Оскол
Микола Жарких
У США політична еліта прокинулась від зимової сплячки зимових канікул, і республіканці щодо України. Виявляється, вони критикують нинішню демократичну адміністрацію не за те, що вона допомагала Україні, а за те, що вона допомагала слабо і цілком недостатньо, а от ми, республіканці…
Ох, краще б вони менше критикували, а результативніше голосували!
Те, що в цьому новому плані чітко названа уся «банда чотирьох» (Китай, Росія, Іран та Північна Корея) як загроза світовому порядку – можна вважати позитивним моментом (12 січня 2024 р. о 8:40).
Назва Оскол вперше згадана у СГС в ряду: Єлець – Вороніж – Оскол – Милолюбль – Мужеч з багатьма волостями [Полехов С. В. «». Датировка и публикация. – Древняя Русь. Вопросы медиевистики, 2014 г., № 4 (58), с. 121]. На картосхемі, доданій до статті, Оскол позначено маленьким колечком на верхів’ї одноіменної річки – мабуть на місті сучасного міста Старий Оскол. Чи справді ця назва позначала саме поселення, а не річку?
Після цього маємо згадки у ярликах: Uspuł (1461), Uskul (1472), Оскол (1507, 1514, 1517, 1532, 1535, 1541), Исков (1513), Скала (1520), Uscun (1539), Ускул (1552, 1574), Uskon (1560). В ярлику 1574 р. згаданий також Укгул – можливо, випадкове подвоєння Оскола, а можливо, і назва ріки Інгул. Але ж Інгула ніколи не бувало в ярликах? – Так, не бувало, але «каждый пишет, как он слышит»; от і в даному випадку могло бути, що перекладач чув про Інгул і побачив його в незрозумілому наборі арабських літер.
Думаю, можна не сумніватись, що в усіх цих випадках йдеться про один об’єкт, погано відомий перекладачам ранніх та пізніх ярликів, а краще відомий перекладачам середньої групи ярликів (1507 – 1541 рр.).
Далі, 19 березня 1497 р. великий князь литовський Олександр виставив привілей 4 київським боярам на маєтки «Мужеч, а Милолюбль, а Оскол, а Ядреевцы, а Берково в Киевском повете и в Путивльском» [LM 6, № 220, s. 156]. Із цього запису не видно, чим був Оскол.
Цей запис цілком довільно прокоментовано в іншому виданні документа:
Милолюбль – волость Путивльского повета, в пределах современных Белгородского, Яковлевского и Прохоровского районов Белгородской области;
Мужеч – волость Путивльского повета по течению р. Псел, в пределах восточной части современного Суджанского, Беловского и Обоянского районов Курской области;
Оскол – волость Путивльского повета в верховьях р. Оскол, в пределах современных Мантуровского района Курской области, Старооскольського и Чернянского районов Белгородской области [Акты, относящиеся к истории западной России. – М.: 2012 г., т. 1 (6), с. 150 – 151, 545, 548, 550].
В цитованому і коментованому документі немає ніяких «волостей», є тільки «имения» – слово, котре може означати урочища або поселення з належними до нього угіддями, але ніякою мірою не адміністративні одиниці. На підставі яких даних окреслено території цих «волостей» – невідомо.
Річка має виток біля с. Тимського району Курської області РФ, звивисто тече генеральним курсом на південь і впадає в Сіверський Донець біля с. Ізюмського району Харківської області. Від витоку це 270 км по прямій і 472 км по руслу річки.
Дослідники, а слідом за ними й , вважають, що існував давньоруський город Оскол, який пов’язують із (50 км на південь від Старого Оскола і 10 км на північ від Нового Оскола). Нашарування городища датовані 12 – 14 ст., хоча мені не ясно, які саме залишки належать до 14 ст. і чи є сліди укріплень цього часу (заглиблюватись в холко-городище-знавство не маю змоги й наміру).
(Можливо, цю картосхему зручніше переглядати в окремому вікні: .)
Може бути, що город давньоруського часу на річці Оскол звався так само Оскол, але тільки – може бути (отже, може й не бути). Річка Оскол досить значна, і її назва була добре відома, але коли з’явились постійні поселення на ній?
Про великий ракетний удар Кацапстану в ніч з 12 на 13 січня не маю особистих вражень: не чув нічого, тільки вранці 13 січня , що довкола Києва працювала протиповітряна оборона. Також вперше , що нашій ППО удалося відхилити від цілей понад 20 лапте-ракет засобами радіоелектронної боротьби.
Ніяких коментарів щодо цих засобів поки що немає, мабуть, ще не на часі ними хвалитись (14 січня 2024 р. о 8:50).
Заселення цієї ріки йшло з півночі, з Московської держави. Город Оскол (нині ) було засновано в 1593 році; далі перше укріплення в сучасному (60 км на південь від Старого Оскола) засноване в 1617 р., а город – в 1647 р. Далі (ще 66 км на південь від Нового Оскола) та (ще 123 км на південь від Валуєк) засновані наприкінці 16 ст., можливо, одночасно зі Старим Осколом.
І ніде не видно сліду якогось попереднього заселення цієї ріки. Давнє городище в Старому Осколі звалось Волдаєвим / Голдаєвим, а в інших місцях і таких слідів давнини не було.
Дмитро Чурсин пише: «Волость Оскол располагалась в бассейне одноимённой реки» і далі про «западную границу волости Оскол» [Чурсин Д. «» и её волости по данным исторических источников. – История. Общество. Политика, 2021 г., № 2 (18), с. 99, 100], але мені не зрозуміло, в яких конкретно джерелах згадана така волость.
Висновок: під назвою Оскол в ярликах згадана річка, а не поселення чи волость.