Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Дієві особи

Микола Жарких

Розпочати свою роботу я хочу переліком дієвих осіб, які частіше чи рідше будуть згадуватись.

Польща

(1467 – 1548) – від кінця 1506 року великий князь литовський і король польський. Від 1530 року, коли його єдиний син Сигізмунд-Август був коронований як польський король, його батька почали називати «старим королем», а сина – «молодим королем». Але в часі розглядуваних мною подій ніхто ще не думав, що Сигізмунд – старий.

(1490-і рр. – 1515) – дружина Сигізмунда і польська королева від 1512 р.

(1456 – 1531) – від 1510 р. архібіскуп гнезненський (з цією посадою була сполучена гідність примаса Польщі та першого духовного сенатора королівства) (Л-13, Л-16, Л-30, Л-34, Л-42).

(1464 – 1535) – від перших років 16 ст. краківський архідиякон, далі коронний підканцлер (1515 – 1535), одночасно краківський біскуп (1524 – 1535) (Л-9).

(? – 1540) – львівський архібіскуп від 1503 р. (Л-23, Л-29).

(1436 (?) – 1519) – краківський каштелян (перший світський сенатор) від 1501 р. (Л-29, Л-59).

(1466..1467 – 1532) – товариш дитинства королевича Сигізмунда, в 1511 – 1515 рр. – підканцлер, від 1515 р. – канцлер Польського королівства. Одночасно числився сандомирським каштеляном (1509 – 1515), далі краківським воєводою (1515 – 1527) і краківським каштеляном (1527 – 1532).

(1460 – 1515) – від 1503 р. великий коронний гетьман (перший, хто посідав цю новоутворену посаду), від 1507 р. – також і воєвода краківський. Учасник битви під Вишнівцем (Л-15, Л-28, Л-29, Л-31).

(1465 – 1535) – староста кам’янецький (Кам’янця-Подільського) від 1510 р., учасник битви під Вишнівцем (Л-14, Л-15, Л-19, Л-32, Л-33, Л-36, Л-61).

(† 1529 р.) – великий коронний маршалок від 1505 р., руський генеральний староста від 1501 р. (в документах він спрощено зветься львівським старостою), любачівський староста від 1503 р. Учасник битви під Вишнівцем (Л-15, Л-27, Л-32, Л-36).

(перед 1474 – 1534) – молодший брат Станіслава Ходецького, подільський воєвода (1509 – 1515), учасник битви під Вишнівцем. Пізніше – краківський воєвода (від 1533 р.) (Л-29).

(1460 (?) – 1514) – сандомирський воєвода від 1507 р. (Л-29)

(1488 – 1561) – молодший брат Яна Тарновського. Учасник битви під Вишнівцем, але в 1512 р., здається, ще не обіймав ніяких посад. Пізніше – великий коронний гетьман (1527 – 1561, з перервами), краківський каштелян від 1536 р.

(1460 – 1526) – люблінський воєвода (1517 – 1514), від 1515 р. – великий гетьман, від 1520 р. – ще й краківський каштелян (Л-10, Л-18, Л-30).

(? – 1513) – руський воєвода від 1511 р., учасник битви під Вишнівцем (Л-29, Л-33, Л-40).

(1482 – 1542) – в 1511 – 1535 рр. був познанським каштеляном (Л-35).

(? – 1538) – пізніший белзький воєвода (1537 – 1538 рр.) (Л-29).

(1470-і рр. – 1547) – командир польського найманого війська в Руському й Подільському воєводствах (Л-30, Л-31, Л-36).

(1472 – 1548) – белзький староста від 1504 р., белзький каштелян від 1509 р. (Л-52, Л-53).

(1482 – 1537) – племінник Петра Томіцького, випускник Болонського університету, поет і член , від 1512 р. – секретар королев Барбари, а пізніше, в 1535 – 1537 рр. – гнезненський архібіскуп і примас Польщі. Автор найдокладнішого опису битви під Вишнівцем.

(1485 – 1545) – німець з роду, від 1507 р. перебував у Кракові, довірений слуга і від 1520 р. – секретар короля Сигізмунда. Уславився він своєю книгою «Історія короля Сигізмунда», в якій докладно висвітлено події 1506 – 1516 років, зокрема, й битву під Вишнівцем. Книга була надрукована в 1521 р.

(1475 – 1535) учився в Болонському університеті, в 1505 – 1515 рр. служив у Римі в папській курії, далі повернуся до Польщі і в 1523 р. став краківським каноніком. Написав «Хроніку Польщі» з найдавніших часів, доведену до 1535 р. Вона містить опис битви під Вишнівцем.

(1497 – 1572) – довірений слуга краківського біскупа Петра Томіцького, від 1539 р. – краківський канонік. Від 1535 р. збирав і упорядковував історичні документи, які були надруковані під назвою «Acta Tomiciana». Це – найважливіша колекція документів для нашої теми.

Велике князівство Литовське

(1470 – 1521) – від 1510 р. віленський воєвода і канцлер Великого князівства Литовського, перший зі світських членів ради князівства (Л-17).

(1470 (?) – 1530) – князь, в 1512 р. мав титули гетьмана, старости луцького, брацлавського й вінницького, маршалка Волинської землі. Як гетьман входив до складу ради Великого князівства Литовського, учасник битви під Вишнівцем (Л-17, Л-21, Л-36, Л-37, Л-52, Л-59).

Угорщина

(1456 – 1516) – старший брат короля Сигізмунда, король Чехії (1471 – 1509), король Угорщини (1490 – 1516) (Л-9, Л-24, Л-49, Л-57).

(1442 – 1521) – від 1497 р. естергомський архібіскуп, примас Угорщини, від 1500 р. – кардинал (Л-43).

Інші християнські держави

(1459 – 1519), від 1508 р. – імператор Священної Римської імперії (Л-44).

(1443 – 1513), від 1503 р. – римський папа (Л-39, Л-56).

(1465 – 1523) – кардинал від 1511 р., в римській курії виконував обов’язки Польського королівства (Л-45).

(1478 – 1517) – воєвода Молдавії (1504 – 1517). Польські документи систематично називають його Іоаном Богданом (Л-3, Л-12, Л-20, Л-21, Л-23, Л-30, Л-32, Л-38, Л-52, Л-53).

Кримське ханство

(1445 – 1515), від 1478 р. – кримський хан (Л-5, Л-6, Л-47, Л-62).

(1465 – 1523), старший син і спадкоємець Менглі-Гірея, від 1515 р. – кримський хан (Л-5, Л-6, Л-11, Л-29, Л-47, Л-62, Л-66).

Богатир-Гірей султан – син Мехмед-Гірея (Л-6, Л-62).

Алп-Гірей султан – син Мехмед-Гірея (Л-6, Л-17, Л-53, Л-62).

Кемелеш-Гірей султан – син Мехмед-Гірея (Л-6, Л-17, Л-62).

Джелал ад-Дін – один із молодших синів Мехмед-Гірея (Л-5, Л-11, Л-30, Л-47, Л-55, Л-62).

(† 1519) – син Менглі-Гірея (Л-45, Л-47, Л-63).

– син Менглі-Гірея (Л-45, Л-47, Л-60).

Махмуд-Гірей – син Менглі-Гірея (Л-45, Л-47).

Мубарек-Гірей – син Менглі-Гірея (Л-47).

(1492 – 1538) – син Менглі-Гірея (Л-47).

Туреччина

(1447 – 1512), турецький султан від 1481 р. Відрікся від престолу 25 квітня 1512 р. на користь свого сина Селіма, помер (був убитий?) 26 травня 1512 р.

(1470 – 1520) – син султана Баязида. В 1511 р. підняв повстання проти батька і після деяких пригод 25 квітня 1512 р. перебрав від батька престол Туреччини (Л-6, Л-17, Л-30, Л-32, Л-43, Л-49, Л-50, Л-57, Л-62).