1. «Болгарська» група (№ 1 – 16)

Микола Жарких

(1) Русь

(1) Із заголовком цілого документа укладачу доводилось обирати між стислістю і точністю, і результат вийшов ближче до стислості – і, як наслідок, неточним. В переліку значаться явно не-руські об’єкти, такі як Єрусалим (269), Ковно (188), Яси (22). Також окрім справжніх городів (укріплених поселень) значаться й неукріплені поселення і незаселені урочища.

Але важливо, що в заголовку стоїть «Русь», котра є основним предметом уваги.

(2) Ріка Дунай

Ріка згадана 5 разів (2, 5, 7, 11, 17) і є стрижнем початкового блоку в СРГ.

Важливо відзначити – цей початковий блок не має власного заголовку. Дослідники автоматично приймають, що заголовки «а се болгарскыи и волоскыи гради» (38 – 39) відносяться до нього але всі інші заголовки в СРГ поставлені перед відповідними блоками, а не після них.

Укладач цього блоку знаходився на північ від Дунаю: устя Дністра (18) у нього лежить «на сей стороне», а Тирново (6) – «об ону сторону» Дунаю. Але і в цьому маленькому блоці маємо сліди компоновки з двох джерел: (2 – 4) та (7 – 11). Клас вірогідності – А.

(3) Видычев град о седми стенах каменных

Припускають, що це у Болгарії на правому березі Дунаю. Видин був столицею окремого князівства / царства від кінця 13 ст. до 1422 р. (до його завоювання турками). Місто було сильно укріплене, до нашого часу зберігся (розширений за царя Івана Срацимира, отже, в 1356 – 1396 рр.), частково збереглися муровані укріплення окольного міста, котре мало аж 13 брам. Коли конкретно місто мало 7 стін – треба шукати. Клас вірогідності – Б.

(4) Мдин

Гіпотези, які висунуто для тлумачення цієї назви, непереконливі.

1878 р. [Иречек К. И. . – Одесса: 1878 г.; карта у скані – на с. 807]. На карті показано Видин і під цим написом нижче і трохи дрібніше – Бдин. І тільки. Чому Іречек так вважав – у книзі не пояснено.

1880 р. П. Брун «Догадки касательно участия русских в делах Болгарии в 13 – 14 вв.» [Брун Ф. К. Черноморье. – Одесса: 1880 г., , с. 347]. Там процитовано фрагмент СРГ: «Мдин (ок. Калафата против Видина?)» – і тільки. Чому Брун так вважав, з якого додаткового джерела він це узяв – невідомо.

М. Тихомиров, відзначивши вказівки Іречека й Бруна, вказав: «Название города Мдин для Видина встречается в русском Хронографе редакции 1512 г.» [ТМН2, с. 98]. Справді?

Я подивився посилання [ПСРЛ, 1911 г., т. 22, ч. 1, с. 366] – там сказано, що візантійський імператор Василь 2-й (на початку 11 ст.) захопив болгарські міста: «Бдин и Плиску и Великий Преслав и Малый» – і не побачив ніякого Мдина ніже Видина. Від до – тільки 33 км, і це дає нам поняття про масштаби кампанії Василя. Де знаходився Малий Преслав – історики і досі сперечаються, але Видин віддалений від твердо відомих міст на 350 км, тобто в 10 разів більше (від Великого Преслава до Константинополя – тільки 295 км). Думаю, Бдин треба шукати по дорозі з Константинополя до Преслава.

Висновок: перехід Мдин → Бдин вважаю фонетично неможливим. припускати описку в СРГ і виправляти Мдин на Бдин також недоречно, бо що таке Бдин і де він знаходився – невідомо. Невідомий об’єкт. Клас вірогідності – Г.

(6) Тернов

Сучасне місто , в 1185 – 1396 рр. – столиця Болгарського царства (другого). Клас вірогідності – А.

Про св. Параскеву Сербську маємо докладну статтю у «». З неї виходить, що свята жила десь наприкінці 10 – на початку 11 ст. Від середини 13 ст. її почали шанувати як святу. Мощі її часто переносились: із Каллікратії до Тирново (перед 1231 р.), далі до Видина (бл. 1393 р.), до Белграда (бл. 1396 р.), до Константинополя (1521 р.) і нарешті до Яс (1641 р.).

Якщо в цих мандрах все вірно, то згадка про св. П’ятницю у Тирнові стосується періоду 1231 – 1393 років.

(8) Дрествин

Вважається, що це давня болгарська фортеця , розташована на правому березі Дунаю в центрі сучасного міста . Вважається, що римська назва Дуросторум у візантійський час змінилась на Доростол, а в часи Болгарського царства – на Дрестр. В 1388 р. місто було завойоване турками і з того часу зветься Сілістрією. Форма назви не дозволяє видобути вказівки на час утворення джерела для СРГ. Клас вірогідності – Б.

(9) Дичин

Є у Болгарії, у 20 км на північний захід від Великого Тирнова. Воно лежить не на Дунаї, а біля річки Росиця (котра впадає у Янтру, а вже та – в Дунай). Найменша відстань від Дичина до Дунаю – 45 км на північ. Чи було тут якесь укріплення – невідомо (я не маю змоги заглиблюватись у вивчення історії цього поселення, обмежуюсь енциклопедичними даними. Надалі це пояснення не буду повторювати). Клас вірогідності – А.

Дослідникам це село не сподобалось, і вони виправляють назву на Мачин [ТМН2, с. 98 – слідом за Кулаковським] або на Вичину [Коновалова И. Г., Перхавко В. Б. Многоликий Дичин. – «Древняя Русь и Нижнее Подунавье», М., 2000 г., с. 87 – 108; також ТМН2, с. 98].

лежить на правому березі Старого Дунаю. Це один з рукавів Дунаю, котрий відділяється від основного русла біля села Хиршова і з’єднується з основним руслом у місті Браїла. Найменша відстань від Мачина до «справжнього» Дунаю – 10 км на захід. Тобто його можна вважати таким, що лежить на Дунаї, лише з певною натяжкою. Кажуть, що перша згадка його назви – на , але я такої назви на Дунаї на ній не побачив.

Про відомо, що це місто (?) існувало в 11 – 15 ст. десь на острові на нижньому Дунаї. Точне місце його є дискусійним, тобто одне невідоме пояснюється через інше – так само невідоме.

Вважаю, що вдаватись до виправлень назв треба тільки в крайньому випадку неможливості пояснення оригінального написання. В даному випадку точного співпадіння у виправленнях немає потреби.

(10) Килиа

Килиа – дослідники [ТМН2, с. 98] думають про – село в сучасній Румунії на правому (південному) березі Кілійського гирла в дельті Дунаю. Клас вірогідності – А.

Згадка про Кілію міститься в листі Вітовта з 15 квітня 1412 р. [CEV, № 152, p. 230]. Далі з інструкції для польських послів з 2 пол. 1430 р. досить виразно видно, що Кілія належала (або вважалось, що належала) до Молдавії [CEV, № 1421, p. 910]. Від 1426 р. маємо згадки про війни за Кілію та її облоги, а в 1479 р. молдавський господар Стефан 3-й збудував фортецю на лівому березі Дунаю. Якщо все це справді так, то перед 1479 роком укріпленим пунктом була якраз Стара Кілія.

(12) Новое село

Новое село при усті Дунаю тоді може бути сучасним українським містом , котре лежить на лівому (північному) березі того ж Кілійського гирла точно напроти Старої Кілії. Від Кілії до впадіння Кілійського гирла у море – 40 км на схід, так що вираз «на усті Дунаю» не слід розуміти буквально. Клас вірогідності – А.

(13) Аколякра

Аколякра – при певній дозі фантазії можна побачити тут назву , і дослідники так і роблять. Орієнтовно в 14 ст. тут було укріплене місто, яке навіть було столицею (десь від 1365..1386 рр. до 1389..1395 рр.). Тобто нині незаселений мис був на той час важливим пунктом. Клас вірогідності – Б.

(14, 19) На море

В СРГ не уточнено, на якому саме морі. СРГ в цілому торкається і Балтійського моря, і Білого моря. Цілком може бути, що укладач цієї частини СРГ не знав ніякого іншого моря окрім Чорного і вважав, що висловився цілком ясно. (Припускаю, що для болгарських місць в СРГ використано якийсь окремий документ).

(15) Карна

Такого пункту сучасна географія не знає. Припускають [ТМН2, с. 98], що це «Кранеа (ныне Экрене)». Назва Екрене вживалась до 1934 р., нині – . Містечко знаходиться на березі Чорного моря у 34 км на захід від Каліакри. Клас вірогідності – Б.

(16) Каварна

Каварна – в Болгарії на березі Чорного моря у 13 км на захід від Каліакри, відоме під сучасною назвою з початку 15 ст. У 14 ст. було столицею столицею Добруджанського князівства (перед Каліакрою). Клас вірогідності – А.

Група в цілому, на відміну від більшості груп СРГ, містить мало назв, які збереглися до нашого часу без змін. Це потребує якогось окремого пояснення.

Картосхеми

Об’єктів у «Болгарській» групі небагато, тому й оптимальний маршрут очевидний: 12 → 10 → 16 → 6 → 9 = 480 км. Він нанесений на наступній схемі блакитними стрілками.

Для прокладання основного реального маршруту (між об’єктами класу А) треба просто дивитись перелік: 6 → 9 → 10 → 13 → 16 = 649 км. Він нанесений на наступній схемі червоними стрілками. Через географічну невпорядкованість переліку ентропія-А = 135 %.

Повний реальний маршрут (класи А + Б): 3 → 6 → 8 → 9 → 10 → 12 → 13 → 15 → 16 = 1292 км, що дає нам ентропію-В = 269 %.

Чорним контуром на картосхемі позначено багатокутник, який охоплює всі об’єкти групи. Діаметр його (3 – 12) дорівнює 528 км. Видно, що Кілія і Нове село лежать далеко від ядра групи, і їх вилучення дає менший контур (жовто-гарячого кольору) діаметром 452 км.

Чи належала Кілія колись до Болгарії? Мабуть що ні, але й до Молдавії вона так само не належала. Реально вона належала до Валахії, яка в СРГ проігнорована.