По сторінках білоруських газет
Микола Жарких
Один з законів суспільного розвитку, який вияскравився з початком перебудови, полягає в тому, що темп процесів перебудови приблизно обернено пропорційний квадрату відстані від Прибалтики. Якщо в самих прибалтійських республіках народні рухи домоглися вже офіційного статусу і мають свою пресу, то на Україні це здається фантастикою, оповідями з 22 століття. У Білорусії, яка ближче до Литви, ніж Україна, перебудова йде швидче, і там становище проміжне – не маючи своїх офіційно визнаних друкованих органів, білоруські самодіяльні організації тим не менше видають газети. Так, саме газети – друковані матеріали невеликого обсягу і значного накладу (до десятків тисяч примірників). Оскільки це для України – також фантастика, принаймні 21 століття, то ми наводимо деяку інформацію про ці газети.
“Навіны Беларускага Народнага Фронта за перебудову “Адраджэньне” – це друкований орган оргкомітету БНФ. Він почав виходити в листопаді 1988 р. Публікації його стосуються проекту програми БНФ, подіям 30 жовтня 1988 р., коли у Мінську був брутально розігнаний мітинг пам’яті жертв сталінського терору. Вміщуються поради членам груп підтримки БНФ по проведенню передвиборної кампанії, біографічні дані та програми кандидатів, яких пропонує підтримувати оргкомітет, інформація про хід висування кандидатів, про окружні передвиборні збори. Про спроби утворення незалежної білоруської держави після революції 1917 р. нагадує стаття Янки Купали «Справа незалежнасьці Беларусі за мінулы год» (1920 р.). Ми дозволимо собі декілька цитат, щоб читач міг переконатись, на якому високому рівні ведуть роботу незалежні газетярі Білорусії.
Рэспубліканская паранойя
Закрытыя ідэалагічныя інструктаже, сакрэтныя циркуляры і “ориентировки” для службовага карыстаньня – можна падумаць што нашыя рэспубліканскія ідэолагі зьяўляюцца не прадстаўнікамі кіруючай партыі, а падпольшчыкамі, якія у сьмяротна небясьпечных варунках перабудовы вымушаныя дзейнічать нелегальна. Ім сапраўды не пазайздросьціш, бо на гэты раз падпольле павінна разьлічваць толькі на ўласныя сілы – чакаць дапамогі з “Вялікой зямлі” не выпадае. […] Тутэйшія кіраўнікі ўсё ніяк не нацешацца з дэтэктыўнае гульні з чорным катом у цемным пакоі і дагэтуль рассылаюць падрабязныя циркуляры з грыфам “Для служебного пользования” па выяўленьні беднае жывёлы нават у пустым памешканьні […] Зрэшты, дакумент гаворыць сам за сябе:
Ориентировка для служебного пользования
О некоторых особенностях общественно-политической обстановки в республике
[…] Руководителям всех коллективов, где имеется множительная техника, ввести жесткий контроль за ее использованием, решительно пресекая все попытки к «самиздату» […]
[Навіны, 1988 г., № 1, с. 3 – 4; вся «ориентировка» займає 18 сторінок і через те подана у «Навінах» у скороченому вигляді. Ми скоротили її ще більше, оскільки досвідчений читач зможе відновити її всю, як Кюв’є – цілу тварину за однією кісткою. – Ред. „Спадщини”]
Ліст з Пружанаў
7 лютага 1989 году у Пружанах адбылася сустрэча выбаршчыкаў з кандидатам у народныя дэпутаты СССР па Кобрынскай тэрытарыяльнай выбарчай акруге Я. Я. Сакаловым [Єфрем Соколов – перший секретар ЦК КПБ. – Ред.”Спадщини”].
Сустрэча у многіх присутніх выклікала расчараваньне, незадаволенасць. Яна праходзіла па распрацованым сценарыі, ня быў устаноўлены ў зале мікрафон, чим прымусілі падаваць пытаньні толькі ў пісьмовай форме. Адзінаццаць алілуйшчыкаў на ўсе лады расхвальвалі заслугі кандидата, адначасова, як і некалі, выпрошвалі то спартовы комплекс, то дом для ветэранаў, то тарную дошчачку, то магчымасьць купіць у Пружанах сыр, які тут вырабляецца, каб яго ня красьці.
Выбаршчакі так і не даведаліся, якая асабістая перадвыбарчая платформа кандидата, ён яе выклаў літаральна так: мая платформа – гэта рашеньня 27 зьезда КПСС і 19 партканференцыі, гэта рашеньня Пленума ЦК КПСС і ЦК КПБ. Капі ж кандидат пусьціуся ў пераказ “Краткого курса истории ВКП(б)”, пачаўшы з будаўніцтва Днепрагэса, падцягіваньня “ремешков” і скончыушы пасьляваеннай адбудовай, многіх зьбянтэжыла, з якой непрыхаванай сімпатыяй ён назвау “бацька народаў” Іосіфам Вісарыёнавічам […]
Свае адносіны да БНФ і самадзейных об’яднанняў кандыдат выказаў так: “У рзспубліцы няма Народнага Фронту, я і бюро ЦК КПБ да яго ставімся “отрицательно”, Вазьмем Прибалтику: усюды групы, на чале якіх – экстрэмісты, а моладзь даверлівая, ідзе за імі. Трэба моладзь выводзіць з-пад уплыву гэтых экстрэмістаў, а іх саміх “разоблачать” […] (лист підписали члени групи підтримки БНФ І. Зданович та інші. – Навіны, 1989 г., № 3, с. 11 – 12)
Палітычныя чуткі
Такое сур’эзнае выданьне, як “Навіны”, выкарыстоўвае гэтую рубрику не таму, што няма пра што пісаць, Адчыняючы яе, мы шчыра спачуваем грамадзянам Беларусі, якія стаяць у чарзе за галоснасьцю быццам за кілбасой. Чарга зьнемагае, а усе няма ні “галоснасьці маскоўскай”, ні “галоснасьці кракаўскай”, нават “галоснасьць асобая” выкідаецца на прылавак вельмі рэдка. Адсутнасьць яе спараджае палітычныя чуткі – новы від інфармацыі, яка ва ўсех контрразьведках сьвету завецца папросту “дэзай”. “Навіны” лічаць сваім абавязкам пракаментаваць апошнія шэдэўры гэтага жанру […]
Кажуць, што хутка здымуць з пасады загадчыка ідэалагічным аддзелам ЦК КПБ С. Я. Паўлава.
Коментар “Навінаў”: Паведамляем – гэтай чутцы 10 гадоў, а яна ўсё як новая. Нам заг. ідэалагічным аддзелам нагадвае біблейскага Вечнага жыда. А вы памятаеце, што галоўнай ўласьцівасьцю ягонай зьяўляецца, як ні сумна, вечнасьць” (Навіны, 1989 г,, № 2 (4), с. 6)
У газеті “Студэнская думка” багато місця присвячено проблемам реформи вищої освіти, викладу білоруської історії, висвітлюється робота 2-го вільного з’їзду білоруських патріотичних спілок (Вільнюс, 14 – 15 січня 1989 р.). У третьому номері вміщено інтерв’ю з самодіяльним поетом Алегом Бембелем (а як називати поета, що не є членом Спілки письменників?). Звідти ми передруковуємо його вірш :
Адраджэньне
А што, скажыце, “адраджаць” ?.. Г.С. Таразевіч, цяперашні Прэзідент БССР (Звязда, 19.11.1988 г.)
“Што адраджаць?..” Прыроду, Мову -
што зруйнавалі бюракраты,
Народ, пад чэрапам якога
сталінска-брежнеўскія краты.
… каб вольна ўсе маглі зьбірацца
і на “Купальле”, й на “Гуканьне…”
на “Дзяды” каб не адбівацця
ад ценяу д’ябальскіх вяртаньня…
“Што адраджаць?..” Ды й вашы душы,
зьмярцьвелыя ў пасадных целах.
І храмы, што бандыт парушыў.
І Веру ў серцах апусьцелых…
Менск, 20.11.1988 р.
(Студэнская думка, 1989 г., № 3, с. 11)
Вперше опубліковано : Спадщина, 1989 р., т. 2, с. 216 – 219.