Донець

Микола Жарких

Із назвою Донець пов’язана така історія.

В Іпатіївському літописі під 1185 роком є згадка, що сіверський князь Ігор Святославич, тікаючи з половецького полону, прийшов був до города Донця, а далі – до свого Новгорода-Сіверського.

Далі маємо згадку про Donyesk / Донец в СГС (1432 р.) – без жодного означення, що це таке і де воно було.

Далі в 1571 р. було складено опис сторожі, яку висилали з Рильська, і там згадано шлях «вниз по Удом через Павлово селище к Донецкому городищу» [Беляев И. Д. О сторожевой, станичной и полевой службе на польской Украине Московского государства до царя Алексея Михайловича. – М.: 1846 г., источники, с. 21].

В «Книге Большому чертежу» (1627 р.) маємо детальний опис річки Уди, який іде проти течії, знизу до гори:

А по левой стороне вверх по Удам, выше Хорошего городища, – Донецкое городище, от Хорошего верст с 5 [КБЧ, с. 71].

Завдяки вказівці на річку Уди це городище відшукується без проблем на південній околиці сучасного Харкова. Територія городища заселялась кілька разів, починаючи від доби бронзи. Найпізніший археологічний шар датується давньоруським часом (12 – 1 пол. 13 ст.), в цей час городище мало дерев’яні укріплення.

У згаданій багато разів Путивльській оброчній книзі 1628 – 1629 рр. згадана «на реке на Донце волость Милолюбская, Донецкая тож», которая была «со всякими угодьи отдана к Белугороду» [Чурсин Д. «Еголдаева тьма» и её волости по данным исторических источников. – История. Общество. Политика. 2021 г., № 2 (18), с. 101].

В ярликах маємо варіанти назви Донец / Донець (1507, 1513, 1514, 1517, 1532), Дунеч (1520), Донаш (1535, 1541). Відхилення від написання Донець здаються мені ознаками нерозуміння назви перекладачами.

Пошук по ГРАК-у за шаблоном

[word="Д{AV}н{AV}ч.*"]

показав тільки назви Даничі (Ріпкинський район Чернігівської області) та Даничів (Корецький район Рівненської області).

Так само пошук по ГРАК-у за шаблоном

[word="Д{AV}н{AV}ш.*"]

показав село Дениші / Денеші в Житомирському районі й області.

Я не думаю, що ці досить рідкісні й мало відомі назви могли бути взірцями для варіантів слова Донець.

А от сама назва Донець виявилась досить поширеною як в гідронімії, так і в ойконімії:

(Можливо, цю картосхему зручніше переглядати в окремому вікні: google.com.)

З річок окрім Сіверського Донця (Донця par excellence) маємо ще два допливи Дона і два допливи Сіверського Донця. Із населених пунктів, які мають назву Донець, ані один не розташований на річці такої ж назви. Понад те, є назви Донець, дуже віддалені і від Сіверського Донця, і від Дона.

Як же співставити згадки назви Донець у письмових джерелах і на географічній карті? Згадки Донецького городища 1571 і 1627 рр. не залишають сумнівів, що це городище біла Харкова. Але чому воно звалось Донецьким? Адже від нього до гирла р. Уди (біля містечка Есхар) по прямій – 33 км (і ще більше по звивистій течії річки), а до найближчої точки Сіверського Донця (у Змієві) – 31 км по прямій, тобто день шляху.

Для порятунку була вигадана теорія, що річка Уди в давнину звалась Донець. Теорія штучна і тільки заплутує справу. Донець у джерелах – завжди Донець, а Уди – завжди Уди. Це досить значна річка довжиною 164 км, і для припущення про зміну назви потрібна якась конкретна джерельна вказівка. А її якраз нема.

Відомі численні випадки, коли поселення на якійсь річці називається іменем річки: містечко Смотрич стоїть на р. Смотрич, м-ку Ушиця – у гирлі р. Ушиця, с. Калюс – у гирлі р. Калюс, і місто Москва стоїть на ріці Москва. Але випадків, щоби поселення називалось іменем сусідньої ріки, я собі не пригадую. Виходить, Донецьке городище отримало свою назву не від Донця (Сіверського), з якоїсь іншої, невідомої мені причини.

Далі, припущення М. М. Карамзіна що Донець-1185 – це Донецьке городище, стало аксіомою для сучасних дослідників. А між тим на тій самій сторінці КБЧ маємо згадки городищ Кодковського, Чугуєва, Кабанова (Кабакове; при гирлі р. Уди), Мухначово. І всі вони розташовані прямо на Донці і будь-яке з них може претендувати на звання Донця-1185.

Далі, назва Донецької волості-1628 не має стосунку ані до Донця-1185, ані до городища-1571. Назва її походить від ріки Донець (Сіверський), на якій стоїть Білгород. Із процитованої вище згадки не видно, чи волость знаходилась вище од Білгорода, чи нижче за течією Донця.

А чим же був Донець у ярликах? Донець завжди виступає в ярликах окремо від Оскола, причому в ярликах 1507 – 1535 рр. після нього йде формула надання, котра замикає цілу групу назв (52 – 60). Ця група включає безспірні Козельськ та Пронськ, розташовані дуже далеко від ріки Сіверський Донець.

Думаю, на цьому місці при укладанні переліку був використаний якийсь окремий документ, в рамках якого Донець сусідував із городами верхньої Оки, а не з безспірною річкою Оскол.

Дивлячись на картосхему, треба звернути увагу на маленьку (всього 16 км довжини) річку Донець у Кімовському районі Тульської області, котра впадає в Дон з лівого боку трохи вище містечка Епифань того ж району.

Від гирла цього Донця-Тульського до Пронська (56) – 76 км на схід, до Тули (51) – 70 км на північний захід, до Волконська (57) – 105 км на захід, до Козельська – 180 км на захід.

В той же час віддалі від витоку Сіверського Донця (с. Подольхи Прохоровського району Білгородської області) становлять відповідно 395, 362, 358, 350 км, а до якогось місця на Сіверському Донці нижче од витоку – відповідно більше; наприклад, до гирла р. Уди (Есхара) треба додати ще 125 – 130 км.

Тому я думаю, із назвою Донець в ярликах маємо випадок ілюзорної ясності.

Поняття ілюзорної ясності легко пояснити на практичному прикладі. Коли я прочитав у стрічці новин «Росія вдарила ракетою по Нью-Йорку» – я, звичайно, зрадів і подумав: «Ну, нарешті! Почалося! Цього американці москалям не подарують!». І тільки пізніше до мене дійшло, що автор новини мав на увазі не велике місто в США, а маленьке містечко в Донецькій області, котре лапті обстрілюють постійно і востаннє – ввечері 15 січня 2024 р.

Автор заголовка, перебуваючи у своєму контексті, вважав, що він висловився цілком ясно. Але проблема в тому, що ми, читачі, не знаємо контексту автора і перебуваємо кожен у своєму контексті, в якому Нью-Йорк переважно асоціюється із Америкою. Так само, коли ми читаємо про Москву, то у нас ця назва асоціюється зі столицею Кацапстану, а не, скажімо із Москвою біля Мемфіса (а Мемфіс у цьому контексті – це не столиця Давнього Єгипту, а місто в американському штаті Теннессі). Тому для жителів штату Теннессі Москва скоріше асоціюється із їх містечком, а не зі «справжньою» Москвою за 8700 км.

Тому я думаю, що укладачі висхідного документа мали на увазі саме Донець-Тульський і вважали собі, що висловились ясно, а далі при складанні переліку, написанні і читанні ярликів наступила ілюзорна ясність і цей мало відомий Донець був заслонений значно краще відомим Сіверським Донцем.

Мабуть, так міркував і С. Полехов – на картосхемі, доданій до його статті [Полехов С. В. «Список городов Свидригайла». Датировка и публикация. – Древняя Русь. Вопросы медиевистики, 2014 г., № 4 (58)], Донець зі знаком запитання поставлено саме на верхів’ї Дона. Але в текст його статті мотивація такого розміщення не увійшла.