12. Эволюция кризисов и экономические модели

Микола Жарких

12.1. Теза О. В.:

целью и причиной усложнения хозяйственной системы было получение все большего количества благ, при все меньших затратах труда, и эта цель достигалась. Но платой за это была все большая потеря устойчивости системы. [с. 242]

На цьому місці можна привітати нашого автора з тим, що він намацав поняття стійкості / нестійкості, ключове для пояснення криз. Але на жаль, він в подальшому ставиться до цього як звичайний гуманітарій, для якого слово стійкість – не науковий термін, а метафора для післяобідніх роздумів. Нізвідки не видно, щоб О. В. знав про існування цілою науки – теорії стійкості динамічних систем, про яку я вже згадував вище.

12.2. Теза О. В.:

Если он [селянин, виробник] не оставит зерна на посев или не потратит часть урожая на обеспечение себя достаточными орудиями труда на следующий цикл, то через год он будет в кризисе – у него не хватит продуктов потребления. Из этого примера видна и суть кризиса и суть вышеупомянутого оптимального соотношения. [с. 243]

Тут маємо опис класичної (моделі з двома трофічними рівнями, вона ж модель Вольтерра). Але опис знову – інтуїтивний, гуманітарний. Не видно, щоб наш автор знав про існування математичної екології, а між тим диспозиція така: коли вовки поїдають овець – це екологія, а коли люди поїдають овець – це економіка.

Просто поняття «економіка» виникло раніше, ще в давній Греції, а поняття «екологія» – недавно. Але ця нова наука (з точки зору якої економіка – лише частинний випадок, підсистема) уже випередила у своєму розвитку старорежимну «економічну науку».