Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Синодик і літопис

Микола Жарких

Існує думка, буцімто для складання літописів використовувались в якості джерел також синодики.

Мушу категорично заперечити: це не так. Ми не маємо жодного випадку, щоб у літописах були сліди використання поминальних записів синодиків, і тим більше не маємо жодного синодика, текст якого був би первинним по відношенню до літописів.

Натомість ми маємо цілком виразні випадки, коли текст літопису є первинним щодо синодика. Найбільш яскравий приклад – перелік загиблих у битві на Ворсклі, внесений до Введенського синодика. Цей перелік походить з літописної «Повісті про битву на Ворсклі» і є настільки варіативним її елементом, що ми можемо твердо встановити конкретний список літопису, з якого його запозичено. Як встановив О. Кузьмук і як підтвердив мій аналіз, це був літопис Рачинського (Лит5Л).

Більше того, при складанні Введенського синодика активно використані переліки митрополитів і єпископів, які додавались як довідкові статті до великоруських літописів. В усіх випадках такої залежності ми бачили, що перелік єпископів спинявся на тому імені, котре стояло останнім у джерелі, і ніколи ці переліки не доповнювались пізнішими іменами (між кінцем джерела і часом укладання ВС).

Разом з тим ніде в синодиках не видно виразної систематичної роботи над літописом, навіть таким, який напевно був у руках писаря. Ніде ми не бачимо послідовного переносу імен з літопису до синодика. Ми не знаємо, якими міркуваннями керувався при цьому писар синодика, але мусимо рахуватись з наочним фактом.

Тут треба виразно застерегти, що сказане про співвідношення синодиків та літописів стосується українських синодиків, а не великоруських. У великоруських літописах ми зустрічаємо переліки загиблих у битвах, котрі подібні до поминальних, але досі не виявлено жодного синодика, котрий був би виразно первинним по відношенню до цих літописних переліків. Тому походження їх може бути й інакшим, наприклад, перелік убитих складався під час походу (по-сучасному – у польовому штабі) а потім міг використовуватись як для складання літопису, так і для поминання.

Це питання щодо великоруського матеріалу вимагає глибшого дослідження.