Печерський синодик
Микола Жарких
Печерський синодик (ПС) – найдавніший збережений синодик Києво-Печерського монастиря. Він писався в кінці 15 – на початку 16 ст. Він був надрукований в 1891 році С. Голубевим [ (конца XV и начала XVI столетия) / Голубев С. – Чтения в историческом обществе Нестора летописца, 1891 г., т. 6, приложение; скорочено – С. Г., сторінка], досліджувався Є. І. [де Витте Е.И. Киево-Печерской лавры и Киево-Златоверхо-Михайловского монастыря. – Чтения в историческом обществе Нестора-летописца, 1910 – 1914 гг., т. 21 – 24, приложение. – 144 с.; скорочено – Є. В., сторінка] та Л. В. Войтовичем [Князівські династії східної Європи. – Льв. : 2000 р., ; скорочено – Л. В., номер запису].
Для коментарів будемо використовувати довідники Ю. Вольфа [Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca 14 w. – Warszawa: 1895. – 698 s.; скорочено Вольф, сторінка] та А. Бонецького [Boniecki A. Herbarz polski. – Warszawa, 1899 – 1913, t. 1 – 16; скорочено – Бонецький-2, том, сторінка].
Задачею нашого дослідження буде систематизація фрагментів історичної інформації з синодика і з’ясування процесу його формування.
Київ, 17 квітня – 11 серпня 2017 р.
6.11 Мб