Групи і сторонні об’єкти

Микола Жарких

Контури груп

Слід знати, що контури виділених вище груп я креслив цілком незалежно один від одного, тільки щоби контур охоплював усі об’єкти групи. Якщо нанести всі ці контури на одну зведену картосхему, вийде наступне:

Загальна картосхема груп «Списку руських городів»

Її краще розглядати в окремому вікні, де доступне зображення великого розміру (3018:4827 пікс.).

На картосхемі видно, що тільки дві групи мають повністю «суверенну» територію – «болгарська» (1) та «молдавська» (2). Київ і Смоленськ належать до території трьох груп, Москва – до території чотирьох груп, а район Новгорода-Сіверського – до території шести груп. Досить часто одна група цілком розташована на території іншої групи.

Висновок із цього давно відомий: «Руська земля велика й багата, але порядку в ній нема».

Зовсім інакше виглядає картосхема ядер груп. Щоб її накреслити, треба було повністю виключити три групи, цілком складені зі сторонніх об’єктів (9, 17, 18) та виключити сторонні об’єкти з контурів інших груп:

Загальна картосхема ядер груп «Списку руських городів»

Її краще розглядати в окремому вікні, де доступне зображення великого розміру (3029:4888 пікс.).

Тут «суверенну» територію мають групи 1 – 4, 7, 8, 20 – всього сім груп. До них треба додати Єрусалим, який належало би виділити в окрему групу. Територія «сіверської» групи частково перекривається з територією «Дніпровсько-лівобережної» групи, але їх не можна вважати частинами однієї групи, тому що їх якість цілком різна. Територія «литовської» групи трохи перетинається з територією «дніпровсько-прип’ятської» групи в районі Копиля і Слуцька, також ця остання група зі своїм Стародубом заїжджає на територію «торопецької» групи. Але це все – невеликі перекриття.

«Муромська» група має значне перекриття із «владимирською» групою, але й поділені вони були чисто формально. Зони перекриття «торопецької» групи із «новгородською», «бобруйською» та «владимирською» групами можуть бути усунені більш детальним проведенням розмежувальних ліній (на моїй схемі вони проведені дуже спрощено).

А от чого не можна усунути жодним способом – це розташування «смоленської» групи всередині «торопецької» та перекриття «рязанської», «бобруйської» і «владимирської» груп. Схоже, що «смоленська» група була виділена зі складу «торопецької» на підставі невідомих нам міркувань, а «рязанська» і «бобруйська» групи захоплюють частину «чужої» території через свою низьку якість.

Ентропія груп

Зведемо в одну таблицю всі підраховані вище ентропії груп.

Півжирним в таблиці виділено рекордні значення. В 11 групах не можна виділити ядро групи. Дві групи складаються з упевнено визначених об’єктів, тому вони не мають ентропії-В. Незначне перевищення ентропії-В над ентропією-А говорить переважно про невелику кількість умовно локалізованих об’єктів.

Невелике значення ентропії-А в парі з відсутністю сторонніх об’єктів говорить про відносно добру географічну упорядкованість. Тільки для таких груп можна припускати розміщення погано локалізованих об’єктів на території відповідних груп. Але навіть в цьому випадку великою необережністю буде припущення про розміщення таких об’єктів між сусідніми добре відомими об’єктами.

Сторонні об’єкти

Якщо подивитись на розміщення сторонніх об’єктів на тлі контурів ядер груп, можна зробити такі пропозиції «поліпшення» СРГ:

– Божеск (237) перенести із «Торопецької» групи до «Подільської»;

– Овруч (138) та Житомир (139) приєднати до новоутвореної «Київської» групи, вилучивши на її користь Київ із «Іпатіївської» групи;

– Хоробор (145), Самару (272), Торческ (305), Воино (306), Глебов (309), Зареческ (310) слід би приєднати до «Іпатіївської» групи, оскільки вони запозичені з Іпатіївського літопису;

– Дубечин (328) мабуть треба приєднати до «Волинсько-Галицької» групи;

– Горволь (204) безсумнівно має належати до «Дніпровсько-Прип’ятської» групи;

– Бобруйськ (327) та Несвежьскыи (370) слід би включити до «Литовської» групи;

– Серенськ (179) та Любутськ (221) слід би приєднати до «Торопецької» групи. Туди ж треба приєднати Кличень (397) та Ржову (398) – там записані інші ржевські волості;

– Верея (393) безумовно належить до «Владимирської» групи, де записані інші об’єкти по річці Протва. Верея відділилась внаслідок незручної вставки «Одоєвської» групи.

Таким чином, винесення об’єктів зі свого географічного оточення і перетворення їх на сторонні не є випадковістю в СРГ – це результат свідомих зусиль писаря СРГ, який мабуть вважав ці переміщення поліпшенням (невідомої нам) логіки переліку. Можливо, деякі з цих назв були запозичені з окремих документів, і ці документи не давали ясного поняття про розміщення цих об’єктів.

Важливо відмітити, що сторонніх об’єктів зовсім немає у «Владимирській», «Новгородській» та «Псковській» групах. Сторонні об’єкти «Муромської» групи є сторонніми за прийнятим мною формальним принципом компактності ядра групи, але не є сторонніми з точки зору політичної географії, бо всі вони більшою чи меншою мірою тяжіли до Москви (виняток тут становлять Кам’яна Могила (339) та Несвежьскыи (370)). Слід думати, що писар краще уявляв собі географію перелічених груп і розумів, що туди не можна тулити невідомі йому об’єкти.

Дублікати назв

В СРГ маємо такі дублікати (півжирним виділено основний запис):

– Ізборськ: 159 («Волинсько-Галицька» група) – 260 («Торопецько-Єрусалимська» група) – 434 («Псковська» група);

– Козельськ: 251 («Торопецько-Єрусалимська» група) – 296 («Смоленська» група)

– Копор’є: 277 («Торопецько-Єрусалимська» група) – 424 («Новгородська» група);

– Курськ: 89 («Сіверська» група) – 392 («Одоєвська» група);

– Луки: 251 («Торопецько-Єрусалимська» група) – 420 («Новгородська» група);

– Любутськ: 221 («Литовська» група) – 390 («Одоєвська» група);

– Мещовськ: 238 (Мезеск) – 239 (Мещеск);

– Морева: 231 («Торопецько-Єрусалимська» група) – 418 («Новгородська» група);

– Новый городок: 385 («Владимирська» група) – 395 («Верейська» група);

– Оболенськ: 242 («Торопецько-Єрусалимська» група) – 295 («Смоленська» група);

– Свинеск: 180 («Хаотична» група) – 324 («Бобруйська» група);

– Шумськ: 256 («Торопецько-Єрусалимська» група) – 369 («Муромська» група).

Отже, маємо всього 12 об’єктів, котрі дали нам 25 записів. Показово, що 7 із них згадані в «Торопецько-Єрусалимській» групі і ще один – в «Литовській» групі. Нагадаю: В. Васильєв висловив слушне припущення, що Морева записана в СРГ двічі, тому що сплачувала данину як на користь Новгорода, так і на користь Великого князівства Литовського [Васильев В. Тайна названия села Марёво. – Чело, 2002 г., № 1 (23), с. 41 – 46]. Тому можна думати, що Морева фігурувала як «наша» і в новгородському документі, втягнутому в СРГ, і в подібному литовському документі.

Поширюючи це припущення, те саме можна сказати і про новгородське Копор’є, котре часто надавалось у володіння князям з Литви, і через те Велике князівство Литовське мало певні підстави вважати його своїм.

Про Козельськ, Любутськ та Оболенськ на східній границі Великого князівства Литовського можна думати, що їх політичний статус міг змінюватись, і документи, використані при складанні СРГ, могли стосуватись різного часу, відбиваючи зміни стану володіння (або претензій на володіння).

Інші подвоєння, скажімо, Ізборська, Курська чи Шумська, не можна пояснити у такий спосіб.

Однак можна думати, що ці подвоєння не є випадковими помилками, і за ними стоять незрозумілі нам (та мабуть і самому писарю СРГ) реалії.