Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Монографії / Терехтемирів / Літопис / 1658 – 1660 рр.

Терехтемирів

Літопис

1658 – 1660 рр.

Микола Жарких

(1) 1659 р., березень (?).
Прохання Війська Запорозького до сейму

Гетьман І.Виговський надіслав своє посольство до Варшави на сейм, який мав ратифікувати Гадяцьку угоду. Для цього посольства була написана обширна інструкція з великою кількістю конкретних вимог Війська [Памятники, изданные Временною комиссиею для разбора древних актов. – К.: 1852 г., т. 3, отд. 3, с. 315 – 328]. Нам цікаві такі моменти:

2. Zniesienie Constitutiey 1638 przeciwko Woysku Zaporoskiemu […]

Przywileje kozakom utwierdzić y dobra Monastyra Trechtymirowskiego.

4. […] Intercessie za […] aby chlebem opatrzeni byli y dignitarstwy […]

Za J. M. P. Wereszczaką y Oycem Gunaszewskim y Oycem Popielem y inszymi wszystkiemy ktorzy przyczynne listy maią do J. K. M. [с. 323, 324, 327]

2. Знищення конституції 1638 р., спрямованої проти Війська Запорозького […]

Затвердити привілеї для козаків на маєтки Терехтемирівського монастиря.

4. […] Клопотатись за […], аби їм було надано хліб [маєтки для матеріального забезпечення] та уряди […]

За його милість пана Верещаку та отця Гунашевського та отця Попеля і всіх інших, щодо яких відправлені до короля наші листи з проханнями.

Як скоро побачимо, ці прохання сейм та король задовольнили.

(1) 1659 р., березень – квітень.
Постанова Варшавського сейму

У березні – квітні 1659 р. у Варшаві засідав надзвичайний сейм, який ратифікував (з певними змінами) Гадяцьку угоду 1658 р. [Volumina legum. – Spb., 1859, t. 4, s. 297 – 307]. При розгляді цього документу було затверджено окремий пункт про Терехтемирів:

Approbacya Terechtimirowa

7. Przychylajać się do przywileiow od Nayjaśnieyszych Antecessorow naszych, wojsku Zaporoskiemu nadanych, a chcąc też woysko w wiernym poddaństwie zatrzymać przy posessyi Terechtimirowa z manastyrem, wsiami do niego należącemi onych zachowujemy wiecznymi czasy, y przywileia eo nomine konferowane reassumuiemy y approbuiemy. [Volumina legum. – Spb., 1859, t. 4, s. 302].

Ухвала щодо Терехтемирова

7. Прихиляючись до привілеїв, наданих Війську Запорізькому нашими попередниками, і бажаючи те військо утримати у вірному підданстві, забезпечуємо [йому] на вічні часи володіння Терехтемировом з монастирем та селами, які до нього належать, і привілеї, надані на його ім’я, поновлюємо й підтверджуємо.

З невідомої мені причини ця постанова випала з уваги дослідників Терехтемирова і вперше залучена мною, оскільки ми, фізики-теоретики, не можемо ігнорувати історичні джерела, як то люблять робити доктори історичних наук.

(2) 1659 р., березень – квітень. Надання о. Гунашевському

На тому ж сеймі при затвердженні Гадяцької угоди було затверджено й надання о. Гунашевському:

Danina Oycu Gonaszewskiemu

28. Z klemencyi naszej wrodzoney, oycu Gonaszewskiemu konferowaliśmy sioła Krechaiow, Bodynki i z Słobodką Krechaiowską, i przywilej eo nomine wydany, autoritate Conventis praesentis approbujemy [Volumina legum. – Spb., 1859, t. 4, s. 304].

Надання отцю Гонашевському

28. З природженого нашого добросердя отцю Гонашевському затвердили села Крехаїв, Бодинку із Слобідкою Крехаївською, і привілей, виданий на його ім’я, повноваженням нинішнього зібрання підтверджуємо.

Михайло Гунашевський – львівський міщанин, автор , завершеного ним в 1649 р., пізніше – канцелярист Б.Хмельницького. За гетьманування І.Виговського він був київським протопопом. Навіщо ми цитуємо цю звістку, якщо в ній немає нічого конкретного про Терехтемирів? Ну, нехай в статті буде маленька інтрига, яка роз’ясниться в наступному (1660-у) році…

Поки що звернемо увагу, що про це надання скоро довідались у Москві:

Данина отцу Кгонашевскому

За ласкавости нашей природной надалисьмо отцу Кгонашевскому села Крехаев, Будинку из слободкою Крехаевска, и привилей под тем именем выданый повагою собрания настоящего апробуем [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. – СПб.: 1863 г., т. 4, с. 218].

Цей документ є перекладом сеймової постанови. Він починається з надання для Сулим, яке в сеймовій постанові значиться 15-м пунктом. Початку (із 7-м пунктом про Терехтемирів) в актах Посольського приказу не виявлено.

Крехаїв – село на лівому березі Десні, нині Козелецького району Чернігівської області. Бодинка – село Боденьки Вишгородського району Київської області, яке лежить за 6 км від Крехаєва на протилежному (правому) березі Десни. Слобідка Крехаївська нині не відома, можливо, вона злилася з с. Крехаїв.

(1) 1659 р., 14 (24) травня.
Привілей короля Яна-Казимира

Звістку про цей привілей подав Е.Руліковський [Rulikowsky E. Trechtemirów. – Słownik geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. – Warszawa: 1892, t. 12, s. 456 – зі вказівкою на документ Московського головного архіву Міністерста закордонних справ]. Цим привілеєм король затвердив право монастиря і шпиталя при ньому на володіння Терехтемировом «відповідно до надань королів антецесорів». Наша археографія, здається, до публікації цього документу ще не дійшла. Видно мало одного інституту, треба ще два або три відкрити…

(1) 1659 р., 4 (14) жовтня. Звіт О. М. Трубецького

Звіт про похід московського війська на чолі з кн. Олексієм Трубецьким в Україну для придушення повстання І.Виговського проти влади Москви містить опис подій з січня до 30 листопада (10 грудня) 1659 р. [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. – СПб.: 1863 г., т. 4, с. 219 – 276]. 28 вересня (8 жовтня) царські воєводи отримали звістку, що на Росаві відбулась козацька рада, І.Виговського скинуто, а гетьманом обрано Ю.Хмельницького [с. 254]. 4 (14) жовтня до Трубецького у Переяслав прибули посли від Ю.Хмельницького на чолі з П.Дорошенком з пропозицією, щоб воєводи прибули до «Терехтемиревского монастыря» для переговорів з Ю.Хмельницьким [с. 255]. Воєводи відкинули цю пропозицію. П.Дорошенко подав проект договору [с. 256 – 257], який сучасна дослідниця Т.Яковлева називає «Жердівськими статтями» [Гетьманщина в 2 пол.50-х рр. 17 ст. : причини і початок Руїни. – К. : Основи, 1998 р., с. 342]. Вони не містять згадки про Терехтемирів, тільки вимогу загального підтвердження всіх прав і привілеїв.

9 (19) жовтня 1659 р. Ю.Хмельницький прибув у Переяслав для переговорів з російськими воєводами [с. 258].

(3) 1659 р., жовтень. Літопис С.Величка

Про обрання Ю.Хмельницького записано так:

Оте військо прибуло від Хмельника під Жердеву [у жовтні 1659 р.] (це невелика долина, оточена просторим полем, нижче Терехтемирова) в останніх числах вересня і, учинивши раду щодо обрання гетьмана, оминули тим урядом Сомка, а дали одностайні свої голоси за Юрася Хмельниченка й нарекли його собі новим, після Виговського, гетьманом. [Величко С. . Т. 1, частина 12, розділ 6.]

Рада відбулась не у Жердеві, а на Росаві. Ця помилкова звістка повторена в статті Л.І.Похилевича про Терехтемирів [Похилевич Л. Сказания о населённых местностях Киевской губернии. – К. : тип. КПЛ, 1864 г., с. 592]. Е.Руліковський (с. 456) переповів цю звістку з помилкою в даті – 1660 р.

(1) 1659 р., 15 (25) жовтня. Лист Андрія Потоцького

Про обставини обрання Ю.Хмельницького дуже скоро довідались і поляки, причому ступінь їх поінформованості свідчить, що вони мали вісті з найближчого оточення Ю.Хмельницького (якщо не від нього самого). Коронний обозний Андрій Потоцький, який перебував з відділом польського війська під Котельнею, доповідав королю:

Przysięga Chmielnickiego nie doszła w Monasterze Trechtymirowskiem, gdyż zesłany od Trubeckiego Andrzey Wasielowicz Buturlin do taboru kozackiego niechcial na to żadną miarą pozwolic aby gdzie indzie miał wypełniać Chmielnicki przysięgą tyłko aby iachał do Trubeckiego i Dołhorukiego do Pereiasława [Памятники, изданные Временною комиссиею для разбора древних актов. – К.: 1852 г., т. 3, отд. 3, с. 366 – 367].

Присяга Хмельницького у Терехтемирівському монастирі не відбулася, тому що надісланий від Трубецького до козацького табору Андрій Васильович Бутурлін ніяким чином не хотів дозволити, щоб Хмельницький виконав присягу в будь-якому іншому місці, але приїхав до Трубецького і Долгорукого до Переяслава.

І це давно опубліковане повідомлення дослідники Терехтемирова зігнорували.

(1) 1660 р., червень. Чолобитні ігумена І.Креховського

Терехтемирівський ігумен Іоасаф Креховський очолював делегацію українського духовенства до Москви. Делегація, яка складалась з ігумена, двох попів, двох чорних дияконів, 10 козаків та 4 слуг, перебувала у Москві в травні – червні 1660 р. Ігумен подав царю наступні чолобитні:

1. Царю, государю и великому князю Алексею Михайловичу, всея Великия и Малыя и Бѣлыя Россіи самодержцу, бьетъ чоломъ Іоасафъ игуменъ, вашого царского величества богомолецъ, о томъ,

ижъ обитель наша Войска вашого царского величества Запорозкого под тые часы барзо есть знищена отъ войскъ розныхъ вашого царского величества. Просимо вашого царского величества, пожалуй нашъ монастыръ убогий милостынею, чимъ ласка будетъ вашого царского величества.

Що именно просимъ:

ижъ маемо ризы барзо ветхии и стыхарѣ дяконскіи, пожалуй насъ ваше царское величество рызами;

такъ тежъ просимъ вашого ц. величества, пожалуй насъ жестью, то есть желѣзомъ бѣлымъ, на побой церковный;

такъ тежъ и Уставомъ и Лѣствичникомъ;

такъ тежъ просимъ вашого царского величества о денги на росходъ обители нашой убогой, то есть на кормъ для братіи;

за що мы повинни будемъ Господа Бога благати за спасеніе, здравіе же и благоденствие, и прославятся щедроты и милость вашого царского величества предъ Богомъ въ безкровной жертвѣ нашой. Вторицею и третицею и посетне молится о семъ рабъ и богомолецъ со своимъ клиромъ, да сіе дѣло желаемое намъ исполниши.

2. Цару, государу… (как выше) бьетъ чоломъ Іоасафъ, игуменъ монастыра Терехтемировъ, царский и войсковий богомолець, зо всею еже о Христѣ братіею, о томъ:

Якъ насъ блаженной и святѣйшой памяти государъ, царъ и великий князь Михайло Федоровичъ ведлугъ грамоти повелѣлъ пожаловати прежнихъ нашихъ игуменовъ святои памяти, такъ и мы, на ихъ мѣстцу будучи позосталые, бьемо чоломъ на томъ: и ваше царское пресвѣтлое величество насъ, богомолцовъ вашого пресвѣтлого царского величества, пожалуй, жебы нашъ трудъ и праца не вотще пошла, Не подобаетъ бо намъ отъ вашого лица пресвѣтлого изыйти тощимъ и скорбнимъ.

О семъ вторицею молимся, да изыйдемъ милости и щедротъ вашого царского величества исполнени во обитель нашу и прославимъ щедроти и милость вашого царского величества на насъ явленую в безкровной жертвѣ и недостойныхъ молбахъ предъ Богомъ, и предъ Войскомъ вашого царского величества Запорозкимъ не утаимъ.

3. Цару, государу… бьетъ чоломъ Іоасафъ, ігуменъ монастыра Терехтемировъ, царский и войсковий богомолець, зо всею еже о Христѣ братіею, о томъ:

іжь обитель наша войсковая ветхая денми, просимо вашого царского величества, пожалуй насъ ваше ц. величество жестью, то есть желѣзомъ бѣлимъ, на побой церковний,

такъ тежъ фарбами на іконы

и книгами до церкви, меновите Уставомъ и Лѣствичникомъ;

ежели тежъ ласка вашого царского величества – и аппаратами и стихаремъ дяковскимъ.

Покажи щедроты и милость свою на насъ, недостойныхъ богомолцовъ своихъ, же такъ на престолъ, яко и на омбонъ – всюди дожчь течетъ;

жебисмо безпакостно могли Господа Бога просить за спасеніе, здравіе же и благоденствіе вашого царского величества, щасливе милостію Божею намъ пануючого, и великія православныя держави вашого царского величества благосостояніе, да будетъ во стѣнахъ ея тревожделѣный миръ и обиліе, и за спасеніе и отпущеніе грѣховъ присидячихъ в пресвѣтлой полатѣ вашого царского величества и всякихъ властей повсюду сущихъ.

Вторицею и третицею молится о семъ рабъ и богомолець недостойный со своимъ клиромъ, да сіе дѣло желаемое намъ исполниши.

4. Цару, государу… біетъ чоломъ Иоасафъ, игуменъ монастыра Трехтемировъ, царъский и войсковый богомолецъ, и вся о Христѣ братія,

аби ваше царское величество взглядомъ того, ижъ насъ о тамъ-тыи мимошедшіе лѣта переходи войсковые такъ людей Запорозкихъ, яко и людей Крымъскихъ и Ляховъ самыхъ прошлого року оутиснули и зѣло знищили,

а наостатокъ и людъ вашъ царского величества з сего боку Днѣпра, а съ того-тамъ боку войско Запорозъкое, якъ статъи в Переяславлю становлено, в тие поры стяжаніе монастиръское все до конца пропало, то естъ вѣрную мою и братій моихъ законънихъ працу,

оу гумнѣ розные збожа в снопахъ стравлено и съ коморъ порабовано, отколь пошло,

же стадо конъское и бидло рогатое и овци всѣ немаль видохли,

же поистинѣ мовячи, до вашого царского величества здѣ закладными и позычонъными конъми поднявшися в трудний путь тотъ, милостію Божію заледвомъ приихавъ.

Що видячі, ясневелможний его милость панъ гетманъ Юрій Хмелницкий з Войскомъ Запорозкимъ, яко зверхнѣйший ктиторъ Богородици Запорозкое, мѣсца святого, войскового монастыра Трехтемирова, привернулъ волное рыбъ ловенье в рѣцѣ Самари и в рѣцѣ Протолъчи и во всѣхъ рѣчкахъ до Самары, здавна шпиталю войсковому монасътыра Трехтемирова належачихъ.

Теды, супротивъ того, ласки вашой царской милости, за уважнымъ листомъ ясневелможного его милости пана гетмана Юръя Хмельницъкого, вторицею просимъ и молимъся,

абись вамъ надалъ где, в якомъ ли колвекъ повѣтѣ или полку ваковщизну и отбѣгщину, где бы дровно поволное быти могло на опалъ и всякую вигоду шпиталю войсковому,

также о данину млыновъ тому жъ шпиталю войсковому на слушное выхованъе вашего царского величества войсковымъ богомолъцомъ,

а именъно покорне просимъ о отбѣгщину, што протопопъ киевский Михаилъ Гунашевский, съвѣтникъ ближный Ивашка Лугувского, на такъ-рочномъ сейми Варшавскомъ виправилъ былъ събѣ селъ килка з млынамы, то есть: Крехаевъ, Евминки, Слободку и прочая на Подесници.

О тое біетъ чоломъ Іоасафъ игуменишко, вашого царского величества и войсковый богомолецъ, монастыра Трехтемировъ, вашему царскому величеству, абы намъ тая отбѣгщина по тому змѣнънику и всякому злу междособъния брани ходотаю и неклятвохранению неменъшому трелукавому причинъци даниною дана, правомъ вечистымъ и ненарушонънымъ ваше царское величество повелишъ привилеемъ своимъ царскимъ все тое ствердить,

и пляцъ на пожару в Киеве на подъворъе монастырское в тымъ же привилею ваше царское величество повели преписать;

да мы, благостынею и милостинею вашего царского величества оущедрены, доволство будемъ мѣти, еже намъ изобиловати въ всяко дѣло благо, еже естъ Бога ся бояти, царя почитати, по глаголу апостольскому, вѣрою же и правдою прикълонниками и поклонъниками и богомолцами вашему царскому величеству за то должни зоставати до конъца живота нашего, и не точію сами, но и инъныхъ тому дѣлу богоугодноу пооучатъ и къ тому приводити.

Рекохъ Іоасафъ Креховский, ігуменъ войсковий. [Памятники, изданные Временною комиссиею для разбора древних актов. 2-е издание. – К.: 1898 г., т. 3, отд. 3, № 129, с. 428 – 432. Підкреслимо, що ці документи вміщені саме у 2-у виданні – в 1-у виданні цього тому їх немає].

Отбігщина цього документу – це маєтки, які належали емігранту (або зраднику), а ваковщина – безгосподарні маєтки. Ці дорогоцінні документи, збережені в оригіналах, геть не були використані істориками Терехтемирова. Один тільки О.Бевзо скористався останньою чолобитною в своїй біографії М.Гунашевського [. – К.: Наукова думка, 1970 р.].

Окрім цих чолобитних (якраз із розряду тих сліз, яким Москва ніколи не вірила), надруковано запис розмов з І.Креховським у Посольському приказі 19 та 20 (29 – 30) червня 1660 р. [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. – СПб.: 1867 г., т. 5, с. 26 – 27]. В цьому записі виразно сказано, що І.Креховський приїхав до Москви 19 червня, тому наведені вище недатовані чолобитні краще датувати 2-ю половиною червня 1660 р., а не травнем 1660 р. (як позначили видавці «Памятников» 1898 р.)

Відповідей на заяви І.Креховського ми не маємо (принаймні в друкованих виданнях).

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 856

Модифіковано : 13.10.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.