11. О цикличности экономических кризисов
Микола Жарких
11.1. Теза О. В.:
Только почему-то каждый новый экономический кризис является неожиданностью и для экономистов и для руководителей государств. [с. 221]
Ну так дивні аттрактори! Я уже про них згадував вище. Немає нічого дивного в тому, що час від часу в Карібському морі зароджуються потужні руйнівні урагани. Наука метеорологія знає, що це явище неодмінне (людство не може на нього вплинути) і буває переважно влітку. Але в силу природи атмосфери вона не може передбачити, котрого саме дня почнеться новий ураган, куди він вирушить, яка буде його потуга – аж поки процес не розпочнеться.
Повторюся, справа тут не в тому, що вчені не досить геніальні, і не в тому, що моделі атмосфери незадовільні, і не в тому, що немає достатніх обчислювальних потужностей для розрахунків за цими моделями – справа в самій природі явища, котре не допускає визначеного (детермінованого) прогнозування.
Той, хто про це знає, й до економічних криз ставиться спокійніше.
11.2. Теза О. В.:
Тут можно поставить вопрос: если все так просто, то отчего же случаются кризисы, да еще такого масштаба, что весь мир колотит, да еще падают они на нас так неожиданно, как кирпич на голову? Неужто умные дяди, стоящие во главе банков, во главе государств, во главе всемирных финансовых учреждений не способны вовремя заметить приближение кризиса и хотя бы заранее оповестить нас о нем, не говоря уж о том, чтобы предотвратить его? [с. 224]
На жаль, «все просто» тільки для невігласа. Оскільки економічні показники змінюються в часі, для них можна скласти диференціальні рівняння, а модельовані економічні процеси розглядати як . Чомусь цього «простого» поняття немає в міркуваннях з прогнозування економіки!
Далі, динамічна система може показувати стійку поведінку, а може – нестійку; можливі системи, стійкі в одних умовах і нестійкі в інших. Цим займається – теж «проста» наука, про існування якої не згадують любителі простих рішень. Ключовою абстракцією тут є поняття стійкості, котре теж можна розуміти по-різному (найбільш поширені визначення – та ). Одразу скажу, що я не володію цією теорією і не вмію пояснити різницю між визначеннями. Але натомість я і не бачу «простоти» в динамічному моделюванні чого б то не було.
Далі, методи визначення стійкості динамічних систем існують і постійно розвиваються, але ця теорія – даруйте за каламбур! – тільки теоретично здатна визначити межу втрати стійкості. Моделі, корисні для практики, занадто складні для застосування таких методів.
Любителі «простих рішень» скажуть: так є ж електронні обчислювальні машини! Заклав модель в машину, провів розрахунки й отримав результат – в чому проблема? А проблема в тому, що саме для дослідження стійкості динамічних систем числові методи (реалізовані в обчислювальних машинах) майже непридатні – через таку «просту» причину, як . Не бачу, щоб любителі рятувати людство за допомогою простих рецептів знали про такі проблеми.
Нарешті, ніяка динамічна модель не може прогнозувати, що станеться із системою після досягнення межі стійкості.
«Простота» економічного прогнозування – десь такого ж роду, як простота керування літаком: поки дивишся, як керує хтось (або бавишся у комп’ютерну гру) – ну нічого складного нема, пілот майже і не робить нічого, сидить собі в кріслі й зрідка обмінюється короткими фразами з бортінженером або диспетчером. А спробуйте самі сісти в крісло й вести літак далі!
11.3. Теза О. В.:
А, между прочим, они [«умные дяди» з попередньої цитати] очень даже имеют инструменты для предотвращения кризиса (в предположении, что они знают об угрозе наступления оного и хотят его предотвратить). [с. 224]
Справді? По-перше, будь-яка система управління має межі керованості. Той самий літак, котрий у звичайних умовах слухається пілота, втрачає керованість, коли потрапляє у штопор.
По-друге, маємо тут велику проблему – чи економіка в цілому є керованою системою? Із того, що кожна людина бере участь в економічному житті і керується при цьому раціональними настановами (ну, москалів тут не розглядаємо) – ще не випливає, що система в цілому, яка складається з мільярдів одиниць, е керованою.
Сучасні «духовні» та «душевні» люди, які посміхаються над атеїзмом, часто виступають вульгарними атеїстами. Раніше люди вірили в бога і думали, що він все знає, все передбачає і все може. Сучасні люди в такого бога, ясна річ, не вірять (тільки роблять вигляд, коли треба вдягнути релігійний мундир), але властивість все знати, все передбачати і все могти перенесли на начальство. Було вигадано навіть спеціальне слово – волюнтаризм, котре має означати, що воля людини вища за все інше («І чукча знає цю людину», додає старий радянський анекдот).
І на яке начальство! Добре хоч би на справжніх начальників, таких як Іван Грозний чи маршал Брежнєв, а то навіть мізерна демократура, яка вискочила на поверхню на хвилі останніх виборів і зникне після наступних – і та силою віри «духовних» людей набуває рис божества.
Начальство змушене підтримувати в людях оцей вульгарний атеїзм – віру в свою власну всемогутність, хоча на практиці всемогутності нема. І коли кризи оголюють оцю неспроможність, теоретики порятунку людства дивуються: як же так?
Те, на кого надеялись,
Нас первые покинули
И первые отправились на дно.
11.4. Теза О. В.:
Такая ситуация чревата для человечества опасностью самоуничтожения в эксперименте типа адронного коллайдера [с. 239].
«Как услышу слово жупел коллайдер – инда затрясусь вся». Є якась містика в цьому слові, бо поки говорилось про «прискорювач на зустрічних пучках» – ніхто не боявся, а «коллайдера» бояться до судоми (окрім цитованого місця, ще с. 16, 374 – 376, 433). Не тільки знання є силою, невігластво – теж сила!