Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Новгородський 1-й літопис старшого ізводу

Микола Жарких

Цей літопис (скорочено Н1ЛСІ – тут і далі я користуюсь скороченими назвами літописів, якими уже користувався в своїх роботах «Звичай постриження правителя в ченці» (2015) та «Дві традиції літописання Великого князівства Литовського» (2016)), який дійшов до нас у пергаментному оригіналі, створювався упродовж 2 пол. 13 – 1 третини 14 ст. Він є надзвичайно цінним джерелом як в цілому, так і особливо для подій початку 14 ст., де літописець був сучасником (можливо, навіть учасником) описуваних подій:

(Н1С-1) В лѣто 6838 [1330]. Пострижеся въ скиму архиепископъ Моисии, по своеи воли, и много молиша и новгородци всѣм Новымьгородомь с поклономь абы пакы сѣлъ на своемь престолѣ, и не послуша, но благослови я, рекъ: «изберѣте от себе мужа такого достоина, а язъ васъ благословляю».

(Н1С-2) И много гадавше новгородци, и быша безъ владыкы съ 8 мѣсяць, и възлюбиша всь Новъгород и игумени и попове богомь назнаменана Григорья Калѣку, мужа добра и смѣрена, попа бывша у святою Козмы и Демьяна на Холопьи улици; и пострижеся въ святыи ангельскыи образъ, мѣсяца генваря, и нареченъ бысть Василии, и посадиша и въ владычни дворѣ, дондеже послють к митрополиту.

(Н1С-3) Тои же зимы приѣхаша послове от митрополита из Велыньскои земли Федорко и Семенко, на страстнои недѣли, позыватъ на ставление. [Арк. 166 зв. / 167]

(Н1С-4) Того же лѣта поставиша Василья въ Велыньскои земли в Новъгородъ.

(Н1С-5) В лѣто 6839 [1331]. Мѣсяца ноября въ 30, на память святого апостола Андрѣя, бысть помрачение въ солнци и стоя от 1-го часа до 3-го. [Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. – М.-Л., 1950 г., .]

Пергамент, на якому написано літопис, зброшуровано у зошити по 8 аркушів. Останній такий зошит закінчується на арк. 166 зв. – якраз на епізоді Н1С-4. Закінчення літопису (події 1331 – 1352 рр. починаючи від епізоду Н1С-4) написано на трьох окремих аркушах пергаменту. Дослідники називають ці аркуші приписками до основного тексту і вважають, що первісне закінчення літопису було вилучено з нього і замінено оцими аркушами приписок у зв’язку з обставинами політичної боротьби [Клосс Б. М. . – Словарь книжников и книжности Древней Руси, Ленинград: Наука, 1987 г., вып. 1, с. 245 – 247].

Сонячне затемнення 30 листопада 1331 р. справді мало місце і було видимим у Новгороді (мабуть, поталанило з погодою, і день був ясним) [Городецкий М. Л. Солнечные затмения, видимые на территории Древней Руси. – В кн.: Святский Д. . – М.: Русская панорама, 2007 г., с. 614]. Максимальна фаза його складала 0.94 (майже повне затемнення), почалось воно ще до сходу сонця (о 8:36) – о 7:55 і тривало до 10:04 – 129 хвилин, із них від моменту сходу сонця до закінчення – 88 хвилин. Тривалість давньоруської «косої» години в цей день становила 33 хвилини, і три таких години, зазначені в літописі, становили 99 хвилин – співпадіння практично повне.

Для нас це астрономічне явище цінне тим, що показує використання саме березневого (не ультра-березневого) стилю літочислення в цьому місці літопису. М. Г. Бережков також вважав розглядувані статті березневими, відзначаючи, що прибуття послів (Н1С-3) і подальші події стались уже в наступному, 6839 (1331) році [Бережков Н. Г. Хронология русского летописания. – М.: изд. АН СССР, 1963 г., с. 274].

Приписки (починаючи з арк. 167, з епізоду Н1С-4) вносять хронологічний хаос, тому що:

1, поставлення Василя сталось не «того ж року» (6838), а таки наступного, 6839-го;

2, про те, що Василя висвячено, у Новгороді не знали аж до його повернення (8 грудня 1331 р., через 8 днів після затемнення). Тим не менше запис про затемнення стоїть після запису про висвяту;

3, єдино значимою подією у 6839 р. приписка називає затемнення, а немає згадки про таку істотну для Новгорода річ, як закладка мурованих укріплень (С1С-4).

Отже, ми повинні визнати, що з усього оповідання про поставлення Василя архієпископом (по суті – главою Новгородської республіки) в найранішому записі, сучасному самій події, ми маємо тільки початок. В повному обсязі маємо його тільки в пізніших списках.

Слід знати, що цього повідомлення немає в інших літописах, авторитетних для 1 пол. 14 ст. – в уцілілих уривках Троїцького літопису (1408) [Приселков М. Д. Троицкая летопись. Реконструкция текста. – М.: 1950 г., с. 360 – 361], у Симеонівському літописі (1411) [ПСРЛ, 1913 г., т. 18, с. 91], у Рогозькому літописці (1411) [ПСРЛ, 1922 г., т. 15, вып. 1, стб. 45 – 46]. Нема такого запису й у Московському Академічному літописі (1418) [ПСРЛ, 1928 г., т. 1, вып. 3, стб. 531], у першій вибірці Новгородського Карамзінського літопису (1411) [ПСРЛ, 2002 г., т. 42, с. 88].