Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Меховські аннали (поч. 15 ст.)

Микола Жарких

Цей літопис було виявлено у складі пергаментного збірника 14 – 15 ст., який зберігався в Публічній бібліотеці в Петербурзі. За умовами Ризького договору 1921 р. він був переданий до Польщі і згорів під час нищення Варшави гітлерівцями в 1944 році [Artur Chojnacki «Rocznika miechowskiego» oraz jego nieznana kontynuacja (w świetle analizy «Miechovii» Samuela Nakielskiego). – Hereditas Monasteriorum, 2012, t. 1, s. 57 – 71].

Збірник містив статті, переписані в різний час. Літопис займав аркуші 136 – 138. Закінчується він на статті 1434 року. Після нього йде недатований запис про Миколая Лішовського (орієнтовно 1459 – 1469 років). Запис цей обірвано на півслові, тобто можна думати, що було втрачено принаймні 1 аркуш.

Публікатори зауважили, що до 1389 року текст переписано одним почерком, а далі записи велись кількома почерками. При дуже малому загальному обсязі тексту така різноманітність наводить на думку, що це був автограф записок (так думає й А. Хойнацький, с. 57). А. Хойнацький відзначив, що в 17 ст. існували дві редакції літопису, але потрібний нам фрагмент зберігся тільки в петербурзькому кодексі.

Anno Domini 1399 […] Eodem anno Vitoldus princeps Litwanie conflictum magnum cum Tartharis, in quo conflictu interfectus fuit multum strennuus miles domnus Spitko, palatinus Cracoviensis cum aliis multis baronibus ceterisque regni Polonie nobilibus et aliis innumerabilis de Litwania, Prussia et Francia ad eundem conflictus congregatis [Annales Mechovienses. – 1) публікація В. Арндта і Р. Репеля в Monumenta Germaniae Historica, Scriptores, Bd. 19, Hannover, 1866, ; 2) також публікація А. Бельовського в Monumenta Poloniae Historica, Lwów, 1872, t. 2, ].

В лето 1399 […] В это же лето у литовского князя Витовта была великая битва с татарами. В этой битве погиб отважнейший шляхтич пан Спытко, краковский палатин со многими баронами и прочими знатными людьми польского королевства и другими бесчисленными людьми, собравшимися для этой битвы из Литвы, Пруссии и Франкии [ А. С. Досаєва, 2011 р.]

Оскільки Мехов, де велися записки, знаходиться всього у 35 км на північ від Кракова, природно, що в монастирі цікавилися долею краківського воєводи (palatinus). Тому цей запис, хоч який він короткий, зроблено сучасником події і людиною, котра цікавилася політичними справами, хоча й дивилась на цей похід виключно очима його польських учасників. Цим джерелом варто користуватись.

О. Білецька вважала, що Francia – це сучасна Франція, тобто в поході на Ворсклу брали участь французькі рицарі [Білецька О.Поділля на зламі 14 – 15 ст. Одеса: Астропринт, 2004 р., с. 132]. Я думаю, що назва Francia тут вжита для позначення давньої Франкської держави (таку латинську назву подає ), тобто сучасної Німеччини або Західної Європи в цілому.

Натомість пізніші польські літописи, які я уже розглядав у зв’язку з «походом Вітовта на Дон», не додаючи нічого вірогідного, розцвічують своє оповідання фантазіями власного виробництва.