Південна група
Микола Жарких
Аби на тлі подій далекого минулого не загубились згадки про обстановку, в якій пишеться моя робота, зазначу: підраховано, що від учорашніх (23 січня 2024 р.) ударів народу-лаптеносця в Україні загинуло 18 чоловік (із них 8 – у Харкові), 130 поранених.
В Києві 22 поранених, одна боєголовка збитої ракети таки вибухнула на стадіоні «Локомотив», завдавши серйозних руйнувань будинку служб стадіона; у Святошинському районі боєголовка влучила в квартиру у 5-поверховому будинку і якимось чудом не вибухнула (24 січня 2024 р. о 8:06).
Південна група назв вперше з’являється в СГС, де має вигляд:
Czarnygrad / Черниград, Kaczakeyow / Качабеев (Хаджибей), Mayak / Маяк, Karawull / Каравул, Daschaw in metis Caffensibus / Дашев у границ Каффы.
Далі вона у перекомпонованому вигляді з’являється в ярлику 1461 р.: Japuhrad (63), Bałykły (65), Strożowy hrod (66). Надалі я називатиму її другою групою.
Ця група повторена в ярлику 1472 р., де додатково окремо від неї і значно вище за текстом з’являються Koczibey (29), Mayak (30). Надалі ця група, яку я називатиму першою, займає стабільне місце в переліках аж до 1541 р. включно.
В ярлику 1507 р. друга група поповнюється: Ябу-городок (64), Балыклы (66), Караул (67), Чорныи город (68), Дашов городищо (65а).
Нарешті, в ярлику 1513 р. ця друга група набуває остаточного вигляду: Дашод-город (65), Балыклы (66), Карасул [!] (67), Чорныи город (68).
В такому вигляді вона повторюється до 1532 р. В ярлику 1535 р. випадають дві останні назви, а в ярликах 1539, 1542 і подальших років ця група повністю зникає (разом із першою).
Отже, укладачі переліку для ярликів принаймні тричі звертались до якогось невідомого нам документа, котрий відбився також в СГС.
Розшукуючи і вивчаючи джерела для історії Побожжя (таку роботу я був задумав ще до початку великої війни, у 2020 р.), я запланував розглянути також ярлики, і ця робота відділилась від Побожжя в окрему тему. Я не шкодую, бо моя задача – не добігти якомога швидше до фінішу, а побачити побільше по дорозі. Отже, розглядувана південна група назв є тим місцем, де ці дві роботи стикаються, і я скористаюсь уже написаними розділами «Побожжя» для короткої характеристики цих назв. Подробиці аргументації, дискусійні моменти, огляд дотичної літератури – все буде в тому «Побожжі», до якого я – іншаллах! – ще повернуся.
Але спочатку розглянемо варіації цих назв у ярликах.
Назви першої групи відтворюються в усіх ярликах майже однаково, не зазнаючи змін чи викривлень.
Натомість назви другої групи показують значну варіативність.
Об’єкт № 65 має форми Дашов (5 разів), Дашев (1 раз), Дашод (1 раз) і Дашок (2 рази). Можна думати, що це – варіанти правильної назви Дашов / Дашів.
Об’єкт № 66 має форми Балыклы (5 разів), Балаклы (2 рази), Балаклый (1 раз), Балклый (1 раз), Банаклы (1 раз). Тут маємо унікальне для усіх ярликів пояснення: «Балаклы на Богу» (1517 р.). Ці назви також можна вважати варіантами правильної назви Баликли.
Об’єкт № 67 завдав клопоту перекладачам. В 1461 і 1472 роках назву переклали за змістом: «сторожовий город», а в 1507 р. – вдало відтворили татарську форму Караул. Але пізніші перекладачі ніяк не могли упоратись з цією назвою і записали Карасул (1513 р.), Курал (1514 р.), Корел (1520 р.), Куралу (1532 р.). Отже, перекладачі бачили скелет к-р-л і не могли відгадати правильної назви.
До речі, назва Корел (трохи зіпсоване король) була відома у Кримському ханстві і позначала чи то всі землі, підвладні польському королю, чи то спеціально землі України, найближчі до Криму [приклади застосування в хроніці Хачатура Кафаєци (1 пол. 17 ст.) і коментар див.: Schütz E. Eine armenische Chronik von Kaffa aus der ersten Hälfte des 17 Jahrhunderts. – Acta Orientalia Academiae scientiarum Hungariae, 1975, v. 29, № 2]. Так що може бути, що перекладач 1520 р. думав зовсім не про Караул.
Не менших клопотів задав перекладачам Чорний город (1507, 1513 рр.). Далі маємо варіанти Учорън город (1514 р.), Ѡчов-город (1517 р.), Чуднов (1520 р.), Чорон город (1532 р.). Думаю, Чуднів у Житомирській області не стосується цього об’єкту, але показує напрямок думок перекладача, для якого в невідомій назві була ясною тільки літера Ч.
Сьогодні – 701-й день великої агресивної війни Гнило-Солом’яної Орди проти вільної незалежної України. Війна-то йде далеко не перше століття, але нині такий маленький ювілей.
Орда відзначила його обстрілом містечка Гірник у Покровському районі Донецької області: двоє вбитих, 8 поранених (25 січня 2024 р. о 8:01).
А тепер – обіцяні висновки.
Качибеїв – урочище із солоними лиманами на північному березі Чорного моря довкола сучасної Одеси. Вивести зі згадок цієї назви існування там замку / міста / порта неможливо. В ярликах кримських ханів цей об’єкт, окрім переліку пожалувань, яким я займають, згадується в окремій статті про видобуток солі.
Маяк – місцевість на низу Дністра, безпосередньо перед його впадінням у Дністровський лиман. Тут була переправа через Дністер, і маяком називали якись видимий здалеку орієнтир, щоб їхати на цю переправу. Ніякого замку / поселення / міста тут не було, сучасне село Маяки виникло наприкінці 18 ст., після переходу цієї території під владу Російської імперії.
Дашів як у давнину, так і нині знаходиться у Гайсинському районі Вінницької області. Розміщення його на місці тогочасного і сучасного Очакова – це помилка європейських картографів 16 ст.
Баликли – О. В. Білецька пропонує бачити його при впадінні річки Чичиклія в Бог [Белецкая О. В. Балыклей в 14 – 16 вв. – Золотоордынская цивилизация, 2017 р., т. 10]. Проблема в тому, що на цьому місці сучасна археологія не бачить ніякого городища чи поселення [Иванова С. В., Островерхов А. С., Савельев О. К., Остапенко П. В. Очерки истории и археологии Буго-Днестровского междуречья. – К.: 2011 г., параграф «Золотоордынская эпоха» на с. 214 – 232]. В басейні Бога є також Сугоклія і Громоклія, але немає Баликлії. Натомість точний відповідник назви маємо в місті Балаклія в Харківській області.
Караул – татарське слово, яке означає «варта, сторожа, сторожовий пост» і вживається в цьому значенні й донині. Ярлики підтверджують це розуміння, даючи переклад «сторожовий город». Назв Караул могло бути стільки, скільки було караулів (десь так, як кожне місце, де видобували болотяну залізну руду, звалось Рудня). Принаймні один Караул знаходився на Дністрі в районі Рашкова, а другий – десь на середньому Бозі. Караул-Рашківський в 1545 – 1581 рр. названий селищем, згадок про замок немає. Натомість в Гайсинському районі Вінницької області є село Стражгород – точний відповідник назві у ярликах.
Чорний город – це інша назва сучасного Білгорода-Дністровського. Я припускаю, що місто в цілому звалось Білим городом, а його дільниця, зайнята італійцями, мала спеціальну назву Чорний город (Mauro castro), і тому італійські портолани знають тільки оцей Чорний город, а не знають Білого. З усіх об’єктів південної групи це – єдине реальне місто із реальними укріпленнями і реальним портом, навіть із окремим замком. Звичайно, не може бути ані мови про те, що цим реальним містом володіла якась там литва чи якісь там татари. Ним реально володіла Молдавія, а потім його завоювала Туреччина. Всі інші назви позначали щонайбільше урочища.