Відомості про невідоме

Микола Жарких

Дуже своєрідним є підхід автора до висвітлення спірних питань історичного минулого. Замість того, щоб вибрати якусь одну гіпотезу, проголосити її єдино правильною і відобразити її на карті, автор подає серію однотипних карт під загальним заголовком «Таке-то явище у поглядах таких-то вчених». Цей нечуваний в історичній картографії плюралізм, хоча й нагадує старий анекдот (У мене є власна точка зору. Але я з нею не згоден), на мою думку, заслуговує всілякого схвалення.

В таких варіантах подано карти «Розселення індоєвропейців» (с. 58 – 59), «Племена Геродотової Скіфії» (с. 81), «Походження слов’ян» (с. 95 – 97) та інші.

Розглядаючи ці карти, ми легко приходимо до простого і несуперечливого висновку: всі заторкнуті питання є нез’ясованими і з’ясовані (принаймні за існуючих методик дослідження) бути не можуть.

– сказала з цього приводу Софія Малильо. Поки ці питання розглядались на суто гуманітарному рівні й методами гуманітарних наук, нам здавалось, що тут накопичується якесь тверде знання, але картографія – наука точна, і спроби картографування гіпотез показують, що перед нами – не приблизне знання, а таки відсутність знання.

Єдине, в чому всі дослідники згідні – це в розміщенні геродотових андрофагів в районі сучасного Києва. За моїми спостереженнями, їх і зараз у Києві немало. Найчастіше вони зустрічаються на території різних національних заповідників…

Можна пошкодувати, що серед індоєвропейських гіпотез не знайшлося місце для , побудованій не на гуманітарних, а на математичних, статистичних методах. Також і серед карт походження слов’ян можна було скоротити одного з польських вчених і дати схему М.С.Грушевського.