Бо це – Україна!
Микола Жарких
Оце спробував втрутитися у «дискусію», котра ведеться на сайті Academia.edu довкола якогось там беззубого документа про якість там «події в Укаїні». Там набігло уже біля 700 «науковців» – і все вата ватна з різних країн світу. Всі одностайно вірять, що Україна сама на себе напала і сама обстрілює власні міста. Повторю, це – науковці, тобто люди, котрі (теоретично кажучи) мусять працювати головою.
Виявилось, що голова у них призначена для того щоб носити шляпу і ще для того, щоб було чим їсти. На мої зауваження всі одностайно дихають скаженою злобою.
Чому – кілька історичних пригадок.
1. В 1793 році революційні французи знищили своє місто Ліон, яке їм чимось там не сподобалось. Тобто для французів стріляти по своєму місту – це норма, і вони охоче вірять, що й українці таке можуть. Хто їсть тельбухи – дума, й що й усі такі.
2. В 1794 році ті ж самі французькі революціонери з нечувною жорстокістю придушували повстання шуанів на заході Франції. Жорстокість їх можна порівняти хіба що з жорстокістю москалів під час Тамбовського повстання 1921 р. І вони будуть учити нас гуманізму?
3. Як я уже писав раніше:
– англійська армія в 1940 р. утримувала плацдарм біля Дюнкерка від німців 9 днів;
– та сама англійська армія в 1941 р. утримувала Сингапур від японців 3 дні;
– американська армія в тому самому 1941 р. утримувала потужно укріплений острів Корехідор від японців 2 дні.
Але невмирущою є ганьба французької армії, котра в 1940 році віддала німцям свою столицю (Париж, коли хто не знає) взагалі без бою! (Далі в 1946 – 1954 рр. славна французька армія програла війну проти В’єтнама, а в 1959 – 1962 рр. – Алжиру, чим підтвердила свою репутацію з 1940 року.)
В усіх цих випадках нема мови про опір, тільки про утримання, бо атакуюча сторона не зазнала ніяких втрат.
4. А що ж наш Маріуполь?
– Маріуполь воює в повному оточенні уже четвертий тиждень, тобто більше, ніж англійська, французька й американська армії в перелічених епізодах разом узяті;
– Маріуполь ходить в контратаки;
– Маріуполь нищить злочинних російських генералів;
– Маріуполь бере в полон злочинних російських солдатів;
– Маріуполь нищить російські танки (отак прямо на землі);
– Маріуполь збиває російські літаки (отак прямо у небі);
– Маріуполь нищить російські катери (отак прямо у морі).
Чим би не скінчилась оборона Маріуполя – вона уже входить у світову історію як приклад надзвичайно успішного захисту своєї рідної землі.
Чому ж так? – Тому, що це – Україна!
Тому-то американські, французькі й англійські ватники-науковці скаженіють і аж синіють від злості, коли чують про наші успіхи. Їх корчить по-дорослому, не по-дитячому. Вони відчувають власну нездалість і неповноцінність. Вони знають, що вони самі ніколи нічого подібного вчинити не могли і не зможуть. Вони знають, що через рік їм доведеться вчити слова «паляниця» і «Слава Україні», бо без цього їх уже нікуди не пустять.
Але й не чекаючи року – знайдеться і на них ключик. Про це – трохи згодом.
Все буде – Україна! Ми переможемо!
25 березня 2022 р. в Києві.