Берестей і Ратунь
Микола Жарких
Поки американський Конгрес розмірковує, бути чи не бути Сполученим Штатам над-державою, надавати чи не надавати допомогу Україні, прості американці тихенько, але дієво допомагають Росії. , що компанія «Пепсі-Кола» (власне, Pepsico), яка продовжує переробляти гнилу солому Гнило-Солом’яної Орди на свій фірмовий напій, сплатила у 2023 році в бюджет Орди 115 мільйонів доларів податків і забезпечує роботою 60 тисяч москалів, котрі невтомно вирощують, збирають і переробляють оту гнилу солому.
І це – тільки одна компанія, якій москалі уже передавали свій привіт, ударивши по якомусь заводу «Пепсі-Коли» в Україні. Не хотілося б думати, що насправді американці зацікавлені в том, щоб на війні загинуло побільше людей, але як думати інакше? (17 січня 2024 р. о 9:06).
25 листопада 1402 р. було укладено договір московських князів із великим князем рязанським Федором Олеговичем. В ньому багато уваги приділено розмежуванню володінь, і зокрема сказано:
А в Тулци и в Берести не въступатися мне, князю великому Василью Дмитреевичю, и моей братье, князю Володимеру Андреевичу, князю Юрью Дмитреевичю, и меншей нашей братье не вступатися [Духовные и договорные грамоты великих и удельных князей 14 – 16 вв. – М.: 1950 г., № 19, с. 53].
Трохи докладніше сказано у недатованому договорі великого князя рязанського Івана Федоровича з великим князем литовським Вітовтом:
А великому князю Витовту в вотчину мою не вступатися, Ивана Федоровича, в землю, ни в воду, поколе рубеж Рязаньскые земли Переяславьскые, моее вотчины, вынемши Тулоу, Берестей, Ретань с Паши [пропонують поправку: Спаш], Дорожен, Заколотен Гордеевской [там само, № 25, с. 68].
Видавець збірника Л. В. Черепнін вважав, що цей договір було укладено під час «коронаційного» з’їзду у Вільні в серпні 1430 р.
Наступний договір великого князя рязанського Івана Федоровича із московськими князями укладено десь у квітні – червні 1434 р. Там сказано подібно до договору 1402 р.:
А в Тулу и в Берестей тобе, великому князю [Юрію Дмитровичу московському], и твоим детем не вступатися [там само, № 33, с. 84].
В преамбулі договора названо дітей Юрія – князів Василя [Косого], Дмитра [Шемяку] та Дмитра [Красного]. Це вони не повинні були претендувати на рязанську Тулу.
Останній раз процитована формула вжита у договорі великого князя московського Василя Васильовича з великим князем рязанським Іваном Федоровичем, укладеному 20 липня 1447 р.:
А в Тулу и в Берестей не вступатися мне, великому князю Василью Васильевичю, ни моему брату молодшему князю Ивану Андреевичю, ни нашему брату молодшему князю Михаилу Андреевичю, ни нашему брату молодшему князю Василью Ярославичю [там само, № 47, с. 143].
Я думаю, можна не мати сумніву, що саме договір 1430 року був одним із тих первинних документів, з яких був сформований спочатку СГС, а потім – і переліки в ярликах. В СГС маємо послідовність: «Tula castrum, Rereste (Берестье), Dorczen (Дорожень), Rethůn» [Полехов С. В. «». Датировка и публикация. – Древняя Русь. Вопросы медиевистики, 2014 г., № 4 (58), с. 119], котра є деяким скороченням переліку із договору. І в ярлику 1507 р., який найкраще зберіг цей фрагмент, маємо «Тула-город, Берестей, Ратунь». Як бачимо, навіть визначення «castrum» із СГС збереглося у перекладі як «город».
Де знаходились перелічені об’єкти? Стародавня Тула, як припускають дослідники, – це , котре знаходиться у 16 км на північний схід від центру сучасної Тули (мурований кремль там засновано в 1507 р.).
Для було висунуто припущення, що це – городище біля села Судаково Кімовського району Тульської області, на березі річки Мокра Табола. Це городище знаходиться у 92 км на південний схід від Тули і – NB! – у 22 км на південний схід від гирла «нашого» Донця-Тульського, розглянутого вище. Ця локалізація викликала заперечення [Шебанин Г. А. . – «Н. И. Троцкий и современные исследования историко»культурного наследия Центральной России», Тула, 2002 г., т. 1, с. 209 – 213, там і попередня література], але в цій статті Г. Шебанін не запропонував нового конкретного місця для цієї назви.
На роль Ретані запропоновано городище біля поселення Щекинського району Тульської області [Дедук А. В. Московско-рязанское порубежье XIV – XVI в.: Методика локализации : Дис. … канд. ист. наук. – М.: 2018 г., , с. 121; мотиви такої локалізації в дисертації не зазначено, а базова стаття, звідки узято це твердження, недоступна у Мережі]. Цей пункт знаходиться у 25 км на південь від Тули. Однак на картосхемі, доданій до дисертації [Рис. 11. Территория Тарусского княжества; також рис. 12, 14, 15, 20] Ретань показана далеко західніше, десь біля лінії Тула – Одоїв, тобто на південний захід від Тули. Тобто справа не ясна самому автору дисертації.
В тій же дисертації А. Дедук розглянув і локалізацію Берестя [с. 260 – 265]. Висновок невтішний – локалізувати цю назву не вдалося.
На картосхемі, доданій до згаданої статті С. Полехова, Берестя показане трохи на схід від Тули, Дорожень – на Дону на південний схід від Тули, а Ретань – на південний захід від Тули (між Тулою та Одоєвом).
Також у картосхемі в статті Ф. Петруня [Петрунь Ф. Східня межа Великого князівства Литовського в 30-х роках XV сторіччя. – «Ювілейний збірник на пошану акад. М. С. Грушевського», К., 1928 р., ч. 1, с. 165 – 168] Ретань показана на північний схід від Тули, десь між Веневом та Каширою, а Берестя – на південь від Тули, між Мценськом і Новосилем. У тексті статті обгрунтування такого розміщення не подано.
Висновок із цих детальних студій простий і прикрий: названі об’єкти не вдається локалізувати. Немає (або поки що не знайдені) їх сліди в місцевій топонімії, що говорить про велике запустіння території і її повторне пізніше заселення новими людьми.
Втім, для моєї вузької теми точна локалізація Берестея та Ретані не має значення. Ніхто не сумнівається, що це були якісь місця поблизу Тули.
Значення цих назв для ярлико-знавства полягає в тому, що ми на даному прикладі можемо простежити шлях від первинного документа до переліку в ярликах і далі подивитись на самі ярлики. В них маємо назву Biresta (1461), Berestaya (1472), Берестей (1507, 1513, 1520, 1532, 1535, 1541), Берестье (1514), Бересть (1517). Варіації незначні, але не тому, що перекладачі бачили в ньому тульський Берестей, а тому, що назва дуже подібна до Берестя на Бузі, сучасного обласного центру Білорусії, визначного міста ВКЛ.
Назва Ратунь стоїть тільки в ярлику 1507 р. В ярлику 1461 р. маємо назву Ratuznisko, яку з натяжкою можна вважати за Ратунь; в ярлику 1472 р. маємо на цьому місці (між Берестям і Козельськом) незрозумілу назву Jaskub, а від 1513 р. в усіх ярликах стоїть Ратно, і можна не мати сумніву, що перекладачі на цьому місці думали про містечко Ратно в сучасній Волинській області (74 км на південний схід від Берестя на Бузі).
Тобто тут ми маємо рідкісний і дуже виразний випадок подвійної ілюзорної ясності.
В ярлику 1539 р. і далі, від 1542 р. обидві назви випадають з ярликів у рамках загального скорочення переліку.