Історична і поточна частини
Микола Жарких
Перш за все, кожен синодик ділиться на дві частини – історичну і поточну. Історична частина пишеться за одним заходом на початку роботи над синодиком (можна думати, упродовж кількох місяців, не більше). Поточна частина пишеться далі по мірі надходження нових поминальних записів.
Поділ настільки очевидний, що можна тільки дивуватись – чому ніхто з попередніх дослідників його не запровадив.
Зазначені частини у відомих мені випадках ніяк не виділені в рукописах, але з точки зору змісту виділяються вони дуже просто і об’єктивно.
Історична частина завжди упорядкована по чинах суспільної ієрархії – від вищих до нижчих. Можна виділити два принципи такого упорядкування: священнолюбіє та царелюбіє. Священнолюбіє ми бачимо в ПС та ВС – там чини церковної ієрархії поставлені перед чинами світської влади. Царелюбіє ми бачимо в ЛС, де чини світської влади записані перед церковними чинами. Уже із цього можна зробити висновок, що після запровадження синодального правління і остаточного перетворення православної церкви на державний департамент самі представники духовенства почали дивитись на себе як на людей підлішого гатунку.
Отже, історична частина закінчується, а поточна починається там, де після записів бондаря чи ковбасника ми бачимо запис князя чи генерала. Записуючи представників простолюду, писар синодика ніколи не міг знати, що надійде запис представника вищого суспільного прошарку, тому в поточній частині представники усіх станів суспільства перемішані.
Можна побачити слабкі спроби запобігти такому перемішуванню. На початку синодиків, в історичній частині, писарі залишали порожні місця для майбутнього дописування осіб відповідного стану. Але ці порожнини майже ніколи не використовувалися. У ВС можна побачити дописки в розділах чернігівських і переяславських єпископів, а також московських царів. В ПС залишено місце для майбутніх печерських архімандритів, і не видно, щоб воно заповнювалось. В ЛС залишено місце для правителів, але там немає записів ані імператриці Єлизавети, ані імператора Петра 3-го, котрі померли під час активного наповнення ЛС. Так само у ВС ми не бачимо поповнення переліку митрополитів – там не додано навіть Гедеона (Святополка-Четвертинського), котрий помер у 1690 р., тобто коли наповнення ВС ще тривало. Тим більше немає пізніших митрополитів.
Джерельна вартість цих частин є кардинально різною. Записи поточних частин дійшли до нас в оригіналі, і все, що сказано дослідниками про джерельну вартість синодиків, можна уповні прикласти до цих записів.
Натомість із джерельної вартістю історичних частин синодиків далеко не все так гладко…