Дерусифікація України

Микола Жарких

А нумо спробуйте здогадатись, в якому місті можна побачити на плані наступні імена (всі одночасно)

– таких російських поетів, як

Ахматова, Джаліль (Муса; із тих самих волзьких татар, які зараз воюють проти України),

Джамбул Джабаєв (він був замаскувався під Жамбила Жабаєва, але той самий, який прославляв тов. Сталіна; вулиця і пам’ятник),

Єсенін, Жуковський (вулиця і провулок),

Ісаакян (вірменський? – іди курсом російського корабля!),

Колас (Якуб), Кольцов, Крилов (вулиця і чотири (!) провулки), Купала (Янка),

Лермонтов (три (!) вулиці і шість (!) провулків. Пушкін може собі ховатись!),

Маршак (вулиця, яка перед тим звалась вул. Лермонтова, і три (!) провулки),

Маяковський (вулиця і проспект), Некрасов (дві вулиці), Одоєвський (вулиця і провулок), Плещеєв (вулиця і провулок),

Пушкін (маємо не тільки дві вулиці, але й два пам’ятники),

Рилеєв (вулиця і провулок), Свєтлов,

Стальський (ще один співець тов. Сталіна),

Туманян (аби вірмени не думали, що ми їм подаруємо визнання анексії Криму),

Цветаєва;

– таких російських письменників, як

Бажов,

Булгаков (вулиця, пам’ятник і музей),

Гончаров, Добролюбов (вулиця і провулок), Достоєвський (вулиця і провулок), Еренбург, Житков, Лесков, Мамін-Сибіряк, Новиков-Прибой, Носов, Паустовський, Пришвін, Салтиков-Щедрін, Станюкович,

Лев Толстой (дві вулиці та площа),

Тургенев (три (!) вулиці і провулок),

Чернишевський, Ян;

– таких російських композиторів, як

Алябьєв, Балакірев (вулиця і провулок), Глазунов, Глінка (вулиця і пам’ятник), Дунаєвський (вулиця і провулок), Рахманінов, Римський-Корсаков, Чайковський;

– таких російських художників, як

Брюлов, Васнецов, Верещагін, Врубель, Крамськой, Левітан (вулиця і провулок), Микешин,

Ніколаєв (бездарний російській архітектор, який замощував Київ бездарними церквами бездарного російського синодального стилю),

Перов, Саврасов, Серов, Суриков, Тропінін, Шишкін, Щусев;

– таких російських артистів, як

Качалов,

Лавров (ні, не сумний мерін, артист Ю. С. Лавров),

Москвін (вулиця і провулок),

Романов (ні, не клоун Микола 2-й, тільки Михайло Федорович Романов),

Соловцов, Станіславський, Тарасова, Щепкін;

– таких російських вчених, як

Боткін, Бутлеров, Вавілов, Вільямс, Ломоносов, Греков, Делоне, Докучаєв (вулиця і провулок),

Каблуков (ніхто не знає, на честь якого Каблукова названа вулиця; умовно приймаємо Івана Олексійовича Каблукова),

Карпінський, Костичев, Курчатов, Лебедев (вулиця і пам’ятник), Лобачевський, Менделеєв (вулиця і пам’ятник), Мечников, Навашин, Сеченов, Столетов (вулиця і провулок), Тимірязев (вулиця і провулок), Ціолковський (вулиця і провулок), Чаплигін (вулиця і провулок), Шмідт;

– таких російських генералів, як

Багратіон, Ватутін (вулиця і пам’ятник), Говоров, Доватор, Кайсаров, Карбишев, Кирпонос, Конев, Кутузов, Малиновський, Москаленко, Наумов,

Нахімов (вулиця і провулок – а він навіть не генерал, тільки адмірал),

Пухов, Раєвський, Рибалко, Родимцев, Рокосовський, Суворов (дві вулиці і провулок), Тимошенко, Тупиков, Ушаков (так само адмірал), Черняховський, Якубовський;

– таких російських героїв, як

Герої Бреста, Герої великої вітчизняної війни,

Герої війни (не знати якої і проти кого),

Герої Дніпра, Герої космосу,

Герої оборони (не знати кого і від кого),

Героїв Севастополя (з якого боку? англійського? французького?),

Героїв Сталінграда (знову невідомо – з якого боку),

Дубінін (піонер-герой), Заслонов, Зорге, Краснов, Кудряшов (вулиця і провулок), Леваневський, Матросов (2 вулиці), Мінін, Молоков, Нестеров (вулиця і пам’ятник), Пантелькін, Пожарський (2 вулиці), Сергієнко (радянський партизан), Чайкіна, Шепелев;

– таких російських діячів, як

Бакунін, Бестужев, Волков (космонавт), Гагарін (космонавт),

Герцен (вулиця, провулок, ще й узвіз),

Дежнев (вулиця і провулок), Декабристи,

Енгельс (Фрідріх, якого ніде окрім Росії не вважають за щось визначне),

Єрмак (ні, не відомий московський крот сучасності, але завойовник Сибіру),

Запорожець (Петро, більшовик, за якого забули під час декомунізації – вулиця і провулок),

Космодем’янська,

Кржижановський (про якого забули під час декомунізації),

Кулібін (вулиця і провулок), Лодигін (вулиця і провулок),

Макаренко (дві вулиці і провулок – чи на забагато для одного чекіста?),

Маркс (Карл, від якого марксизм – три (!) вулиці. Декомунізація? – Ні, не чули),

Мічурін (чотири (!) вулиці і провулок, ще вулиця Новомічурінська є),

Огарьов, Пирогов (вулиця; + ще вулиця Новопироговська є),

Окуєва (не буває добрих чеченців. Добрий чеченець – це мертвий чеченець),

Пестель, Плеханов, Ползунов,

Поляков (забутий під час декомунізації більшовик),

Попов (вулиця і провулок), Пржевальський, Радищев (вулиця і провулок),

Сабодан (Володимир, гуднославний митрополит Московського сатанату),

Седов (вулиця самого москаля Седова і ще провулок Седовців – на честь екіпажа радянського пароплава «Георгій Седов»),

Терешкова (та сама, що засідає десь у Москві і в усьому підтримує політику російського начальства),

Улітін, Ушинський (вулиця і пам’ятник),

Федосеєв (забутий богом і людьми марксист),

Цеткін (Клара; та сама, котра головувала на засіданні рейхстагу, коли Гітлера призначали рейхсканцлером),

Чаадаєв (вулиця і провулок),

Челюскін (власне, вулиця Челюскінців – на честь екіпажа радянського пароплава «Челюскін»),

Чигорін, Чкалов, Шахлін, Яблочков (вулиця і провулок);

– таких російських рік, як

Амур (маємо не тільки вулицю Амурську, а ще й площу Амурську),

Волга (вулиця і провулок), Волхов (вулиця і провулок), Двіна, Дон (вулиця і провулок), Єнісей, Іртиш, Москва-ріка (маємо вул. Москворецьку),

Німан (білоруська ріка має йти курсом бульбофюрера),

Уссурі (вулиця і провулок);

– таких російськіх озер, як

Байкал;

– таких російських каналів, як

Волго-Донський (вулиця і провулок);

– таких російських морів, як

Біле море (маємо вулицю Біломорську – можливо, не від Білого моря, але від Біломорсько-Балтійського каналу);

– таких російських місцевостей, як

Жигулі, Сормово (це навіть не місто, а район у Нижньому Новгороді);

– таких російських провінцій, як

Білорусія (відповідно всі «білоруські» назвы вважаю російськими),

Вірменія (маємо вулицю і провулок імені країни, котра схвалила захоплення Криму Росією і тепер надіслала свої літаки Су-30 на війну проти України),

Карелія, Кубань, Кузбас (вулиця і провулок), Урал (вулиця і провулок),

Цілина (та сама, яку піднімали Шолохов і маршал Брежнєв), Якутія;

– таких російських міст, як

Астрахань (вулиця і провулок),

Бобруйськ (маємо Бобруйський провулок; там славна авіабаза, з якої москалі роблять нальоти на Україну),

Брест (там розташована бригада «білоруської армії», яка загрожує нападом на Україну),

Брянськ (там зосереджуються російські війська, котрі йдуть на Чернігівщину і Сумщину),

Вешенський (маємо такий провулок, названиі від станиці Вешенської на Дону, котра, в свою чергу уславилась чекістом-письменником Шолоховим),

Виборг, Волгоград (вулиця і площа),

Гомель (вулиця і провулок; там зосереджуються російські війська для війни з Україною),

Гродно (вулиця і провулок),

Грозний (це той самий Грозний, удільним князем якого є ворог України Кадиров),

Добруш,

Єреван (столиця ворожої нам Вірменії),

Іжевськ (вулиця і провулок), Казань,

Калач (навіть мізерне районне містечко Воронізької області, в якому й бомбити нічого – і таке в нас є!),

Камишин (ще один районний центр!),

Кантемирівський провулок (чи то від містечка Кантемирівка, чи то від Кантемирівської дивізії, котра наступала на Харків?),

Кемерово, Кисловодськ (вулиця і провулок), Красноводськ, Краснодар, Кронштадт, Магнітогорськ, Майкоп (вулиця і провулок),

Мінськ (на честь столиці картопляного фюрера ми маємо вулицю, провулок, проспект, шосе і площу – 5 назв),

Можайськ, Москва (вулиця і провулок), Мурманськ, Муром (вулиця і провулок), Новгород, Орел (вулиця і провулок),

Орськ (має йти слідом за десантним кораблем тієї ж назви),

Пітер (вулиця Пітерська – від неофіційної назви російського міста Санкт-Петербурга),

Полоцьк,

Псков (той самий, звідки десантна дивізія пішла воювати в Україну – вулиця і провулок),

П’ятигорськ (вулиця і провулок),

Ржев (ще один районний центр, довкола якого німці знищили 2 мільйони москалів у 1942 році),

Ростов, Саратов, Серпухов,

Славгород (вулиця і провулок; є таке місто в Росій і ще одне – в Білорусії),

Словечно, Смоленськ, Ставрополь, Суздаль, Таганрог (вулиця і провулок), Тагіл (вулиця і провулок),

Твер (вулицю перейменували, а тупик залишився),

Тихвін, Тихорецьк (вулиця і провулок), Тобольськ, Тула (вулиця і провулок),

Холмогори (вулиця і провулок; хто не знає, це не місто навіть, тільки село),

Цимлянськ, Челябінськ, Ясна Поляна (ще одне село!);

– таких російських свят, як

Восьме березня (вулиця), Дев’ятого травня (вулиця),

Дружби народів (яких народів? російського з українським, ясна річ, мышебратья),

Правда (проспект «Правди» – головної більшовицької газети),

пролетаріат (Пролетарські – вулиця і провулок),

Смольна (вулиця; від назва Смольного інституту – резиденції петроградських більшовиків у 1917 р.).

Людоньки добрі, куди ж це ми заїхали?

Може, це Рязань (200 км від Москви)? – Ні, не Рязань.

Так може, це Казань (720 км від Москви)? – Ні, і не Казань.

Так може, це Воркута (1890 км від Москви), чи Норільськ (2900 км від Москви), чи Іркутськ (4200 км від Москви), чи Охотськ (5600 км від Москви)? Де є така російська провінція, де так люблять москалів?

Київ? – Що за Київ? – Столиця? Ще й України? Якої України? Невже тієї, що веде нині війну проти російського агресора?

Ні, якщо це Київ, то мабуть якийсь інший Київ, не той, про який скрізь по світ гудуть! І якщо він – таки столиця, то мабуть не тієї України, котра таку сміливо й успішно б’є москалів, тільки якоїсь інакшої, московської України.

Всі ці назви треба викреслити з плана Києва. Замість половинчастої «декомунізації» нам потрібна тотальна дерусифікація.

Окремо наголошу – треба нещадно зчистити з плану Києва і з нашої національної пам’яті таких російських діячів, котрі «сеяли разумное доброе, вечное». Що виросло з того засіву – ми всі бачимо.

Окремо наголошу – треба нещадно зчистити з плану Києва і з нашої національної пам’яті таких російських діячів, котрі пов’язані з Києвом, як Булгаков чи Тарасова. Їх присутність наголошує на російському статусі Києва, а не на Українському. За що в такому разі ми воюємо?

Окремо треба перейменувати вулицю Лаврську. Московським попам не сподобалось, що Києво-Печерська лавра знаходиться на вулиці Івана Мазепи, якого вони щороку проклинають, починаючи з 1708 р. І от вони добились, щоб вулицю Мазепи скоротили до одного кварталу, а решту її назвали вулицею Лаврською. Може, досить уже прогинатись під вимоги гундославів московського сатанату?

Окремо треба знести пам’ятники таким москалям, як Горький, Кирпичов, Павлов (вулиць їх імені вже нема). Може, я ще когось пропустив.

Окремо треба подумати про Славгородську вулицю. Назва дуже гарна, але міста такої назви є в Росії і ще окремо в Білоруській сатрапії. Але слава належить нам! Можливо, слід перейменувати Ірпінь на Славгород?

Хотів був обмежитись Пушкіним та Лвов Толстим, та на біду поліз у довідник вулиць Києва у , а там тих москалів – хоч греблю гати.

Ну, і поки я писав оцю замітку, виявилось, що досить радикальний проект дерусифікації до Верховноі Ради, в , і скинули пам’ятники Пушкіну, а в Києві 5 станцій метро: Дружби народів, Площа Льва Толстого, Берестейська, Мінська та Героїв Дніпра (ці назви не увйшли до мого підрахунку!)

, що 76% українців виступають за дерусифікацію топонімів в Україні.

Значить, так воно і буде!

10 квітня 2022 р. в Києві.