Городище

Микола Жарких

Городиській (Городецькій) волості не поталанило – її назва може походити або від слова город (є таке у Косівському району Івано-Франківської області), або від слова городок (5 назв у Білорусії, 6 – в Росії, 14 – в Україні), або від слова городище (не менше 34 назв у Білорусії, не менша 120 – в Росії і не менше 40 – в Україні). І це – тільки назви поселень, а є ще городища як археологічні об’єкти, і їх мабуть відомо кілька сотень. Місця розташування цих археологічних городищ часто окреслюються мікротопонімом Городище, так що маємо «городище Городище в селі Городище» (це не жарт, а офіційна, паспортна назва національного значення).

Отже, кандидатів на цю назву маємо більше ніж достатньо, і відштовхуватись у пошуках від цієї назви – справа марна.

Якесь Городище згадане в СРГ як розташоване на Пслі; далі Городиська волость згадана у привілеї великого князя литовського Олександра для Сенька Жеребятича, виставленому у Вільні 21 жовтня 1499 р. [LM 6, № 345, с. 224 – 225]., з якого видно, що вона належала до Путивльського повіту.

В Путивльській оброчній книзі 1628 – 1629 рр. згадано оцю волость, яка «локалізується на Пслі, Висторопі та Барожбі (Ворожбі)» [Русина О. – Записки Наукового товариства ім. Шевченка, 1996 р., т. 231, с. 374].

Річка Вистороп нині невідома, відомі села і у Лебединському районі Сумської області – обидва на річці , яка робить велику дугу на 30 км і впадає у Псел з лівого боку біля с. того ж району. Мабуть, оця річка давніше звалась Вистороп.

Річка має виток біля с. Лебединського району, тече загалом на південь і через 14 км впадає у Псел з правого боку у 4 км нижче того ж села Бишкінь.

Картосхема виглядає так:

(Можливо, цю картосхему зручніше переглядати в окремому вікні: . Вимикайте непотрібні шари, щоб увиразнити потрібне.)

Є. Осадчий полюбив городище у селі того ж Лебединського району на річці Ворожба, і Псел тече в якихось 2 км на схід від цього села [Осадчий Є. М. Літописні міста Південної Сіверщини. – Харків: 2023 р., розділ «Городище» – с. 104 – 118]. Знахідки на цьому городищі належать до роменської культури і давньоруського часу, і сам Є. О. зазначає, що воно нічим не виділяється серед інших городищ на Пслі, розташованих поблизу.

Натомість Д. Чурсін вказав зовсім іншу Городенську волость:

В 1621 году рыльский городовой приказчик Иван Ломакин «отделил Ивану Денисеву в Рыл[ь]ском уезде в Городенской в[о]л[о]сти Ивановское поместье Федосова, помес[т]ной бортной ухожей …по Прут реку и по Сухоблюд, и по речки по Д[е]р[е]вни, уверх по Деревне и вниз по речке по Локне с рыбною и звериною ловлею и с бобровыми береги» [Чурсин Д.И. о локализации древнерусских городов Жолваж и Бирин. – Filo Ariadne, 2021 р., № 2, с. 19].

Оця інша Городенська волость знаходилась на північ від Жолвазької волості і, можливо, пов’язана із Городенським городищем, котре локалізується на Сеймі біля сучасного міста Курчатов [Зорин А. В., Шпилев А. Г. , Городенское городище и Гусин брод (историческая топография и курско-рыльское пограничье в XIV-XV вв.). – «Славяно-русские древности Днепровского Левобережья», Курск, 2008 г., с. 91 – 95].

Однак на картосхемі, доданій до наступної статті [Чурсин Д.И. локализации городов Черниговской земли (к решению проблемы расположения Воргола, Бирина и Жолважа). – Историко-географический журнал, 2023 г., т. 2, № 2, с. 6 – 19 + картосхема], Д. Ч. показав Городецьку волость на р. Ворожба (як Русина та Осадчий), а на північ від Жолвазької волості показано Рильський повіт.

Отже, маємо два кандидати на Городецьку волость – на Пслі та на Сеймі; орієнтовний центр другої лежить у 130 км на північний схід від орієнтовного центру першої. Орієнтовний центр першої волості лежить у 87 км на південний схід від Путивля, другої – у 120 км на схід. Далеко? Ну, Охтирка (евентуальна Лосицька волость) – 135 км, Сенча (Синецька волость) – 127 км від Путивля. Так що віддати рішучу перевагу якійсь одній із цих Городецьких волостей поки що не можна.

Не поталанило Городищу і в ярликах. У виданні Колодзейчика воно приліпилось до Утешкова як визначення: (Утешков городищо), утворюючи неначе одне поняття. Але коми у виданнях документів 16 ст. розставляються видавцями згідно правил сучасної мови і залежать від їх (видавців) розуміння тексту. Тому можна читати: (Утешков), (Городищо) – і бачити тут два об’єкти, а не один.

Відновлене у такий спосіб у своїх правах Городище значиться в усіх ярликах від 1461 до 1535 років, за винятком ярлика 1507 р., в якому можа припускати випадковий пропуск при переписування: «Дашов [город, Утешков,] Городищо, Тошичи».

Слово городище було добре відомо перекладачам, і тому в ярликах ми не маємо значимих варіантів його написання. Інша справа – котре з кількох сотень городищ вони уявляли собі, записуючи цю назву.