Утешков

Микола Жарких

Назва Утешков уперше зустрічається в СРГ (там вона уміщена на ріці Сулі), далі волость Утешков згадана у пожалуванні 1487 р. (як вище).

Далі в Путивльській оброчній книзі 1628 – 1629 рр. згадано Втешківську волость, яка

справді була у Посуллі, охоплюючи течію р. Терн з її притоками Біж («Бег») і Бобрик [Русина О. – Записки Наукового товариства ім. Шевченка, 1996 р., т. 231, с. 374].

Річка має виток біля с. Конотопського району Сумської області, тече на південний схід і через 54 км впадає у Сулу напроти с. Недригайлівського району.

Річка має виток біля с. Буринського району, тече на схід і через 18 км впадає у Терн трохи нижче містечка Недригайлівського району

Річка має виток біля с. Білопільського району, тече на північний захід і через 22 км впадає у Терн в містечку Терни.

Названі пункти окреслюють відносно невелику територію басейну річки Терн, центром якої нині є містечко Терни.

Картосхема виглядає так:

(Можливо, цю картосхему зручніше переглядати в окремому вікні: . Вимикайте непотрібні шари, щоб увиразнити потрібне.)

Є. Осадчий присвятив Утешкову спеціальну статтю [Осадчий Е. Н. . – Gardarika, 2020, № 7 (1), с. 19 – 26; також Осадчий Є. М. Літописні міста Південної Сіверщини. – Харків: 2023 р., розділ «Утєшков» – с. 226 – 236]:

В тексте СРГ перечислен ряд городов, которые имеют чёткую локализацию. Это Снепород, Кснятин, Горошин и Синеч. Они расположены в среднем течении р. Сула. Следом за ними упоминается Утешков. Анализируя «Список…» М.Н. Тихомиров предполагал, что составитель этого текста пользовался картой, где север находился снизу, а юг внизу. Таким образом, летописный город Утешков должен находиться севернее выше перечисленных населённых пунктов [с. 21 / 230].

Чи справді так?

Із назв СРГ відносно упевнено можна локалізувати Съкнятин = Снітин, далі Грошин = Горошин (це 60 км нижче, в напряму на південний захід), але далі йде Синец = Сенча (від Горошина це 80 км на північний схід, вгору по Сулі), далі Ромен = Ромни в 54 км на північ від Сенчі, вгору по Сулі. Отже, в переліку немає ані порядку «згори вниз за течією Сули», ані «знизу вгору проти течії Сули». Тому із того, що Утешків у СРГ розташований між Горошиним і Сенчею, не можна вивести ніякої детальної вказівки.

І якщо вірити, що Утешків пов’язаний із р. Терн, то її гирло – у 78 км на північний схід від Сенчі, а Ромни – у 36 км на захід, нижче за течією Сули. Тобто маємо в СРГ ще один поворот напрямку опису.

Менше з тим, Є. Осадчий пропонує в якості кандидата на звання Утешкова городище і поселення давньоруського часу (2 пол. 12 – 1 пол. 13 ст.) біля с. Буринського району Сумської області, розташоване на р. Терн у 27 км від її гирла.

Додаткової оливи до вогню додає локалізація літописного В’яханя в с. Недригайлівського району – це на р. Терн у 17 км на південь від Кубракового; далі літописний Попаш розміщують у с. того ж району (на р. Сула у 23 км на південь від Кубракового), а літописний Зартий – у с. Буринського району (на р. Куриця у 4.5 км на північний схід від Кубракового).

Якщо прийняти ці локалізації, то на території Утешковської волості знаходилось цілих три справжніх літописних города (Утешков у літописах не згадується, тільки в СРГ). Це повністю виключає можливість іменування території між згаданими городами «Утешковською волостю» в час існування городів. Виходить, що ця волость отримала свою назву пізніше, коли давньоруські назви були твердо забуті; а якщо так, то й городище біля с. Кубракове, котре існувало одночасно з городами, не має стосунку до назви Утешков.

У ярликах маємо назви Teskye (1461 р.), Tasskau (1472 р.), Утешков / Утешъков (1513, 1514, 1532 рр.), Ѡтушков (1517 р.), Автешков (1520 р.). Після 1532 р. ця назва в ярликах не згадується. Із цих варіантів можна утворити шаблон

[word="(А|О|У)т(е|и|і)шк(і|о)в.*"]

Пошук по ГРАК-у з цим шаблоном показав тільки один відповідник – с. Буського району Львівської області. Дуже віддалений родич – Ялтушків (Явтушків) у Вінницькій області.

Відоме в Україні досить рідкісне прізвище Автушков (не Автушків!). Прізвище Отушков згадане один раз у Переславлі-Заліському в 1608..1609 рр. [Бутурлин Д. П. История смутного времени в России в начале XVII века. – Спб.: 1841 г., , с. 239]

Натомість певною несподіванкою для мене було побачити ім’я Утешко серед тюрків.

Опубліковано витяг «Из обыскных речей башкир Мингской волости» 1635 р., де згадані «башкирцы Кудейской волости Теребердей Байкучюков да Утешко Уразарин…» [История башкирских родов. [Род] Минг. . – Уфа: 2016 г., № 1, с. 126]; в тому ж виданні в судовій справі 1700 р. згаданий «Малай Бюлякова сын с племянниками своими с Бегенешем Корсаем да Утешем Кузеиными […] Бикиш Корсаев сын да яз Утеш Козяков […] Утеш Кузекейкин» [№ 14, с. 142, 143], у записі про маєтки 1738 р. згадано «башкирца Утеша Исиргипова» [№ 20, с. 155].

Далі, в 1646 р. було складено перепис села Балезино (Петропавловское, Узя; Балезинский район, Удмуртская Республика РФ), і там згаданий «[в]отяк Сеитко Сезев сын Муин з братом с Посешком да з детьми с Утешком да з Баженком да с Тренкою, Утешко 10 лет, Баженко 4 лет, Тренка году» [ Великорецкого, Бобинского, Чепецкого, Каринского, Верхочепецкого станов, Крестовоздвиженского Чепецкого монастыря Хлыновского уезда, переписи В.П. Отяева и С. Ищеина. – Российский государственный архив древних актов, ф. 209, оп. 1, д. 519].

Далі, у тому ж 1646 р. було складено переписну книгу Казанського повіту, і в ній згадано:

помещик Утешка Кулабердеев […] дв. Абдишко Утешев […] служилого татарина сын Уракейчеко Утешев […] дв[ор] после служилого татарина Боташка Утешева […] двор крестьянина Утешко Андреева […] Утешко Курмашев [ из копии со списка с переписной книги дворов и людей поместных в Казанском уезде по дорогам: Алацкой, Арской, Зюрейской и Ногайской 7154 (1646 г.) Тимофея Федоровича Бутурлина и подьячего Алексея Грибоедова, № 6444.]

Далі, десь в середині 17 ст. Семен Волинський склав опис (писцовую книгу) Казанського повіту, і у збереженому й надрукованому тексті [Мустафина Д.А. служилых татар в Казанском уезде в середине XVII века. – Средневековые тюрко-татарские государства, 2018 г., № 10] бачимо: Утешка Кудайбердеев [с. 129, 143, 174, 228, 229, 235], Абдишку Утешева, його брата Боташка (Богдашка) Утешева (уже відомого нам?) та їх (покійного?) батька Утеша Макечева (Мамкечова) [с. 136, 174, 227, 235], Ишболдку Утешева [с. 139, 174, 235], ще одного (?) Богдашка Утешева [с. 151, 234], наймита Утешка Тоатмышева [с. 152, 231], Утегенка Утешева [с. 207], «Исеевыми детьми Утешева отца их» [с. 237]; часто зустрічається це ім’я в іменному покажчику.

В тій самій книзі згадане озеро Утешеве та «за служилым татарином за Утешком Кобяковым починок Новоутешев на речке Шумбут» [ Казанского уезда 1647 – 1656 годов: Публикация текста. – М.: Институт Российской истории РАН, 2001 г.]

Далі, 7178 (1669 – 1670) року називає служилих людей: Утешко Акбулатов, Утешко Бегишев, а також 6 осіб із прізвищем (власне, патронімом) Утешев.

Далі, опубліковано документи 1675 р. про ловлення кречетів у Тобольському повіті, і там згаданий «ясашный татарин Утешко Илчибаев» [Дополнения к Актам историческим. – Спб.: 1857 г., т. 6, № 124, ].

Далі, опубліковано «Челобитную башкир Табынской волости о [сложении] с них бобыльского ясака» 1686 р., і в ній згадано: «бобылям Байтеречку Иванову, Чичкурячку Калзееву, Утешку Муралееву Янгилдееву платить окладной ясак» [История башкирских родов. [Род] Табын. . – Уфа: 2018 г., № 9, с. 292]; «деревни Бешаул татара Утешко Уразимбетев…» [1693 р., № 15, с. 310]

Утешко Аккочкаров и Сююргулко Салтанаев и Ямайка Кузембердеев сказали что та спорная вотчина о которой он Яков сыскивал Кипчакские волости башкирцов [История башкирских родов. [Род] Тамъян. . – Уфа, 2018].

Далі, опубліковано «Память по челобитной татар деревни Бешаул Ногайской дороги Утеша Уразимбетева и Кинзегула Кинзебаева о переводе на окладной тептярский ясак 3 декабря 1693 г.», до котрої «челобитчик Утешко тамгу свою приложил» [Исхаков Р.Р., Владимиров О.О. « окладной ясак против башкирцов по лисице на год». О влиянии фискальной политики государства на процессы формирования социальных групп населения Уфимского уезда в конце XVII в. // Из истории и культуры народов Среднего Поволжья, 2023 г., т. 13, № 3, с. 155]. Слідом згадано Килмечка Утешева [с. 156].

Далі, відомі поселення у Бабининському районі Калузької області та інше (село, яке увійшло до складу міста Тюмень РФ); існувала також деревня у Ярковському районі Тюменської області, деревня у Куйбишевському районі Калузької області (і поруч).

Здається, не може бути сумніву, що особове ім’я Утеш / Утешко та похідні від них патронім і топонім Утешков були поширені серед казанських та сибірських татар, також серед башкир і меншою мірою – серед удмуртів та мордвинів. Натомість ми не бачимо цього імені на слов’янських землях і серед кримських татар.

Тому я думаю, що «наша» Утешковська волость названа іменем якогось татарина Утешка, а ніякого поселення (тим більше города чи міста) Утешков не існувало – ця назва видобута як корінь із назви волості.

В сучасному утешко-знавстві слід відзначити дві помилки.

1, Д. Колодзейчик відзначив, що ця назва не локалізована, але імовірно відноситься до Очакова [Unidentified, perhaps it refers to Očakiv situated in the place of former Dašov. – D. K., p. 600, note 22].

2, З. Купчинська навела приклад «*Утешко → Утешков» [Купчинська З. правобережного Полісся і суміжних територій у 15 ст.: ареал і семантика твірних основ. – Acta onomastica, 2021, LXII/2, с. 315]. На жаль, у статті не зазначено, звідки узято цей приклад, а я не знаю на всьому правобережному Поліссі ані однієї такої назви. Також неявно у статті припускається, що ці імена – слов’янського походження, що суперечить зібраним мною фактам.