Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Аналіз варіантів тексту

Микола Жарких

Співвідношення списків

Порівняльна таблиця досить прозоро показують, що ми маємо справу з двома редакціями ЛКС.

Перша редакція (ЛКС-1) була складена у Вільні православним русином з традиційною руською освітою. Його літопис охоплював події від 1506 р. (битва під Клецьком) до 1545 р. (смерть королеви Ельжбети, описана з винятковою докладністю). Літопис було розбито по роках, і роки – вересневі від створення світу, із позначенням індиктів. Словом, усе, як в тогочасних московських літописах, на які взорувався автор.

Фрагменти цієї редакції включено до Лит7Л та списку Патр-А.

Друга редакція (ЛКС-2) була складена на основі ЛКС-1 також у Вільні і також православним русином, але вже таким, що мав європейську освіту. Роки тут подано від Різдва Христова, але подекуди збережено індикти (власне, непотрібні!). Окрім того, для деяких свят подано католицькі назви замість православних, з’являються чисто католицькі свята і згадки про католицьких духовних осіб.

До основного тексту ЛКС-1 додано вступну частину (1 – 10), написану за пригадками з письмових джерел (не за їх текстом), тому з масою помилок. Літопис продовжено до смерті королеви Барбари (1551 р.).

Із протографа цієї редакції зроблено скорочені копії – Лит5Л та Лит6Л.

Стемма «Літопису короля Сигізмунда»

Стемма «Літопису короля Сигізмунда»

Письмові джерела

В ЛКС-2 ми маємо цікаві вказівки на письмові джерела, використані автором: польські хроніки (39, 1508 р.; 54, 1514 р.), хроністи (46, 1512 р.), «як пишуть» (85, 1531 р.) – всього 5 разів.

Перше з цих джерел – книга Юста Деція (1485 – 1545) «De vetustatibus Polonorum liber I. De Iagellonum familia liber II. De Sigismundi regis temporibus liber III», надрукована у Кракові у 1521 році, власне її третя частина, котра висвітлює правління короля Сигізмунда до 1516 року (я подаю сторінки за виданням 3-ї книги, здійсненим Віктором Чермаком [Краків: 1901 р.]).

Там ми бачимо докладний опис повстання Михайла Глинського ( і далі – епізоди 31 – 37), про обмін полоненими (с. 33 – епізоди 38 – 39), про татар, побитих під Слуцьком (с. 34 – епізод 40). Докладно у Деція написані й наступні епізоди, представлені у ЛКС дуже стисло.

На с. 59 – 63 маємо опис нападу татар і битви під Лопушною (епізоди 45 – 46), в тому числі знаходимо там 16 тис. звільнених полонених і 10 тис. коней, які ми бачили у ЛКС-2. На с. 64 пишеться про Джелал ад-Діна (епізод 47), на с. 65 – про напад на Смоленськ (епізод 48). На с. 66 пишеться про народження королівни Ядвіги (епізод 49).

На с. 70 – 72 Децій розповів про падіння Смоленська в 1514 р., але з іншими подробицями, ніж у ЛКС-2.

Нарешті, на с. 88 починається довге оповідання про з’їзд у Відні (епізод 64), а на с. 104 повідомляється про смерть королеви Барбари (епізод 65).

Поглиблене співставлення відомостей Деція і ЛКС-2 не входить у мої наміри – досить констатувати, що книга Деція використана в ЛКС досить активно. Можливо, щось значить і той факт, що в кінці Лит6Л маємо приписку – перелік синів Олгерда з «польської хроніки». Він цілком збігається з переліком, поданим Децієм у 2-й книзі [De vetvstatibvs Polonorvm liber I; De Iagellonvm familia liber II; De Sigismvndi regis temporibvs liber III. – (Impressum Craccouiae: opera atque industria Hieronymi Vietoris, XII 1521. – ].

Але звідки автор ЛКС-2 між вичитати подробиці битви під Обертином в 1531 році? Докладний огляд джерел про битву подав О. Чоловський [Czołowski A. . – Lw.: 1931]. Виявляється перша брошура, написана Яном Дантишком (секретарем короля Сигізмунда), була надрукована уже в грудні 1531 року і потім була передрукована в 1539, 1582 і дальших роках. Більше того – в 1531 році надруковано одразу два (!) її французьких переклади.

Інша брошура, написана Станіславом Заккаріа, також була надрукована в 1531 і 1535 роках.

Про цю битву писав у своїй хроніці Б. Ваповський (1450 – 1535) [Kroniki Bernarda Wapowskiego z Radochoniec : część ostatnia czasy podługoszowskie obejmujące (1480-1535). – Kraków : Akad. Umiejętności, 1874, – 234], але я не зауважив там ані числа взятих гармат, ані числа полонених.

Натомість ми бачимо оці числа у хроніці Йоахіма Бельського, надрукованій у 1597 році (я користувався перевиданням К. Туровського: Kronika Marcina Bielskiego. – Sanok: 1856, ). Там ми бачимо не просто співпадіння фактів, але текстуальну близькість до запису ЛКС-2.

Слід знати, що Мартин Бельський сам брав участь у битві [Чоловський, с. 29 – 30]. Але у перших виданнях його «Хроніки всього світу», ця битва описана значно стисліше і без потрібних нам подробиць [. – 1551, l. 289 v. – 290; Kronika tho iesth, Historya swiátá. – Krákow: 1564, l. 422 – ].

Ці додаткові подробиці з’являються тільки у «Хроніці Польщі» Йоахіма Бельського (1597 р.). Чоловський, описуючи наслідки битви [с. 39 – 40], посилався на брошуру Заккарії, але наведені ним дані співпадають з тими, що подали Й. Бельський та ЛКС. Тому можна думати, що Й. Бельський так само скористався з брошури Заккарії.

З усього цього можна зробити такий висновок: джерелом ЛКС-2 виступає «Хроніка польська» Йоахіма Бельського (1597), а тому час виникнення треба віднести до самого кінця 16 або краще до початку 17 ст.

Побачивши, що в ЛКС-2 використано хроніку Йоахіма Бельського, природно запитати: а чи потрібен був автору ЛКС Децій, чи не міг він усе взяти з Бельського (який, прецінь, тут сам посилається на Деція – с. 944)? Швидкий перегляд показав, що ми маємо текстуальне співпадіння в епізодах 13 (с. 912), 32 (944), співпадіння фактичних даних в епізодах 11 (907 – 908), 14 (914), 15 (921), 16 – 18 (922), 20 – 21 (929), 22 (930), 23 – 24, 26 (931), 25 (931 – 932), 33 (945), 36 (945), 37 (947), 38 (949), 40 (950), 44 (962), 47 (966), 49 (967), 55 + 57 (972), 64 (979), 65 (987), 66 (998 – 999), 67 (1001), 68 (1007 – 1009), 69 (1014), 70 (1019 – але перемир’я було укладено, згідно Бельського, в 1520 р., а за ЛКС-2 – в 1521 р., здається помилкою), 71 (1023), 74 (1034 – 1037), 75 (1034), 76 (1040), 80 (1045), 82 (1049), 83 (1046).

Дуже важливим є співпадіння в епізоді 54 – у Бельських (971) читаємо, що Смоленськ узяв був Вітовт сто років дому, і це саме (помилкове, зрештою) число бачимо в ЛКС-2, ще й з прямим посиланням на «польську хроніку» (у Деція ми цього підрахунку не бачили; проте ці «100 років» присутні уже у виданнях М. Бельського 1551 р. (l. 273) та 1564 р. (); але повне порівняння видань 1551, 1564, 1597 років щодо зазначених епізодів не входить у мої наміри, це – окрема робота).

При описі битви під Оршею у Й. Бельського вказано, що узято в полон Івана Челядніна і 8 воєвод, 37 «панів радних». Перелік, який уміщено в ЛКС-2 (61), подає 35 імен, серед них і Челядніна. Можна думати, що тут, навпаки, у Бельських використано урядову реляцію про цю битву, яка була вписана і в ЛКС-1.

Але є й розбіжності – у Й. Бельського знаходимо інші подробиці про ті самі події, про які йдеться у ЛКС-2 (епізод 19 – проти с. 925 – 926; 27 / 932; 41 / 950; 46 / 965; 58 – 60 / 974 – 976; 72 / 1026 – 1027; 73 / 1031; 88 + 89 / 1064; 90 / 1068). У Бельських на с. 949 написано, що з числа прихильників Глинського, висланих до Москви, до 200 втекло і повернулось до Литви – здається, автор ЛКС, скорочуючи цю звістку (39), перекрутив її. Але більше ми оцих двохсот ніде не бачимо.

Сліди використання хроніки Й. Бельського в ЛКС-2 закінчуються на Обертинській битві 1531 р., далі їх уже нема.

З іншого боку, досить дивно на цьому тлі виглядає вступна частина ЛКС-2 (1 – 10) з її плутаниною, адже і в Деція і в Бельських можна було знайти ясні авторитетні дані по зазначених темах.

Таким чином, можна не мати сумніву, що автор ЛКС-2 використав у сильному скороченні хроніки Деція та Й. Бельського. Тому час виникнення цієї редакції треба класти не раніше 1597 року, коли було опубліковано твір Й. Бельського, або навіть ще пізніше.