Баснословний початок Литви
Микола Жарких
Подивимось, як у Стрийковського використано «Баснословний початок Литви» (все, що не має відповідників у БПЛ, ми в таблиці просто пропускаємо):
| № | Епізод (том, сторінка за виданням 1846 р.) | Джерело (скорочення, епізод) | Примітки |
| 1 | Литовські літописці так говорять; дух святий увійшов у діву Марію 5526 року (1, 55) | БПЛ, 1 | Звертаємо увагу на множину: літописці |
| 2 | За Кіруса 2-го цісаря сина божого розіп’яли | Тут Стрийковський робить поправку: треба – Тіберія. Рукопис БПЛ, де стояло б ім’я Кіра, нині не відомий. | |
| 3 | Далі були імператори Гай, Клавдій, Нерон, який забив свою матір і свого найвищого прецептора Сенеку | БПЛ, 2 | Preceptor – учитель, наставник, замість доктора в БПЛ. |
| 4 | Римський князь Палемон – родич Нерона | БПЛ, 3 | |
| 5 | поплив морем, узявши з собою Довспрунгуса з гербу Кітоврас, Проспера Цезарінуса з гербу Колюмни, Урсінуса Юліануса і Гектора з гербу Рожа, і заселили вони Жемайтію (1, 55 – 56) | Лит1Л, Лит5Л, Лит7Л (БПЛ, 5) | Цезарінус є тільки в Лит1Л, але там представник гербу Рожа названий Торог; Ектор названий в Лит5Л, Лит7Л. |
| 6 | Другий літописець, який я дістав у Великій Берестовиці у князів Заславських (він містить хроніку литовську і жемайтську) так пише: (1, 56) | Звертаємо увагу на однину: літописець | |
| 7 | У 401 році з’явився Аттіла, який спустошив багато країн, і жителі Італії, тікаючи від нього, заснували на острові місто Венецію (1, 56 – 57) | Лит1Л (БПЛ, 4) | Тут уцілів тільки кінець оповідання, втім, досить характерний, так що дослідники реконструюють втрачений початок Лит1Л за цим місцем Стрийковського [ПСРЛ, т. 35, с. 128]. |
| 8 | Палемон з 500 шляхтичами і 4 фаміліями (як вище) попливли по морі і заселили Жемайтію | БПЛ, 5 | |
| 9 | Два літописця, які Литва і Жемайтія мають за певні хроніки, не згідні у причинах утечі італійців (1, 57) | ||
| 10 | Палемон або Лібо (1, 58) | Розмова поляка з литовцем | |
| 11 | Литовські літописці свідчать, що італійці піднялися вгору проти течії Дубіси і прийшли до місця, що нині зветься Ерайгола (1, 79) | Частково – БПЛ, 5 | В БПЛ немає назви Ерайгола |
| 12 | Длугош і Меховський свідчать, що Палемон або P. Libo дав країні ім’я Литва від La Italia (1, 81) | У Длугоша і Меховського є така етимологія, але немає Палемона | |
| 13 | Всі літописці руські, литовські і жемайтські, яких я зібрав 15, згідні, що Палемон мав 3 синів – Борка, Кунаса, Сперу. Борк заснував замок Юрборк, Кунос – замок Конасов або Ковно (1, 83 – 84) | БПЛ, 6 | |
| 14 | Спера – замок над озером, названим від його імені Спера (1, 84) | БПЛ, 7 | В БПЛ Спера не засновує поселення, це М. С. додав для симетрії: кожному синові – по замку |
| 15 | Довспрунгус Юліанус з гербу Кітоврас засновує замок Вількомір і стає девялтовським князем (1, 85) | Лит1Л (БПЛ, 9) | Цей епізод є тільки в Лит1Л, але там нема імені Юліанус |
| 16 | Борк помер бездітним, і в Юрборк перейшов до Спери, який також помер бездітним (1, 85) | БПЛ, 11 | |
| 17 | Кунос мав синів Кернуса і Гімбута (1, 85) | БПЛ, 11 | |
| 18 | Кернус правив у Литві і заснував замок Кернів (1, 86) | БПЛ, 11 | В БПЛ Кунос засновує Кернів і віддає його сину; у М. С. спрощено |
| 19 | Кернус з Гімбутом здійснили похід на Браслав і Полоцьк (1, 86) | Лит1Л (БПЛ, 13) | Цей епізод є тільки в Лит1Л |
| 20 | Кунос помер в 1040 р., а сини його панували до 1065 року (1, 86) | Власний здогад М. С. | |
| 21 | Поки Гімбут був у поході на Русь, латигола поробила багато шкоди в Жемайтії, і Гімбут її побив (1, 87) | Лит1Л (БПЛ, 13) | Цей епізод є тільки в Лит1Л |
| 22 | Кернус мав тільки дочку Пояту, яку віддав за Живінбуда з гербу Кітоврас (1, 87) | БПЛ, 14 | В Лит1Л цього епізоду нема, а інші списки БПЛ мають тут Гіруса, а не Живінбуда. Комбінація М. С. із БПЛ 14 + 32 |
| 23 | Гімбут мав сина Монтвіла, про якого пишуть руська і литовські хроніки (1, 87) | БПЛ, 16 | |
| 24 | Живінбуд – князь литовський, а Монтвіл – жемайтський (1, 218) | Лит1Л (БПЛ, 15); БПЛ, 16 | Живінбуда на цьому місці знає тільки Лит1Л |
| 25 | Монтвіл мав синів Ердівіла, Німана та Вікінта (1, 219) | БПЛ, 17 або «Розмова» | Контамінація БПЛ-Е та БПЛ-Н |
| 26 | Після смерті Кернуса його тіло спалили біля озера Жослі (1, 220) | Із БПЛ, 36 узято тільки назву озера | |
| 27 | Старі литовські літописи, писані без належних доказів (бо в той час людей досвідчених не мали), кажуть: | ||
| 28 | під час панування Монтвіла з’явився татарський цар Батий і спустошив Русь, | БПЛ, 18 | За панування Монтвіла – здогад М. С., оскільки Монтвіл згадується до Батия (17) і після нього (21) |
| 29 | так що великий київський князь Дмитро утік до Чернігова (1, 229) | Зіпсоване БПЛ, 18 (Дмитро засновує Друцьк) | |
| 30 | Жемайтський князь Вікінт відправив свого сина Ердвіла, який зайняв Новгородок, Городно, Берестя і Мельник (1, 229) | Зіпсоване БПЛ, 19, 20 | |
| 31 | Монтвіл з Живінбудом напали на Русь, але зазнали поразки. Про це пишуть руська хроніка, Длугош і Меховський (1, 233) | Про цю битву повідомляє Лаврентіївський літопис () та Длугош під 1216 р. [Jana Długosza Roczniki czyli kroniki sławnego królestwa Polskiego. – Warszawa: 2009, ks. 5-6, 1140 – 1240, s. 281 – 282]. М. С. покращив їх тим, що додав імена литовських князів, про яких його джерела, ясна річ, нічого не знали | |
| 32 | Всі литовські літописи в цьому місці говорять одностайно, але років ніде не кладуть, бо часи тоді були прості (1, 234) | ||
| 33 | Монтвіл відправив свого старшого сина Ердівіла та Грумпя з Колюмнів, Ейкшиса з Урсинів і Гровжа з Ружі на руську сторону Вілії. Там Ердівіл відбудував зруйновані Батиєм замки Новгородок і Городно | БПЛ, 19 | В 1217 р. – тут і далі роки вигадані М. С. |
| 34 | На Підляшші він займає Берестя, Мельник, Дорогичин, Сураж, Бранськ та Більськ, зруйновані Батиєм | БПЛ, 20 | М. С. не робить різниці між відновленням старих міст і заснуванням нових, у нього все – відновлення |
| 35 | Ердівіл став князем на Новгородку (1, 235) | БПЛ, 19 | |
| 36 | Після смерті Монтвіла у Жемайтії панує його молодший син Вікінт (1, 236) | БПЛ, 21 | Як у БПЛ-Е |
| 37 | Кампей або Струмпіус засновує Ошмяни, його син – Гаштольд (1, 236 – 237) | БПЛ, 22 | |
| 38 | Ейкшис заснував Ейшишки, його син – Монівід (1, 237) | БПЛ, 22 | |
| 39 | Гровжис заснував Гровжишки, його син – Довойн (1, 237) | БПЛ, 22 | |
| 40 | Ердівіл переміг татарського царя Кайдана біля гирла Прип’яті (1, 238 – 239) | Власна фантазія М. С. | |
| 41 | Помер Монтвіл, або, як деякі літописці свідчать, був забитий на руській війні | БПЛ, 21 | Але такі літописці нині невідомі |
| 42 | Помер Ердівіл, і йому наслідував Живінбуд (1, 239) | Власна комбінація М. С. | |
| 43 | Після смерті Ердівіла у Новгородку запанував його син Мінгайло, розбив полочан під Городком і заволодів Полоцьком (1, 239 – 240) | БПЛ, 25 | |
| 44 | Після Мінгайла лишились сини Скирмонт (на Новгородку) та Гінвіл (на Полоцьку) (1, 240) | БПЛ, 26 | |
| 45 | Гінвіл оженився з Марією Борисівною Тверською, охрестився з іменем Юрій і мав сина Бориса (1, 240) | Лит1Л (БПЛ, 27) | В інших списках БПЛ Гінвіл приймає ім’я Борис (мінус одне покоління) |
| 46 | Борис Гінвілович будує церкву св. Софії, монастир Бориса і Гліба на Більчиці, жіночий монастир на верху р. Полоти та церкву св. Спаса (1, 242) | Лит1Л (БПЛ, 28) | |
| 47 | На ріці Двині, між Дрісою та Дісною, коже може побачити камінь з хрестом і руським написом: «Допоможи господи рабу твоєму Борису сину Гінвіловому». І я той камінь бачив, коли плив з кількома жовнірами від Вітебська до Дінамюнда (1, 241 – 242) | Я уже висловив припущення, що джерелом імен полоцьких князів у БПЛ був Рогволодів камінь. Каменів з іменем Гінвіла ніхто не бачив, можливо, напис погано читався, і М. С. подав його реконструкцію | |
| 48 | Князь Борис заснував замок Борисів над Березиною (1, 242) | БПЛ, 28 | |
| 49 | Після нього в Полоцьку панував його син Рогволод-Василь (1, 242) | БПЛ, 29 | |
| 50 | Рогволод мав сина Гліба та дочку Параскеву-Пракседу, про неї пишуть літописці литовські і руські (1, 242 – 243) | БПЛ, 30 | Докладніше – в окремому нарисі |
| 51 | Писарі літописів руських і литовських були нікчемні й дурні, писали, що їм слина на уста принесе, а років ніде не зазначали (1, 243) | ||
| 52 | Літописці пишуть: а потім Скирмонт розпочав боротьбу з князем Мстиславом Луцьким і Пінським (1, 243) | БПЛ, 32 | М. С. вважав цього Мстислава – Романовичем Київським і датував подію 1220 роком |
| 53 | Живінбуд послав на допомогу Скирмунту свого сина Куковойта (1, 244) | БПЛ, 32 | |
| 54 | На той час померла мати Куковойта – Поята, і Куковойт поставив їй болвана над озером Жослі (1, 245) | БПЛ, 36 | В Лит1Л на цьому місці лакуна; М. С. мабуть мав список ще без дефектів або узяв з іншого списку |
| 55 | У «Гінці цноти» та «Описі Європейської Сарматії» про Пояту помилково написано, а тут виправлено | Тут докладніше | |
| 56 | Той самий літописець зве чоловіка Пояти Кірусом або Гедрусом Девялтовським, але інші літописи, хоча б їх і тисячу порівняли, не знають іншого Гедруса, окрім сина Романа (1, 246) | БПЛ, 14 | Гіруса на цьому місці називають Лит3Л, Лит4Л, Лит5Л, Лит7Л; останні три звуть його девялтовським. Мабуть, М. С. мав тільки один літопис такого виду |
| 57 | Куковойт мав сина Утенуса (1, 246) | БПЛ, 37 | |
| 58 | Заволзький цар Балаклай вимагає данину від Скирмунта. Його побили біля Койданова. Скирмунт займає Мозир, Стародуб, Чернігів, Карачів (1, 247 – 248) | БПЛ, 34 | М. С. ставить дату – 1221 рік |
| 59 | Скирмунт роздав своїм синам: старшому Любарту – Карачів та Чернігів, Пісімонту – Турів і Стародуб, Тройнату – Новгородок та Підляшшя (1, 248) | БПЛ, 35 | Але в БПЛ старшим сином виразно названий Тройнат! |
| 60 | Утенус поставив на пам’ять про Куковойта стовп над р. Святою біля Девялтова (1, 248) | БПЛ, 37 | |
| 61 | Утенус заснував замок Утяни (1, 248) | Власний здогад М. С. в стилі топонімічних побудов БПЛ | |
| 62 | Тройнат з братами та князями Святославом Київським, Семеном Михайловичем Друцьким і Давидом Мстиславичем Луцьким побили царя Курдаса на р. Окунівці біля Мозиря (1, 249) | БПЛ, 38 | |
| 63 | Після Тройната правив його сина Ольгимонт (1, 250) | БПЛ, 39 | |
| 64 | Ольгимонт воював з Давидом Мстиславичем Луцьким і Більським (1, 250) | Чергова вигадка М. С. | |
| 65 | Після Ольгимонта панував його син Рингольт (1, 250) | БПЛ, 40 | |
| 66 | Після Утенуса панував його син Свінторог (1, 250) | БПЛ, 53 | |
| 67 | Рингольт воював проти князів Святослава Київського, Льва Володимирського та Дмитра Друцького. Битва на Німані біля Могильної, як усі літописці свідчать, переміг Рингольт (1, 251) | БПЛ, 41 | Тут багато деталей, вигаданих М. С. |
| 68 | Рингольт мав сина Міндовга (1, 252) | Лит1Л (БПЛ, 44) | Така версія є тільки в Лит1Л |
| 69 | Бачивши простоту і лінивство старих писарів, я використав Меховського, Длугоша, Ваповського, Кромера, пруські та ліфляндські хроніки, і два докладних літописця, які можна побачити у Городку у славної пам’яті Олександра Ходкевича (1, 253) | ||
| 70 | В 1268 р. князем обрано Свінторога, який мав 96 років (1, 306 – 307) | БПЛ, 53 | Числа тут і скрізь далі – вигадка М. С. |
| 71 | Свінторог панував тільки 2 роки, і помер у 98 років, залишивши сина Гермонта (1, 308) | БПЛ, 55 | |
| 72 | Гермонт запанував у 1272 р., відповідно до заповіту спалив тіло батька там, де Вільна впадає до Вілії (1, 308) | БПЛ, 55 | Тут багато деталей, вигаданих М. С. |
| 73 | Гермонт помстився Льву Даниловичу за вбивство Войшелка і заснував містечко Германти (1, 311) | Власна вигадка М. С. | |
| 74 | 1275 р. Гермонт лишив синів Гілігіна і Трабуса (1, 312) | БПЛ, 58 | |
| 75 | Гілігін помер у 1278 р., лишивши сина Романа (1, 314) | Логічний висновок М. С. з БПЛ, 59 | |
| 76 | Роман або Ромунт мав синів Наримунта, Довмонта, Гольшана, Гедруса, Тройдена (1, 315) | БПЛ, 59 | |
| 77 | Ромунт княжив ледве 1 рік, полишивши князівство і синів в опіку Трабусу; останній заснував містечко Траби, того ж року помер і був спалений (1, 315) | Власна вигадка М. С. | |
| 78 | У «Гінці цноти» та «Описі Європейської Сарматії» про помилково написано, а що 5 синів мав Трабус, а тут виправлено (1, 316) | Справді є така особливість | |
| 79 | Наримунт переніс столицю з Новгородка до Кернова (1, 317) | БПЛ, 60 | |
| 80 | Наримунт дав Довмонту Утянську землю, і той заснував замок Утяни і став князем Утянським (1, 317) | БПЛ, 61 | Про заснування Утян Утенусом уже забуто! Відмінність від БПЛ та, що землю надав великий князь |
| 81 | Гольша заснував замок Гольшани (1, 317 – 318) | БПЛ, 63 | В оповіданнях про заснування замків М. С. вигадує багато нових подробиць |
| 82 | Гедрус заснував замок Гедройти (1, 318) | БПЛ, 62 | Далі історія роду Гедройців |
| 83 | Наримунт підкорив ятвягів і Підляшшя, віддав їх Тройдену, який заснував замок Райгород (1, 320 – 321) | БПЛ, 64 | |
| 84 | 1281 р. Наримунт і Довмонт оженились з дочками ліфляндського магістра Фляндри (1, 322) | БПЛ, 65 | Магістр – це вигадка М. С. |
| 85 | Довмонт захопив жінку Наримунта. Наримунт вигнав його до Пскова (1, 323) | БПЛ, 66 | |
| 86 | 1281 р. помер Наримунт, пани обрали князем Тройдена | БПЛ, 68 | |
| 87 | Довмонт захопив Полоцьк і збирався убити Тройдена (1, 324 – 325) | БПЛ, 69 | |
| 88 | Довмонт убив Тройдена (1, 327) | БПЛ, 69 | |
| 89 | Тройден мав сина Ромунта-Лавраша, ченця, який убив Довмонта і здобув Полоцьк (1, 328) | БПЛ, 70 | |
| 90 | Ромунт радить обрати князем Вітеня (1, 329) | БПЛ, 71 | |
| 91 | Так скінчився рід Кітоврасів (1, 330) | БПЛ, 72 | |
| 92 | Всі литовські літописці, писані по-руські, які Литва з давнього часу зве хроніками, одностайно (хочби і тисячу їх на одно місце знести) пишуть: (1, 354) | ||
| 93 | Вітень панував багато років, і після нього панував його син Гедимін (1, 354) | БПЛ, 73 | А поляки – продовжує М. С. – пишуть неправду, що Гедимін свого пана Вітеня забив (1, 354 – 356) |
| 94 | Руські літописці пишуть: | ||
| 95 | За князювання Гедиміна німці захопили замок Куносів і схопили Гаштольда (1, 357 – 358) | БПЛ, 74 | |
| 96 | У битві на р. Окмені Гедимін переміг німців (1, 358 – 361) | БПЛ, 75 | Довгий опис битви вигаданий М. С., але нема згадки про здобуття Тільзіта й Рагнети |
| 97 | 1320 р. Гедимін переміг князя Володимира Володимирського, убив його і захопив Володимир (1, 363) | БПЛ, 76 | |
| 98 | Князь Лев Луцький утік до Романа Брянського. Гедимін забрав Луцьк, зимував у Бересті (1, 364) | БПЛ, 77 | |
| 99 | 1320 р. після Великої ночі Гедимін пішов на Станіслава Київського, забрав Овруч і Житомир (1, 364) | БПЛ, 78 | Зсунути на 1321 р. М. С. не здогадався |
| 100 | Святослав з’єднався з Романом, Левом та Олегом Переяславським, і на р. Перна (!) Гедимін їх побив (1, с. 364 – 365) | БПЛ, 79 | Тут М. С. вигадав багато подробиць |
| 101 | Кияни здали місто (1, 366) | БПЛ, 80 | Але з іншими подробицями, ніж у БПЛ |
| 102 | Гедимін захопив Білгородку, Слеповрот, Канів, Черкаси, Переяслав, призначив намісником Міндовга Гольшанського | БПЛ, 81 | Але в БПЛ – Ольгимот Міндовгович |
| 103 | Станіслав утік до рязанського князя, який віддав йому дочку Ольгу і князівство (1, 366) | БПЛ, 82 | |
| 104 | І так в 1321 р. Гедимін опанував Київ, заснований Києм у 430 році (1, 368) | ||
| 105 | Гедимін заснував Старі Троки і переніс туди столицю (1, 369) | БПЛ, 83 | |
| 106 | Гедимін бачить дивний сон. Ліздейко його пояснює. В 1322 р. засновано місто Вільно (1, 370 – 373) | БПЛ, 84 | Але немає воєводи Гаштольда. Скінчилось панство! |
Ми бачимо, що в цілому Стрийковський досить ретельно слідував за Лит1Л, лише подекуди переставляючи епізоди по своєму розумінню, відкидаючи дещо, а головне – вигадуючи масу «нових» подробиць та цілком нових епізодів, досить зручно стилізованих під БПЛ (хоча б заснування додаткових міст), які «історики» нічтоже сумняшеся переписують до своїх праць.
Навіть реальні подробиці, вставлені у фантастичне в цілому оповідання, стають фантастичними, а тут до фантастики відноситься як «старі», так і «нові» подробиці.
Також бачимо сліди якогось списку із групи БПЛ-Н, але він використаний слабо, фактично в одному епізоді. І цей епізод – що дивно – повністю збігається з таким самим одиничним епізодом у «Розмові поляка з литовцем». Тому можна думати, що Стрийковський скористався з «Розмови», а не з літопису безпосередньо. Втім, інших екзотичних побудов «Розмови» Стрийковський не використав, і через незначний обсяг запозичення ми не можемо твердо встановити його джерело.
Ми бачимо також невеликі сліди якогось списку із групи Лит0Л (є епізоди, наявні в таких списках, але відсутні в Лит1Л). Чи були у Стрийковського ще якісь літописи, окрім цих двох (трьох?) – на матеріалі БПЛ вирішити неможливо.