14. Экономика и мораль

Микола Жарких

14.1. Теза О. В.:

Исторически мораль была не просто влияема, но в значительной степени определялась философскими и религиозными идеями, принимаемыми тем или иным обществом. [с. 290]

Справді? А як же бути з інтуїтивно правильної думкою, висловленою автором раніше, що зародки моралі є й у вищих тварин? І вони визначаються філософією?

Насправді в кожен момент філософських систем доступно багато, але успіх мають лише такі, котрі відповідають поведінці людей, котрі говорять: «Те, що ви робите – оце й є правильно». Нормативне значення філософії наш автор постійно перебільшує, в той час як реально вона впливає тільки на тих, що читають філософські книги і здатні ними перейматись. А це завжди – мізерна меншість, котра до того ж згадує про прочитане лише коли треба вдягати філософський (моральний) мундир.

14.2. Теза О. В.:

Принятие христианской морали было одной из составляющих экономического успеха западного общества до недавних пор. А деморализация этого общества под влиянием философских идей фрейдизма и экзистенциализма способствовала и способствует нынешнему кризису. Аналогично конфуцианская мораль, корни которой до сих пор живы в китайском обществе, способствует экономическому успеху Китая сегодня. [с. 290]

Думаю, неправда. Християнська мораль була вигадана ще на початку нової ери (ери від різдва Христова), але економічна перевага західного суспільства почала окреслюватись лише у 18 ст. Чомусь упродовж перших 1500 років правильна мораль не діяла, і тільки потім раптом почала діяти. Та й було сформульоване у 5 ст. до н. е., але чомусь не діяло упродовж наступних 2500 років, і допіру наприкінці 20 ст. чомусь прокинулось і запрацювало.

І навіть відзначене автором сопле-жуйство, котре поширюється у промислово розвинених країнах орієнтовно від 1945 року, чомусь не перешкодило цим країнам саме в останні 70 років наростити свою економічну потугу.

Тобто наведені О. В. історичні приклади доводять протилежне тому, що він хотів показати. Якщо фактор істотний і він діє постійно – ми мусимо бачити його постійний вплив. А якщо фактор постійний, а вплив то є, то нема – значить, він неістотний.

14.3. Теза О. В.:

Если бы Отцы Церкви (церквей) были способны понять и принять этот подход, это привело б к долгожданному объединению христианских конфессий, которого, якобы так жаждут их руководители. В последнем, однако, я сильно сомневаюсь, т. к. лицемерна их вера в то, что Бог один и истина едина, и движет ими жажда единоличной власти, которую они утратят при объединении. [с. 291]

Ні разу не сумніваюсь! Більше того, ще дідусь Маркс учив: «Буття визначає свідомість». От і О. В. до такого ж висновку прийшов. Якщо марксизм у своїх основах і в цілому є релігією, а не наукою, то це ще не означає, що кожне його положення помилкове. Є й гарні, правильні формулювання, які я нітрохи не соромлюсь використовувати, не будучи марксистом.