Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Монографії / Терехтемирів / Літопис / Візит патріарха Феофана, 1620 – 1621 рр.

Терехтемирів

Літопис

Візит патріарха Феофана, 1620 – 1621 рр.

Микола Жарких

(1) 1620 р., 26 травня (5 червня). Лист патріарха Феофана

Єрусалимський патріарх Феофан, виїхавши з Москви в березні 1620 р., прибув до Києва 22 березня (1 квітня) 1620 р. [Сборник летописей, относящихся к истории южной и западной Руси. – К.: 1888 г., с. 86 – див. нижче]. Листом від 26 травня патріарх встановив ставропігію для Богоявленського братства. В преамбулі цього листа патріарх перелічив церкви й монастирі в Києві й довкола нього, які він відвідав і поклонявся святиням. В цьому переліку стоїть зокрема «монастир Успіння пресвятої богородиці у Терехтемирові» [Памятники, изданные Временною комиссиею для разбора древних актов. – К.: 1846 г., т. 2, отд. 1, с. 63]. З цього випливає, що Феофан уперше відвідав Терехтемирів навесні 1620 р.

(1) 1621 р. 7 (17) січня. Лист патріарха Феофана

Лист патріарха Феофана до козаків із закликом виступити на боротьбу проти турків вписано у доповнення до Київського літопису [Сборник летописей, относящихся к истории южной и западной Руси. – К.: 1888 г., с. 88 – 90]. Для нашої теми цікава заключна формула:

Дан з монастыря Терехтемирова року от сотворения света 7129, а от воплощения Сына Божия 1621, месеца стычня 7 дня, индикта 4.

Обставини появи цього листа докладено прокоментував М.Грушевський [Грушевський М.С. . – К.: 1995 р., т. 7, с. 443 – 444]. Автентичність цього листа поза сумнівом, оскільки він відомий у двох копіях того ж 1621 року: перша вписана у згадані доповнення до літопису, а друга надрукована у 2-у виданні трактату «Verificatia niewinnosci». Цей трактат був надрукований у Вільні першим виданням з датою 5 квітня 1621 р. (цей текст передрукований [Архив юго-западной России. – К.: 1887 г., ч. 1, т. 7, с. 279 – 344]). Друге видання, яке нам потрібне, було надруковано 16 червня 1621 р. [цей текст не передруковувався, дослідники використовують стародрук, наприклад: Національна бібліотека України ім. В.Вернадського, Відділ стародруків. – R 1743 (3)]. Тому ми не знаємо, яка дата стоїть під цим листом у «Verificatii».

А що з датою є певна плутанина – ми бачимо з того, що тим самим днем датовано лист Феофана з благословенням для Київського братства: «Писано в богоспасаемом городе Киеве, в лето от бытия миру ЗРКΘ [7129], плотскаго же смотрения Бога Слова АХКА [1621], месяца януарія З [7] дня» [Памятники, изданные Временною комиссиею для разбора древних актов. – К.: 1846 г., т. 2, № 5, с. 85]. У передмові для цього видання вказано, що більшість документів Київського братства надрукована з книги копій цих документів, укладеної митрополитом Євгенієм Болховітіновим (який в свою чергу користувався копіями, надісланими в 1774 р. митрополитом Гавриїлом Кременецьким до Синоду).

Отже, обидва документи, датовані одним днем, але видані в різних місцях, відомі у копіях. Я схиляюсь до думки, що 7 січня патріарх Феофан перебував ще в Києві, де написав свою останню грамоту для братства. Терехтемирівський же документ слід датувати трохи пізнішим часом, наприклад, 17 (27) січня – якщо припустити, що літера «і», яка позначала «десять», при копіюванні не була зауважена. Так чи інакше, у нас немає сумніву, що в січні 1621 р. патріарх Феофан вдруге відвідав Терехтемирів, вагання в даті не перевищують кількох днів.

Слід зазначити, що М.Грушевський помилився, коли написав: «Пізніше, виїхавши з Києва з кінцем [1620] року під охороною козацького полку і самого Сагайдачного» [Грушевський М.С. . – К.: 1995 р., т. 7, с. 437] – грамота Феофана від 7 (17) січня 1621 р. дана ще в Києві [Памятники, изданные Временною комиссиею для разбора древних актов. – К.: 1846 г., т. 2, отд. 1, № 5]

(1) 1621 р., 3 (13) лютого. Животівська записка

Патріарх Феофан, виїхавши з Києва після 7 (17) січня 1621 р., відвідав Терехтемирів та Животів, про що повідомляє завершальна приписка до Краківського списку Іпатіївського літопису. Наводимо її цілком:

Izwoleniem Otca у spospieszeniem Syna у z sowierszeniem prosviatoho у żywotworaszczoho Ducha, powielenijem у wsiakim cztanijem błaholubieznaho Kniazia Stefana Czetwertynskoho, pobornika у rewnitela błahowieryia jedynyia swiatyi Kaftoliczeskija у Apostolskija Cerkwi, napisana sjia Kniha rekomyia Łetopisec, Ruskaja kronika kniażenya Rossyjskoho w dzierżawie jeho miłosti w błahospasennom hradzie Żywotowię w leto od sożdania mira 7129, a od wopłoszczenija Hospoda Boha у Spasa naszoho Isusa 1621, miesieca marca dnia 23.

Prezde seho roku pryiechał w Teofan Bożeju miłostiju swiatoho hrada Jerozolima у wseia Palestyny Patryarcha z Moskwy do Kijowa, za panowania korola Jeho miłosti Polskoho Zykhmonta, juże treteho, w Kijewie poświatił Mitropolita Jowa Boreckoho,

у odiechał do Kozackoho miesta Tierechtemirowa, bojaczy się, aby od Lachów nie był posłany w zatoczenije, z Tierechtirowa [sic!] odprowadzili jeho kozaki Zaporoskije przez ziemlu Ruskuju do ziemli Mołdawskoie,

a hdy prowadili Patryarchu, tedy Jeho miłost kniaź Stefan Czetwertynski, iako błahoczestywyi pan dierzawca Zywotowski z wielikom tumultom ludu konno potkał, a duchowieństwa niemało sobrawszysia pieszo sostretili z krestami у woprowadili w zamok Zywotowski, w subotu miasopustnoju w roku 1621, miesieca Feurała 3 dnia.

Tretieho dnia po pryiezde pobłobosławiwszy wsiu familiju kniażati Jeho miłosti Stefana Czetwertynskoho, odiechał Patryarcha, tamże czestno odprowadziwszy jeho oddali Wołochom. – Засим другой рукой: «Koniec tego dzieła». [Полное собрание русских летописей. Т. 2. Ипатьевская летопись. – Спб.: 1908 г., 2-е издание, предисловие, с. 13]

Переклад

За волею отця і за сприяння сина і зі звершенням пресвятого і животворящого духа, повелінням і всяким клопотом благолюбезного князя Стефана Четвертинського, поборника і ревнителя єдиної святої католичеської та апостольської церкви, написана ця книга, що зветься Літописець, руська хроніка княжіння російського у державі його милості у благоспасенному городі Животові в рік від створення світу 7129, а від воплощення господа бога і спаса нашого Ісуса 1621, місяця марта дня 23.

Раніше цього року приїхав Теофан, божою милістю святого города Єрусалима і всієї Палестини патріарх з Москви до Києва, за панування короля його милості польского Жигмонта третього, в Києві поставил митрополита Йова Борецького.

І від’їхав до козацького міста Терехтемірова, боячись, аби від ляхів не був надісланий в ув’язнення, з Терехтірова [описка в тексті] відпровадили його козаки запорізькі через Руську землю до землі Молдавської.

А коли проводили патріарха, тоді його милість князь Стефан Четвертинський яко благочестивий пан державця животівський, з великою масою люду кінно зустрів [патріарха], а духовенства немало зібравшись, пішо зустріли з хрестами і впровадили в замок животівський, у суботу м’ясопусну в році 1621, місяця февраля 3 дня.

Третього дня по приїзді [6 лютого], поблагословивши всю фамілію княжати його милості Стефана Четвертинського, від’їхав патріарх, там же з честю провівши його, віддали волохам.

(1) 1621 р., січень – лютий. Літопис Густинського монастиря

Цей літопис писався у Густинському монастирі в 17 – 18 ст. Він вперше був надрукований у 1848 р. в «Чтениях в обществе истории и древностей российских». Записи про початок перебування патріарха Феофана в Києві помилково датовано 1622 роком (замість 1620-го). Далі йде запис, який нас цікавить:

По сихъ же святѣйшый патриархъ идяше от Киева со зѣлънымъ множеством народа и духовенъствъ и сии святители его со многою радостию, и со войскомъ гетманъ Петръ Сагайдачный провождаху до Терехтимировъского монастыря. И тамо время невеликое пребысть, и посвятивъ Иосифа Коръцевича, игумена тамошъняго, такожде на епископство Владымерское и Берестейское,

и оттуду идяше во путь со множеством войска, яко три тысяща самых козаковъ со гетманомъ Сагайдачным, кромѣ иныхъ шляхецкого и духовъного рода, и опочи въ Бѣлой Церъкви, градѣ кролевъскомъ, днѣй четыри. И ту посвяти честнаго мужа Исаакия Борискевича зъ Волынскихъ краювъ на епископство Луцкое и Острозское.

И паки идяху во пут свой, и достигоша до благочестивого князя Стефана Четверътенского, до града его, глаголемого Животова. И тамо три днѣ опочиша, бѣ бо зима зѣло люта, и зде пост[ав]и на епископство Хелъмское честного мужа Паисия Ипполитовича.

И оттуду паки яшася пут[е]шествия своего со въсѣми тѣми святителъми. И опровождаху его до града, глаголемог[о] Буша, а оттуду възяша его Волохи до Ясъ, града своего столечного таможде. [. – Полное собрание русских летописей. – СПб.: 2003 г., т. 40, приложение I, с. 153 – 169]

Подробиці про перебування Феофана у Животові збігаються з животівським записом, хоча густинський автор подає значно більше деталей і показує обізнаність зі справою. М.Грушевський поставився до цього оповідання з повною довірою [Грушевський М.С. . – К.: 1995 р., т. 7, с. 436 – 437]; натомість П.М.Сас [ ієрархії Київської митрополії (1620 р.) – Укр. іст. журн. – 2010. – № 4, с. 15 – 39] піддав грунтовній критиці хронологію та тенденцію цього оповідання.

На думку П. М. Саса, літопис написано (чи цей запис в ньому зроблено) значно пізніше цих подій з виразною тенденцією – вкласти в уста патріарха Феофана «повчання з виразним політичним підтекстом» (с. 23). На цій підставі Сас повністю відхиляє всі дані літопису щодо послідовності хіротоній і реконструює хід подій на підставі інших джерел.

Те, що запис про візит Феофана зроблено пізніше – незаперечно, але коли саме? З огляду на пророцтво про відступництво Мелетія Смотрицького, яке сталось у 1627 р., запис був зроблений після цієї події. Навряд чи можна пояснити зсув хронології з реальних 1620 – 1621 років на 1621 – 1623 рр. тим, що реальна хронологія устигла забутись, тим більше, що цей візит відбувався в часі Цецорського погрому і перед Хотинською битвою. Можна було забути число року (Вот этих проклятых названий годов хоть убей не помню, як скаржився гоголівський голова), але маючи прив’язки до визначних воєнних подій, відновити правильну хронологію було легко.

Тенденцію оповідання П. М. Сас також відмітив правильно, але зсув хронології з нею не пов’язаний. Вплив літописної промови як ідеологічного документу залежить від того, хто її виголосив, що він говорив, кому і за яких обставин. Але номер року навряд чи може підсилити / послабити цей вплив, і фальшувати його з ідеологічною метою не було потреби (цього П. М. Сас і не стверджував, це загальне міркування).

Отже, хронологічний зсув залишився непоясненим, і так само не пояснено очевидний збіг животівського і густинського записів. Густинський запис додає, що під час приїзду патріарха до Животова була люта зима. Це також не впливає на ідеологію і тому не може бути темою для пізніших вигадок, але показує в авторі запису самовидця подій. (Хіба би припустити, що переписувач Іпатіївського літопису, він же автор животівської записки, пізніше переселився до Густині і там написав літопис цього монастиря…).

Тому питання про джерельну вартість густинського запису не видається мені остаточно розв’язаним. Це питання подальших студій, в яких треба розглянути весь літопис в цілому, встановити його джерела, метод роботи автора, його кругозір та уподобання, хронологію написання твору – провести повне джерелознавче дослідження.

(1) 1621 р.. Київський літопис

Видавець цього літопису В.Б.Антонович зазначив, що його остання частина – записи за 1608 – 1621 рр. – написана сучасником подій і становить значну джерельну цінність [Сборник летописей, относящихся к истории южной и западной Руси. – К.: 1888 г., предисловие, с. 27]. Про візит Феофана в літописі записано так:

В лето 7128, а от Рождества Христова 1620, месеца марта в 22 день, приехал з Москвы из самой столицы святейший патриарх иерусалимский, именем Феофан, до Киева и стал у монастыре Братском и был принятый з великою честию от духовных и от свіцких людей; на другой день приходил до соборной церкви Успения пресвятой богородицы. Месеца апреля в 9 день служил службу божию в церкви соборной и с ним протосинкел патриарха константинопольського и священники киевскии зночное отправовали набоженство;

и был у Киеве през час немалый, а с Киева выехал до Трехтемирова до монастыря козацкого, и там был час немалый. Потом провадили его козаки до земли Волоской и там отдали его господару волоскому Александру. [Сборник летописей, относящихся к истории южной и западной Руси. – К.: 1888 г., с. 86]

Слід знати, що до цього літопису зроблено доповнення за 1618 – 1621 рр. Там стоїть дата прибуття Феофана до Києва – 13 (23) травня 1620 р. [там само, с. 87].

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1482

Модифіковано : 21.09.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.