Визначення аристократії

Микола Жарких

Історія України завжди була, є і назавжди залишиться історією українського народу. Українці ніколи не мали власної аристократії, і це настільки виразна риса нашої історії, що й у майбутньому виникнення аристократії я вважаю малоймовірним.

Спробую пояснити. Аристократією у стислому розумінні (strict definition) слід називати групу родів, наближених до двора правителя, котрі спадково забезпечують своїм дітям оцю близькість і як наслідок – привілей займати вищі посади в державі. Отже, передумовою існування такої аристократії є незалежна держава і спадковість правителів.

Оскільки в історії України періоди існування незалежної держави були дуже короткими (про сучасність історики не говорять!), спроби спадкової передачі влади ніколи не були успішними, і аристократія просто не встигала сформуватись (для чого потрібно принаймні два покоління: син високопоставленого батька уже може вважатись аристократом).

Аристократією у широкому розумінні (loose definition) можна називати групу родів, яка традиційно займає вищі щаблі суспільної ієрархії в певному регіоні, і передає це становище у спадок своїм дітям.

Така аристократія формувалась в Україні кілька разів (волинська шляхта 16 – 17 ст., козацька старшина Гетьманщини 17 – 18 ст., козацька старшина Слобожанщини тих же часів, регіональні дворянські еліти 19 ст.), але вона щоразу «випаровувалась», втрачаючи найчільніших представників на користь панівних націй і залишаючи на місці людей podlejszego gatunku.

Так, із князів Острозьких вийшов непоганий краківський каштелян (найвищий чин в Речі Посполитій), з князів Вишневецьких – король, із князів Чорторийський – добрий приятель імператора Олександра 1-го (близькість до монарха!), з князів Сангушків – діяч на користь відродження Польщі (, 1832–1917). Аристократія? – Авжеж, аристократія Речі Посполитої!

З числа козацької старшини Гетьманщини вийшли графи й фельдмаршали І. В. Гудович (1741 – 1820) та І. Ф. Паскевич (1782 – 1856; цей дослужився навіть до князя). Аристократія? – Авжеж, аристократія Російської імперії!

Дехто з таких «українських» аристократів навіть любив галушки й сало, але кожен з них скоріше сам на себе доніс би у поліцію, аніж допустив, щоб його вважали українцем.

Отже, в історії України можна шукати аристократію-loose, котра відрізняється від аристократії-strict приблизно так, як «милостивый государь» відрізняється від «государя императора».

Але найчастіше ми бачимо, що визначні українські діячі виходять прямо від сохи (Т. Шевченко), ковадла (І. франко) або каламаря (Леся Українка; її батько був дрібним чиновником повітового рівня, і ніхто з його дітей і такого стану не добився).