Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Назва і структура книги

Микола Жарких

Чому назва книги О. Л. парадоксальна? З кількох причин, і перша – та, що в науці немає терміну «літописець». Немає такого терміну ані у Вікіпедії, ані в жодній енциклопедії і ні в жодному тлумачному словнику. Нема визначення цього слова і в « и книжности древней Руси», хоча там є ряд статей під назвою «Літописець такий-то». Кожна така стаття починається із визначення: «літописець такий-то – це літопис, який…» (от, наприклад, стаття про ).

Отже, «літописець» – це не термін, а просто синонім терміну «літопис», який уживається в силу історіографічної традиції. Як науковий термін – це слово зайве і посилання О. Л. на авторитет Чемерицького справі не допоможе.

Але, можливо, «Летописец великих князей литовских» (ЛВКЛ) – назва хоча й незграбна, але давня, запозичена із самого тексту джерела? – Ніякою мірою, що видно їз наступної таблиці [тут і далі всі скорочення розкрито в моїй книзі].

Твір Час написання списку Назва «Повісті про Вітовта» (ППВ) в тексті
Віт1Л Кін. 15 – поч. 16 ст. [немає назви]
Віт2Л Кін. 15 – поч. 16 ст. Origo regis Jagyelo et Wytholdi ducum lithuanie
Віт3Л 1520 р. Летописец великих князей литовских [цей заголовок відділяє текст Віт3Л від тексту Біл2Л]
Віт4Л 1524 р. [початок втрачено]
Віт5Л 1534 р. Летописец великих князей литовских [цей заголовок відділяє текст Віт5Л від тексту Біл4Л]
Віт6Л 16 ст. Кроиники о великих князех литовских
Віт7Л 1530-і рр. [немає назви]
Лит1Л 17 ст. [немає назви]
Лит2Л 16 ст. О великом князе Кгидимине и о осми сынех его
Лит3Л 16 ст. Кроиники о великих князех литовских
Лит4Л 1550 р. Про великого князя литовського Гедиміна і його сім синів
Лит5Л Кін. 16 – 1 пол. 17 ст. О великом князе Кгидимине и о семи сынех его
Лит6Л 1690 р. [немає назви]
Лит7Л Кін. 17 ст. О великом князе Кгидимине и о семи сынех его
Лит8Л 17 ст. [немає назви]

Бачимо, що із 15 списків у 6 взагалі нема заголовка, а 9 списків пропонують 4 різних варіанти заголовку, і всі ці варіанти є пізніми, утвореними незалежно один від одного. Сам О. Л. визнає протографічну цінність списків Віт1Л та Віт2Л, але це не вплинуло на вибір назви. «Якби він міг піднять до неба писок…» Нашому автору не вистачає сміливості відмовитись від помилкової історіографічної традиції й започаткувати свою, правильнішу. І на цьому моменті О. Л. спотикається упродовж всієї книги.

Але зазначена в таблиці назва, якою б вона не була, маркує тільки початок твору. А де ж його кінець? – А природного кінця тут нема й бути не може, тому що розглядувана назва покриває будь-який твір з історії Великого князівства Литовського (ВКЛ), в тому числі й такий, що містить «Повість про Подільську землю» (ППЗ). Назва книги обіцяє спочатку цілу історію князівства, а далі ще один епізод з цієї історії – чим не парадокс?

Читач мусить розкрити текст на с. 15, щоб зрозуміти: в рамках своєї книги О. Л. прийняв визначення:

ЛВКЛ = ППВ + ДВ

(Повість про Вітовта + Діяння Вітовта). Аж тепер з’ясовується, що ППЗ – це фрагмент тексту, ієрархічно рівний ЛВКЛ, а не його частина.

Запропонована О. Л. термінологія незручна і тільки заплутує читача, тому що на с. 718 сам О. Л. називає «Летописцем» текст в обсязі усього ВітЛ. Частина дорівнює цілому, якщо не більша за ціле!

Структурно книга складається з двох частин. Перша частина має назву «Текстологія, джерела і авторство» (324 с.), в другій частині вивчається вірогідність та контекст повідомлень (378 с.).

В складі першої частини міститься додаток (80 с.), в якому навіщось передруковано тексти ППВ, ДВ та ППЗ із 17-го тома ПСРЛ (35-й том ПСРЛ, де містяться ті самі тексти, О. Л. вважає «кроком назад» – с. 32). В цьому додатку інтерес становлять реконструкції первісного тексту, зроблені О. Л. на підставі усіх відомих списків.

В складі другої частини – два додатки (договори з Орденом та документи з історії Поділля 2 пол. 14 ст., 48 с.). Всі документи, опубліковані тут, уже були надруковані, і то не один раз. Видно, що усі три додатки ретельно опрацьовані, і власне археографічні довідки є тут найціннішими. Необхідність цих додатків у книзі для мене не очевидна, втім, така воля автора.