Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Монографії / Печерський синодик / Соціологія / Біле духовенство

Печерський синодик

Соціологія

Біле духовенство

Микола Жарких

Імен, титули яких позначають біле духовенство, в ПС налічується 99 (це становить 10 % від загального числа імен духовенства):

Титул Число імен
Диякона 3
Ієрея 64
Священика 1
Священно [ієрея? інока?] 3
Священноієрея 28

Це – померлі особи, яких треба було поминати. Окрім того, в заголовках ми маємо три згадки про попів (на мою думку, ієрей було урочистим позначенням священика, а піп – простонародним, побутовим). Так само побутовим сприймався мабуть і титул священик (серед поминальних імен він вжитий тільки 1 раз, а в заголовках розділів – 5 разів).

Серед представників білого духовенства рішучу перевагу мають священики. Яка була різниця між просто ієреєм і священноієреєм – я дошукатись не міг, сучасний православний народ нічого про це не знає і вважає другий титул просто більш пишним варіантом першого, без особливого значення. Разом з тим ми не бачимо в ПС ніякого протопопа. Може, священноієрей якраз і означав пізнішого протопопа?

Двічі в ПС згадані крилошани (Богдан – розділ 178, Давид – розділ 188). О. Лотоцький пояснював, що крилошанин – це священик, котрий допомагав єпископу в управлінні єпархією і стояв вище звичайного попа [Лотоцький О. Соборні крилоси на Україні та Білій Русі в 15 – 16 в. – Записки наукового товариства ім.Шевченка, 1896 р., т. 9, с. 1 – 34]. Київська єпархія завжди була митрополичою, тобто митрополит одночасно був і єпископом, але митрополити у цей час постійно перебували в Новгородку-Литовському. Тому можна думати, що якусь частину справ церковного управління територій, ближчих до Києва, брав на себе крилос Софійського митрополичого собору. Існування цього крилосу засвідчується записами ПС.

Нижчі розряди білого духовенства представлені в ПС дуже скупо. Три рази згадано дияконів, і ще три рази – пономаря. Всі три згадки стосуються однієї особи – пономаря Андрія зі Стародуба (розділи 265, 378, 403-5, орієнтовно 1523 – 1530 роки). Він мав якийсь особливий зв’язок з Печерським монастирем і його синодиком, можливо, записував жителів Стародуба на їх прохання. Це можна заключити з того, що його власний рід записаний в розділі 378, отже, два інших його записи – це не його родичі. В позиції 403-5-5, в кінці останнього його запису, вписано його власне ім’я. Чи він приїхав до Києва, щоб зробити цей запис, і тут помер, чи підготував запис незадовго до смерті, а привіз його до Києва вже інший чоловік – можна тільки здогадуватись…

В ПС немає жодного імені жінки попа. Безсумнівно, такі імена вписувались, але без спеціального титула, і розпізнати їх в масі жіночих імен неможливо. Також і в заголовках розділів немає ніяких вказівок на шлюбний стан духовенства, як ми бачили вище (наприклад, пана і пані його).

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2019 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 43

Модифіковано : 27.12.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.