля відбулось 8 лютого [AT 2, № 21, p. 17]. Виходить, що запрошення було розіслано в січні 1512 р. або й раніше, бо серед запрошених був угорський король (йому з Буди – 290 км до Кракова) та молдавський воєвода (йому із Сучави – 540 км).
(Л-2) Далі в недатованому листі (посольстві) короля до сеймика Великої Польщі записано:
Intimaverat namque Mtas. regia vobis, quod timuerit timeatque, ne hac proxima estate regno magna pericula ab Infidelibus acciderent, cum Tartarus imperator Precopensis, nullo federe, uli sperabatur, cum sua Mte. facto, colligavit se alio federe affinitatis cum Selimbegko imperatoris Turcorum filio, ut dominia sue Mtis. conjunctis viribus et armis aggredi et vastare possent.
Intimaverat etiam regia Mtas., quod adversus instructam Tartari potentiam nequaquam sufficere posset iste modus defensionis, qui pro ista futura estate antea in conventu Piotrkoviensi institutus est. Quandoquidem Mtas. sua non parum ex pecunia sua, quam pro Glogovie ducatu vendito acceperat – licet contributio ex laneis XVII grossorum collata anno preterito esset – addere coacta est […]
Quia autem indies sue Mti. significatur significatumque est sepius, quum domini consiliarii nuper cum sua Mte. in Cracoviensi conventu fuissent, quod magne potentie Tartarorum in campis regno proprinquis nivium resolutionem expectantes jaceant, ut resolutione secuta in regnum excursionem facerent, putat s. s. Mtas. merito vigilandum, ne vel ad defensionem imparatos nos hostes comperiant et cum dolore ac turpitudine nostra regnum vastent ac destruant […]
Et interea decreto s. reg. Mtis. ac consiliariorum omnium debet generalis conventus in Colo ad dominicam Misericordia celebrari, quem necessario isti particulares conventus precedunt, ut in eis tractetur de defensione necessaria et quidnam potius faciendum est: an sc. potius constituenda aliqua ordinatio, ne necesse sit facere generalem motionem, an vero eandem universalem regni expeditionem commovere, quandoquidem indubia jam necessitas in promptu est, hostibus tam prope in finibus regni hibernantibus precipue donec adhuc Vojevodam Valachie in subsidium habere possumus. Qui quidem vojevoda sine dubio cum eisdem Tartaris, desperatione adductus, pacem facere cogetur et se nobis hostem, ut ante fuit, facere, ubi cognoverit, nos in defensione ordinanda hesitare vel procrastinare [AT 2, № 32, p. 41, 42, 43].
Королівська величність повідомляє вам, що боялася і боїться, що цього найближчого літа королівству загрожуватимуть великі небезпеки від невірних, оскільки татарський імператор Перекопський, не уклавши з його величністю жодного союзу, як сподівалися, зв’язав себе іншим спорідненим союзом із Селім-беком, сином імператора турків, щоб об’єднаними силами та зброєю напасти і спустошити володіння його величності.
Королівська величність також сповістила, що той спосіб захисту, який був встановлений раніше на Петроковському з’їзді [1511] на майбутнє літо [1512], аж ніяк не може бути достатнім проти підготовленої татарської сили. Його величність був змушений додати чимало своїх власних грошей, які він отримав за продане Глогувське князівство, хоча минулого року і був зібраний податок із сукна по 17 грошів […]
Оскільки ж щодня її величність повідомляють і повідомляли не раз, як недавно пани радники були з його величністю на Краківському з’їзді [у лютому 1512 р.], що великі сили татарів лежать у степах поблизу королівства, очікуючи сходу снігів, щоб після цього зробити набіг на королівство, його величність вважає, що слід пильнувати, щоб вороги не застали нас неготовими до оборони і щоб не спустошили та не знищили королівство, на наш біль і сором […]
Тим часом, за ухвалою його королівської величності та всіх радників, у в неділю Милосердя має бути скликаний загальний з’їзд, якому необхідно передують ці окремі з’їзди, щоб на них обговорити необхідну оборону і що краще зробити: чи встановити якесь правило, щоб не було потреби робити загальний рух, чи справді розпочати ту саму загальну експедицію королівства, оскільки безсумнівна необхідність уже є, вороги зимують так близько до кордонів королівства, особливо доки ми ще можемо мати на допомогу воєводу Молдавії. Цей воєвода, доведений до відчаю, без сумніву змушений буде укласти мир з цими ж татарами і стати нашим ворогом, як було раніше, якщо дізнається, що ми вагаємося або зволікаємо в організації оборони.
(провідна неділя у православних) – це 2-а неділя після Великодня, 18 квітня 1512 р.
Виходить, король уже тоді передбачав, що від татар може статись біда.
(Л-3) Молдавський воєвода Іоан Богдан 23 лютого 1512 р. надіслав із до короля листа з тривожними новинами:
Наш милый приятелю, даемо вашей милости ведане, же пришол [к] нам наш посол от Перекопа на имя […]влчдка, который был там поиман, и поведал нам, же там видел вашей милости посла и кажет, же держать его велми плохо, и теж вам поведаеть, же сими разы суть три недели, як вышол с Перекопа.
И поведает, же вышли с Перекопа вси сынове цареви со своими войсками, и лежат в поле по сей стороне Днепра ку Черному Лесу. И так нам поведат, же едни войска хотят вдарити на землю нашу.
Про то, ваша милость, пазите и потвердите, ваша милость, граници людьми, и кажите, ваша милость, всим граничным старостам и гетманом, абы ся твердо и моцно пазили и остерегали.
Бо и мы з божей ласки готовы есмо, и пазимо ся и остерегаемо, ино и ваша милость пазите ся, абы нас погане не схитрили [LM 7, № 125, s. 255].
Новини, які молдавський посол привіз із Перекопа, стосувалися, виходить, перших чисел лютого 1512 р. Думаю, король отримав цей лист у Кракові через 10..15 днів, на початку березня.
(Л-4) Наступний загальний лист (обіжник, універсал) король надіслав із Кракова 8 березня 1512 р.. Наводжу його цілком:
Universis et singulis subditis nostris ad bellicam expeditionem obligatis etc.
Noveritis multiplicium exploratorum significatione et mgci. Joannis Bohdani, vojevode Valachie, fideli denunciatione cognovisse nos, quod Tartari primo vere dominia nostra invasuri sunt, et quod facilius et expeditius faciant, ad hanc partem fluminis Nepr stativa habent. Ne itaque nos imparatos adoriantur expediemus jamjam non parvas stipendiariorum copias ad terras Russie. Volumus ut etiam tertia pars nobilitatis conscriptionis sicut in hoc conventu omnium optimatum consensu decretum est, ab unoquoque ad decursum unius quartalis anni a conscriptione, Leopoli ad Conductum Pasche fienda expediatur, ut hoc nobilitatis supplemento exercitus stipendiariorum auctior ac validior fiat.
Mandamus itaque omnibus et singulis: ut ad repellendum hostium impetum tertiam partem expeditionis conscripte antea fideliter et sine ulla fraude, delectas personas in equis militaribus mittatis et expediatis, ut ad diem Conductus Pasche Leopoli se sistant et ibidem a magco. Stanislao de Chodecz marschalco regni nostri et capitaneo Leopoliensi lustrari se, conscribi ac ordinari faciant, sub penis in absentes a bello statutis. Nam quicunque diem hunc neglexerit aut scribi se non permiserit, absentie pena mulctabitur.
Mandamus etiam, ut isti qui expedientur neque ecclesiasticis neque secularibus eundo Leopolim versus ulla damna inferant, sed ita ad locum designatum sine maleficio vadant, ne misericordiam Dei sibi in penam vertant. Alioquin severitatem nostram cogeremur in tales extendere. Literas autem presentes alter ad alterum nobilem viciniorem, ut juris est, transmittat et ultimus eas capitaneo reddat.
Facturi pro gratia nostra. Dat. VIII Martii Cracovie.
Ad capitaneos prefecturarum scripte sunt in eandem sententiam litere, ut literas restium et expeditionem bellicam denunciarent [AT 2, № 34, p. 44].
Усім і кожному з наших підданих, зобов’язаних до військової експедиції, тощо.
Маємо вам повідомити, що завдяки численним розвідникам та вірному донесенню пана Іоана Богдана, воєводи Молдавії, ми дізналися, що татари ранньою весною мають намір вторгнутися в наші володіння, і щоб зробити це легше та швидше, вони розташувалися на цій стороні ріки Дніпро. Щоб вони не застали нас неготовими, ми вже зараз направляємо значні загони найманих військ до земель Русі. Ми також хочемо, щоб третина шляхти, яка підлягає набору, як це було вирішено на зборах усіх вельмож, вирушила від кожного з вас на один квартал року від дня набору, що відбудеться у Львові на Провідну неділю, щоб це поповнення з шляхти зробило військо найманців сильнішим і чисельнішим.
Тому ми наказуємо всім і кожному: щоб відбити напад ворога, ви маєте відправити вірно і без будь-якого обману третину набраного складу, відібраних осіб на бойових конях, так, щоб вони з’явилися у Львові в день Провідної неділі і там дали можливість панові Станіславу з Ходеча, маршалку нашого королівства і львівському старості, оглянути себе, записати і впорядкувати, під страхом покарання, встановленого для тих, хто ухиляється від війни. Бо хто знехтує цим днем або не дозволить себе записати, буде покараний штрафом за відсутність.
Ми також наказуємо, щоб ті, хто вирушить, не завдавали жодних збитків ні церковним, ні світським особам, йдучи до Львова, але прямували до призначеного місця без злодіянь, щоб не перетворити Божу милість на покарання для себе. Інакше ми будемо змушені застосувати до таких нашу суворість. Цей лист кожен повинен передати наступному найближчому шляхтичу, як того вимагає право, а останній має повернути його старості.
Зробивши це, ви заслужите нашу милість. Датовано: 8 березня, Краків.
Листи були написані в такому ж дусі і для старост, щоб вони повідомили про листи до решти і про воєнну експедицію.
Отже, на згадану вище Провідну неділю 18 квітня 1512 р. було призначено збір досить масштабного посполитого рушення до Львова. На це давалось 40 днів.
(Л-5) 15 березня 1512 р. кримський хан Менглі-Гірей надіслав до короля Сигізмунда довгого листа, з якого я процитую першу (важливу для нашої теми) частину:
От Великое Орды великого царя Мендли Кгирея.
Брату нашому, великому королю Жикгимонту поклон.
З давных часов братство и приязнь спомятовавши, противку приятеля приятелем хотячи быти, а противку неприятеля неприятелем, через добрые послы наши и ваши посылаючы, вмовили есмо.
Коли тые дела на мере стали, и я большому сыну своему Магмет Кгиреи солтану рек: межы королем, братом моим, и мною которые дела добрые хотили быти и умешкивают се, ино ты сам маеш там ехати и з сыном нашим Джалаал Дыин солтаном до Киева доехавши, которыи от короля, брата нашого, панове противку тебе приедут, с тыми паны и утвердим слове положити на обе стороне.
Твердо присягнувши сына нашого Джалаал Дыин солтана до короля, брата нашого, довести барыновского князя Довлет Бахтыя послали есмо, а доброго слугу нашого князя Винцентия, а Патестина паном в руки подавши для нашое правды до короля, брата нашого, пошли.
Ино сие наши добрые дела и правду приятели наши увидевши радовати се будуть, а неприятели увидевши и въслышавши нехай им очи высядут.
Ино Магмет Кгиреи, сыну мой, коли ты не поедеш, тогды межи королем, братом моим, и мною сие наши добрые дела не станут ся.
Для того есми его послал. Ино и к нам вы, брат наш, которого есте пана Станислава Скиндыревича прислали. Перед тым паном вашим и перед барыновским кнезем Довлек Бахтыем и перед Винцентием и перед Потестином, которые до вас от нас у поселстве поехали, перед тым я з сыном своим, з Магмет Кгирием тобе, Жикгимонту королю, брату нашому, твердую присегу вчинили есмо на Курян наш: Жикгимонту королю, брата нашого, приятелю приятелем быти, а неприятелю его неприятелем, панством его лиха не мыслити а шкоды не чинити.
З нашое воли и слова нашого, кто выступит колвек, коли брат наш и дети наши брата нашого королевым людем шкоду вчинят, а естли бы могли есмо их в руках своих мети, тогды самых их и полон увес маем королю, брату нашому, отослати.
А естли пан нам [sic; пак вам?] неприязн вчинивши до нас не приедут, мы их слуг и жоны их, и дети брата нашого королевым людем в руки подавши, пошлем.
Межи короля, брата нашого, и нас люди наши вбогие нехай бы во в покои были, а купцы бы наши межи нами на обе стороне во в покои ходили, и ни которое бы им силы моцы не было.
Которые под нашою рукою слуги наши, никоторые бы с них лихо вчинили, тогды маем их скарати, а што бы побрали, то им поплатити.
Межи королем, братом нашим, и нами во в покои кожды бы приехал н отехал, а послове, которые доброволне приедут к нам, а во здорови от нас доброволне отедут к вам.
Под тыми нашими словы присегу есмо твердую вчинили.
Ино, коли до вас, короля, брата нашого, послы нашы во здорови доедут, вам, королю, брату нашому, нашою душою кают, также присегнути княз Довлек Бахтый а Винцентий, а Потестин, послове наши.
Ино мы вас, короля, брата нашого милого, жадаем, яжбы вы, брат наш, [с] Коруны Полское кнезем бискупом в головах, и со всими паны, и Великого Князьства Литовского [с] кнезем бискупом в головах и со всими паны поспол будучи присягу бы есте твердую вчинили нам, царю, брату вашому.
Княз Довлек Бахтый а Винцентий, а Потестин [присягнут], на тот лист смотречи, котории вам они подадут. А присягнувши подлуг того присяжный лист князем Довлек Бахтыем а Винцентием, а Потестином, послы нашими, и своего к ним приставивши, под тыми словы присяжный лист свой до нас пошлете для сих наших добрых дел.
Через князя Довлек Бахтыя и Вицентия, и Потестина, и словом есми до вас усказал, так увирив и ведайте [кінець листа опускаю. LM 7, № 138, s. 275 – 276].
Довлек-Бахти – князь із роду Барин, досить відомий з московських документів як Девлет (Довлет) Бахти [СИРИО 95, покажчик імен].
Правильне ім’я загадкового Потестина – Баптист, як видно з наступного листа. Лист був написаний арабської графікою, без огласовок, і перекладач «розібрав» невідоме йому ім’я на здогад буряків.
Лист був відправлений з Рахат-Кермана. Що за місце – я не дошукався.
(Л-6) 19 березня 1512 р. кримський хан Менглі-Гірей надіслав до короля Сигізмунда ще такого листа, іншого змісту:
Legacio ab imperatore Meliguerei, quam misit [?] de Przekop in Cracoviam per legatum suum nomine Bulgach etc. [?]
Meliguerei Dei gracia imperator Magne Orde, tocius Tartarie et Czazarie dominus et heres infinitam salutem vobis mitto, serenissime et potentissime princeps domine domine (!) Sigismunde Dei gracia rex Poloniae, magne dux Lithuaniae, Russiae Prussiaeque domine et heres.
Causa ista est, propter quam vos cerciorem tacio. Antea scripsi, quod [?] [duo verba obscura sequuntur] nostri exercitus exiverant cum Machmetcherei [duo verba obscura sequuntur) dominum Selembek in Amocastum [verbimi obscurum sequitur] quum reversus fuit ipse Machmethcherei soltan et ipse exercitus erat foris in campo, quando ipse Machmethcherei soltan veniebat [?] filios [?] ipsius Machmethcherei soltan [duo verba obscura sequumtur]herie soltan exivit foras habens respectum ad verba et nostri et vestri inimici et ita [verbum obscurum sequitur] ego, frater vester, et Machmethcherie soltan consuluimus simul [verbum obscurum sequitur: efficere ?], ut [?] ista benedicta pax habeat effectum et cum effectu fiat ad hunc modum, quemadmoduin [verbum obscurum sequitur] hoc [verbum obscurum sequitur: sit. est ?] ut mitteremus fratrem minorem Chemelescherei soltan nominatum, Gyanalaladincherei soltan, qui soltan est de uno patre et una matre cum Bogathyrcherei soltan et Alphcherei soltan et Chemelescherei soltan, et de isto sitis certus, sicut Deus est verus et non aliter.
[verbum obscurum sequitur] vos cerciorem facio per Deum meum et per meam fidem volente Deo, quando [? vel quum] habebitis supradictum soltan, pax est et firma et certa et habebitis omnes vestros inimicos sub pedibus vestris et de isto sitis certus sicut Deus venis et non aliter.
Item vos cerciorem facio, serenissime frater, quod supradictus soltan Gyanalaladincherei soltan conduc[tres litterae obscurae sequuntur] Machmethcherei soltan suus pater [?] [verbum obscurum sequitur] Marchoman[..?]addin avunculum [?] suis manibus in manus dominorum vestrorum, qui debent venire, vobis [?] ad accipiendum dictum soltan Gyanalaladincherei soltan et ita ob hoc cerciorem vos facio, serenissime frater, placet vobis facere, quod dicti vestri domini, qui debent esse [verbum obscurum sequitur: A ne] cito in Marchormano, ut ita Machmethcherei soltan sit illinc cito expeditus cum vestro oratore domino Ratomski, cum ducatus, quos requisivi, [verbum obscurum sequitur: sciberet ?] ducatus 25 000, quod debebit [?] dare [?] omni anno [?], hic autem annus erit 1512 mense maii.
Item vos cerciorem facio, quod supradictum Gyanalaladincherei soltan debet ducere noster orator Doulathbactibi et Vincencius et Baptista nostri fideles, et nunc mitto fratrem Aptiracunanebi nominanun Bolgach [?] annu[n]ciare vobis bonum novum, serenissime frater, quomodo benedicta pax est firma et certa et ita Deus faciat, quomodo nos dixerimus amen amen amen.
Item cerciorem vos facio, serenissime, quando supradictus soltan et Doubathbactibi et Vincencius et Baptista erunt [?] ibi, expediatis dictum Bolgachi cito ad nos dando michi vestrum bonum novum non aliud.
Deus vos a malo custodiat et per longum tempus.
Iste litere sunt scripte 1512 die 19 marcii. Rachathcherman.
Et sunt sigillate intus sigillo celestino et foris cera rubra.
Item vos cerciorem facio, serenissime frater, quomodo Aptiracmambi satagebat, ut ista benedicta pax haberet effectum et nunc [duo verba obscura sequuntur] habet, faciatis, quod [?] habeat vestram [?] bonam gratiam, prout debitum postulat.
Item significo vobis, serenissime frater, quomodo [?] dictus Bolgach est meus et fidelis servus et ita et vester, et de isto sitis certus, sicut Deus est venis et non aliter.
Et istud potestis intelligere[,] est [?] vestris oratoribus et lulmaczy [sic], et propterea requiret. ut habeat [s] vestram bonam graciam, quam [?] amore meo faciatis.
Mandatum cesaree maiestatis proprium, scriptum manu Augustuni de Garibaldisz [?] [LM 7, № 128, s. 257 – 258].
Посольство від імператора Менглі-Герея, яке він послав [?] з Перекопу до Кракова через свого посла на ім’я Булгак і т. д. [?]
Менглі-Герей, Божою милістю імператор Великої Орди, володар і спадкоємець усієї Татарії та Хазарії, посилаю вам безмежне вітання, найясніший і наймогутніший володарю, пане Сигізмунде, Божою милістю королю Польщі, великому князю Литви, Русі та Прусії, володарю і дідичу.
Ось причина, через яку я вас сповіщаю. Раніше я писав, що [два нерозбірливі слова] нашого війська вийшли з Махмет-Гереєм [два нерозбірливі слова] володаря Селім-бека в Амокастум [нерозбірливе слово], коли повернувся сам Махмет-Герей султан, і це військо було назовні, у полі, коли сам Махмет-Герей султан прийшов [?] синів [?] того ж Махмет-Герея султана [два нерозбірливі слова] султан вийшов, зважаючи на слова наших і ваших ворогів, і так [нерозбірливе слово] я, ваш брат, і Махмет-Герей султан разом порадилися [нерозбірливе слово: досягти?], щоб [?] цей благословенний мир набув чинності і справді здійснився таким чином, яким [нерозбірливе слово] це [нерозбірливе слово: є?], щоб ми послали меншого брата Кемелеш-Герей султана, на ім’я Джелал-ад-Дін-Герея султана, який є султаном від одного батька і однієї матері з Богатир-Гереєм султаном, Алп-Гереєм султаном і Кемелеш-Гереєм султаном, і в цьому будьте певні, як правдивий Бог, і ніяк інакше.
[Нерозбірливе слово] я вас сповіщаю, присягаючись своїм Богом і своєю вірою, якщо на те буде Божа воля, коли ви отримаєте вищезгаданого султана, мир буде міцний і певний, і ви матимете всіх ваших ворогів під своїми ногами, і в цьому будьте певні, як правдивий Бог, і ніяк інакше.
Також я сповіщаю вас, найясніший брате, що вищезгаданого султана Джелал-ад-Дін-Герея султана проведе [три нерозбірливі літери] Махмет-Герей султан, його батько [?] [нерозбірливе слово] Маркоман [..?]ад-Діна, дядька [?] своїми руками в руки ваших володарів, які повинні прийти, щоб [?] ви прийняли згаданого султана Джелал-ад-Дін-Герея султана, і тому я сповіщаю вас про це, найясніший брате, і прошу вас зробити так, щоб згадані ваші володарі, які повинні бути [нерозбірливе слово: чи не] швидко в Маркормано, щоб Махмет-Герей султан швидко був там готовий з вашим послом, паном Ратомським, з дукатами, яких я вимагав, [нерозбірливе слово: щоб записав?] 25 000 дукатів, які [?] він повинен давати [?] щороку [?], а цей рік буде 1512, місяць травень.
Також я сповіщаю вас, що згаданого Джелал-ад-Дін-Герея султана повинні вести наш посол Девлет-Бахти, а також Вінцентій і Баптист, наші вірні, і тепер я посилаю брата Аптіракунанебі, на ім’я Булгака [?], щоб сповістити вам добру новину, найясніший брате, про те, що благословенний мир є міцним і певним, і нехай Бог зробить так, як ми скажемо амінь амінь амінь.
Також я сповіщаю вас, найясніший, коли вищезгаданий султан, Девлет-Бахти, Вінцентій і Баптист будуть [?] там, відправте згаданого Булгака швидко до вас, передаючи мені вашу добру новину, і нічого іншого.
Нехай Бог береже вас від зла і на довгий час.
Цей лист написаний 1512 року, 19 березня. Рахат-Керман.
І він запечатаний всередині небесною печаткою, а зовні червоним воском.
Також я сповіщаю вас, найясніший брате, як Аптіракмамбі намагався, щоб цей благословенний мир набув чинності, і тепер [два нерозбірливі слова] має, зробіть так, щоб [?] він мав вашу [?] добру милість, як того вимагає обов’язок.
Також я повідомляю вам, найясніший брате, що [?] згаданий Булгак є моїм вірним слугою, і так само і вашим, і в цьому будьте певні, як правдивий Бог, і ніяк інакше.
І це ви можете зрозуміти [,] [?] вашим послам і перекладачам, і тому він просить, щоб він мав [s] вашу добру милість, яку [?] ви зробите з любові до мене.
Наказ власної імператорської величності, написаний рукою Августина де Гарібальді [?].
Лист переписаний до Литовської метрики дуже недбало, багато слів видавці не змогли розібрати. Може бути, що до книги текст переписував чоловік, не дуже знайомий з латинським письмом.
Амокастум – думаю, має бути Alba castrum, Білгород-Дністровський.
Маркоман, Маркорман – це Ман-Керман, тобто Київ.
Аптіракунанебі – сильно зіпсоване ім’я, можливо, відомий з московської документації князь Абдил-Рахман [СИРИО 95, покажчик імен]. Цей здогад підтверджується іншим документом [LM 7, № 137, s. 272], з якого видно, що Булгак був братом князя Абдрагима.
(Л-7) Дали ми маємо проект угоди, який 26 березня 1512 р. привезли до Кракова, до панів ради Польщі, литовські посли Іван Сопіга, Іван Литавор (Хребтович) та Януш Кунцевич. Ось перші, найважливіші для нашої вузької теми пункти:
Propter defensionem terre et fraternitatis unitatisque perpetue, que debet esse mutua adversus quemlibet inimicum hoc modo:
Primo adversus Tartaros communi potentia, que debet esse utriusque dominii inter se mutuo auxiliantes.
Tum etiam, quod Omnipotens avertat, si aliquis inimicorum veniret ad terram Polonie volendo eam possidere, tunc nos domini Magni ducatus debemus adjuvare coronam Polonie omnibus nobilibus et tota potestate nostra.
Similiter dum aliquis inimicorum cum potestate veniret in Magnum ducatum Lith. volendo illum possidere, nos etiam domini regni Pol. Magno ducatui debemus subvenire et auxilio esse cum omnibus nobilibus omnibus potestatibus nostris.
Tum etiam si fuerit necessitas defendendi fines utriusque dominii. Tunc dni. Mg. ducatus Lithuanie debent esse in adjutorio regno Polonie convenienti exercitu duobus, tribus aut quatuor milibus, vel saltem tot hominibus, qui pro illo tempore possint congregari.
Similiter dni. regni Polonie simile auxilium debent ferre Mg. ducatui Lith. mille, duobus, tribus aut quatuor milibus hominum, vel qui pro illo tempore possint congregari [AT 2, № 35, p. 45].
Для захисту землі та братерської єдності, яка має бути взаємною та вічною проти будь-якого ворога, у такий спосіб:
По-перше, проти татар – виступати спільною силою, що повинна бути взаємно допоміжною для обох володінь.
По-друге, якщо (чого нехай Всевишній відверне) хтось із ворогів прийде на землі Польщі, бажаючи їх захопити, тоді ми, пани Великого князівства, повинні допомагати Короні Польській усією нашою шляхтою і всією нашою силою.
Так само, якщо хтось із ворогів із військом прийде у Велике князівство Литовське, бажаючи його захопити, тоді ми, пани Польського королівства, також повинні допомагати і бути на підмозі Великому князівству з усією нашою шляхтою і всіма нашими силами.
Крім того, якщо виникне необхідність захищати кордони обох володінь, тоді пани Великого князівства Литовського мають надати допомогу Королівству Польському відповідним військом – двома, трьома або чотирма тисячами, або принаймні стількома людьми, скільки можна буде зібрати на той час.
Так само пани Польського королівства мають надати подібну допомогу Великому князівству Литовському: однією, двома, трьома або чотирма тисячами людей, або тими, кого можна буде зібрати на той час.
Проект, як бачимо, передбачав два випадки: загальну велику війну, на яку треба змобілізувати усі сили обох держав, і прикордонну війну (захист кордонів), в якій на допомогу загроженій державі союзна держава виставить від 2 до 4 тисяч вояків.
І отака прикордонна війна проти татар уже нависала від початку 1512 року.
Якби такий договір було схвалено і виконано, Польща, допомагаючи Литві, мала би втягнутись у велику війну проти Московії, загроза якої так само постійно нависала над Великим князівством Литовським.
(Л-8) Радники королівства на цей короткий (всього 2260 знаків) діловий проект відповіли довгим трактатом на 7916 знаків, у якому пригадували історію литовсько-польських відносин за королів Яна-Ольбрахта й Олександра [AT 2, № 36, p. 45 – 48]. Істотними мені здаються наступні два абзаци:
Nihilominus tamen omnia ista in proximo conventu nostro, qui statim post Pascha in Colo celebrabitur ad notitiam fratrum nostrorum do. consiliariorum regni referemus. Et credimus, quod ex conventu Cracoviensi proximo, qui ad diem S. Joannis Baptiste celebrabitur, communicato consilio ipsis dominis Lithuanis respondebimus. Licet magnum indicium ex preteritis appareat, dnos. consiliarios Lithie. ita fortassis existimare, plus nos quam illos defensionis indigere, et ob id admonitiones nostras spernere et plus viribus suis contra pericula impendentia quam fraterno nostro amori atque auxilio confidere.
Sed utcumque est, quoniam hostis et potens est et paratus et jam in equo sedet ad invadenda et destruenda dominia nostra, necessario curanda est nobis utrobique matura defensio, ne hostis sentiens nos divisos tam animis quam exercitibus cladem nobis subitam inferat. Sed hoc tamen non ignorent Dtiones. vre. et ceteri dni. consiliarii Mg. ducatus auctiorem nunc exercitum S. reg. Mtem. in Podoliam misisse, quam anno preterito et pretera regni vires in ordinem componere ad propugnandam vim et impressionem hostilem.
Незважаючи на це, ми передамо все вищесказане до відома наших братів – панів радників королівства – на найближчому з’їзді, який відбудеться одразу після Великодня в Колі. І ми віримо, що, узгодивши це на найближчому Краківському з’їзді, який відбудеться в день Іоанна Хрестителя, ми відповімо панам литовцям. Хоча з минулого стає очевидним, що пани радники Литви, можливо, вважають, що ми більше, ніж вони, потребуємо захисту, і через це зневажають наші застереження та більше покладаються на свої сили проти майбутніх небезпек, ніж на нашу братерську любов і допомогу.
Але як би там не було, оскільки ворог і сильний, і готовий, і вже сидить на коні, щоб вторгнутися та знищити наші володіння, нам необхідно з обох сторін подбати про своєчасну оборону, щоб ворог, відчувши, що ми розділені як духом, так і військами, не завдав нам раптової поразки. Однак, нехай ваші світлості та інші пани радники Великого князівства знають, що його королівська величність відправив до Поділля сильніше військо, ніж торік, і крім того, упорядковує сили королівства для відсічі ворожій силі та натиску.
Із усіх днів св. Іоана Хрестителя найбільш відомим є день його народження (). Можливо, за правилами польської демократії того часу воно так і треба було робити, і пани у Кракові не могли самі дати ніякої відповіді по суті, тільки ми бачимо, що притаманна сучасним європейським країнам і цілому Європейському союзу манера затягувати й відкладати необхідні рішення має дуже гарну традицію.
По суті своїх пропозицій литовські посли отримали тільки інформацію-обіцянку на найближчий конкретний випадок, який (ми тепер знаємо) трапився наступного місяця.
(Л-9) Король Сигізмунд відправив краківського архідиякона Петра Томіцького послом до свого брата – угорського короля Владислава. Томіцький уже виїхав з Кракова, коли 21 березня 1512 р. Сигізмунд надіслав йому навздогін лист із додатковими інформаціями та інструкціями. Нашої вузької теми стосується одне речення:
Poteris itaque tam sermo. regi quam senatui referre, quod jam expedivimus ad Podoliam plus quam sex millia mercenariorum militum, et Lithuanis mandavimus, ut se ad exercitum congregent [AT 2, № 42, p. 51].
Ти можеш доповісти і ясновельможному королю, і сенату, що ми вже відправили до Поділля понад шість тисяч найманих воїнів, і наказали литовцям, щоб вони збиралися до війська. Ми також наказуємо, щоб сили королівства були готові до цих подій.
Оце перша документальна згадка про мобілізацію литовського війська.